Вступ. ЩО ТАКЕ ЖАНРИ МИСТЕЦТВА
2. ЯК В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ З’ЯВИЛИСЯ ЖАНРИ
Образотворче мистецтво існує з первісних часів, і вже тоді в ньому існували певні жанри, хоча прадавні художники навряд чи давали їм якісь спеціальні назви. Проте вони займалися анімалістикою (у живописі і скульптурі), а пізніше почали виконувати зображення в побутовому та батальному жанрах, намагаючись розповісти про свята, вдале полювання чи воєнну сутичку між двома племенами.
Численні твори в побутовому жанрі (малюнки, рельєфи) дають змогу сучасним
Зображення в “Печері рук” у Південній Аргентині. Ці настінні малюнки, як вважають учені, були створені 13 000 і 9500 років тому. У печері зображені переважно ліві руки. Ці відбитки лишали хлопчики під час ритуалу посвячення в доросле життя.
У
Давньоєгипетський розпис.
Нині сказали б, що це побутовий жанр.
Шумерська статуя.
Зображує Еббі II, правителя міста Марі. Її можна назвати портретом.
Рельєф із саркофага Александра із Сідону. Сідон (Ліван). 325-311 рр до н. е. Зображує битву при Іссі. Один із прикладів батального жанру.
Митці Давньої Греції створили численні шедеври в різних видах мистецтва, проте зазвичай вони зображували ідеальне, а не реальне життя. Тому скульптури, які створили давньогрецькі майстри, є прекрасними, але не відтворюють точно реальні прототипи. А ось давньогрецькі вази як предмети повсякденного вжитку зберегли для нас цікаві й жваві сценки на побутову і батальну тему.
Скульптурний портрет був дуже популярним у Давньому Римі. На відміну від греків, римляни – володарі та громадяни величезної імперії – бажали бачити себе такими, якими вони є насправді. Тому їхні портрети є дуже реалістичними. Про перемоги римської зброї розповідали численні твори в батальному жанрі – рельєфи на тріумфальних арках і колонах.
Середньовіччя – час розквіту релігійного мистецтва, насиченого символами та умовностями. Навіть додаткові деталі – орнамент на берегах рукопису, капітель колони в соборі – набували фантастичного характеру. Звичайно, митці того часу зображували й реальні події – побутові, батальні, історичні. Утім ця реальність не дуже відрізнялася від трактування біблійних та євангельських сюжетів.
Гончар Піфон, вазописець Дуріс. Кілікс: Геракл та Афіна. Створено близько 480-470 pp. до н. е. Міфологічний жанр.
У XV-XVI ст. у живописі та скульптурі починають складатися вже справжні жанри. Першим з них став портрет. Людину зображували на тлі краєвиду (цей варіант більше подобався італійським художникам) або у власній оселі (так вважали за краще портретисти Нідерландів). Поряд з тим, кого малювали, на картині нерідко розташовували предмети, які могли розповісти про її героя – його становище в суспільстві, інтереси та захоплення: корону для володаря, зброю для полководця, книжки для вченого тощо. Отже, портрет сприяв розвитку й інших жанрів – пейзажу, натюрморту, інтер’єру.
У XVII ст. спочатку в Італії, а потім майже в усіх інших європейських країнах виникли академії мистецтв. Вони не лише об’єднували художників, навчали й виховували молодих майстрів, а й керували художнім життям держав. Саме в академіях склалася ієрархія жанрів, тобто розподіл їх на “високі” та “низькі”. Найшанованішими були релігійний, історичний та міфологічний жанри. Побутовий жанр і портрет цінували менше, а пейзаж, натюрморт, інтер’єр, анімалістику та флористиу – ще менше. Такий несправедливий розподіл проіснував в академіях майже до початку XX ст.
Рафаель Санті. Мадонна Террануова. Релігійний жанр. Біблійна тема.
П. Левченко. Біля озера. Жанр – пейзаж.
Вінсент Ван Гог. Соняхи.
Жанр – натюрморт.
Д. Левицький.
Портрет Г. І. Алімової. Жанр – портрет.
Утім існування ієрархії жанрів не означало, що розвиток образотворчого мистецтва піде суворо за академічними правилами. Так, славетні художники XVII ст. – Дієго Веласкес і Рембрандт – створювали блискучі портрети. Відомі українські майстри XVIII ст. – Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський – також здобули славу саме як портретисти.
У XIX ст. найважливішим жанром став побутовий. Глядачі захоплено “впізнавали” в нових картинах сцени з реального життя, повсякденні ситуації, які кожен неодноразово спостерігав удома чи на вулиці. Навіть історичні картини того часу стають схожими на побутові. Створюючи їх, художники уважно вивчали архітектуру і костюми минулих часів. Як це не дивно, до XIX ст. вони вважали це не обов’язковим!
У другій половині XIX ст. у мистецтві починають складатися нові напрямки. Свою роль у цьому відіграли пейзажі, які відтепер малювали не в майстерні за ескізами чи “з пам’яті”, а безпосередньо на свіжому повітрі (це називається “на пленері”). Зрозуміло, у таких пейзажах відображувалися найтонші зміни природного освітлення. Наприклад, славетний цикл французького живописця Клода Моне “Руанський собор” зображує один і той самий фасад старовинного храму в різні часи ранку, дня і вечора. У цьому циклі 20 картин
М. Пимоненко. До вранішньої. Пасха. Цей твір – сюжетно-тематична картина. Такі самі сцени і ми з вами спостерігаємо щорічно на Великдень.
Клод Моне. Руанський собор. 8 з 20 картин живописного циклу, який зображує одну й ту саму споруду в різні часи ранку, дня і вечора.
Інші художники, зокрема Поль Сезанн і Вінсент Ван Гог, з повагою ставилися до натюрморту. Цей жанр виявився дуже зручним для різних експериментів із композицією, формою та кольором.
У XX ст. поділ жанрів на “високі” й “низькі” остаточно зник. Проте це, звичайно, не означає, що зникли або втратили своє значення власне жанри. Гордістю мистецтва XX ст. є натюрморти Анрі Матісса, портрети Пабло Пікассо. Чимало прекрасних картин у різних жанрах створюють і сучасні українські художники.
1. Коли в мистецтві виник розподіл на жанри?
2. Які жанри вважалися “високими”, а які – “низькими” в академічній ієрархії?
Учнівські роботи. Композиції
Спробуйте створити композицію на вільну тему в обраному жанрі.
Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.
План роботи:
– Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше 10 см) спробуйте намалювати свій задум. На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат – прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.
– На ескізі можна пошукати відповідь на питання, де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції. Можна також випробувати і колірне рішення.
Левченко Петро Олексійович
(1856-1917) – український художник. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Більшу частину життя прожив у Харкові. Працював переважно в жанрі пейзажу, писав також натюрморти та інтер’єри. Творам П. О. Левченка притаманний тонкий ліризм. Головні роботи: “Глухомань”, “Фонтан біля Золотих воріт”, “Вечір. Сльота”, “На Харківщині”, “Біла хата. Вулиця в Путивлі”, “Вітряки”
П. Левченко. Соняхи
МАСТЕР – КЛАС
ЯК ОФОРМИТИ РОБОТУ
Паспарту – це додаткове обрамлення картини всередині рамки. Паспарту може прикрашати картину, вишивку, колаж, фотографію, допомагаючи сконцентрувати увагу глядача на зображенні і роблячи більш значущою і об’ємною інформацію на ньому. За бажанням паспарту можна зробити самостійно, використовуючи для виготовлення кольоровий папір або картон. У деяких випадках паспарту може замінити раму. Наприклад, oоб оформити свою роботу для шкільної виставки, дорога рама не потрібна.
1. Візьміть картон і виріжте з нього прямокутник, що дорівнює за розміром рамці, в яку будуть вставлятися картина і паспарту.
2. Поверніть вирізаний аркуш і з’єднайте лініями кути картонного прямокутника зі зворотного боку.
3. Знайдіть центральну точку на перетині цих ліній і накресліть “вікно”, відмірявши від зовнішнього краю прямокутника необхідну ширину паспарту. Пам’ятайте, що нижня частина паспарту має бути трохи ширшою, ніж верхня і бічні, тому що зорове сприйняття людини таке, що в “основі” хочеться залишити більшу площу, так би мовити, для стійкості.
Призначена для картини рама, паспарту й власне картина мають гармонійно поєднуватися один з одним. Для ніжної акварелі або чорно-білої графіки добре підійде широке паспарту білого кольору. Для насичених картин, написаних олією, можна зробити паспарту темного відтінку, але найліпше все-таки дотримуватися спокійних нейтральних тонів, щоб не заглушати зображення на картині. Гарно виглядає фактурний папір на паспарту.
Дуже оригінально виглядатимуть різні картини в однаковому оформленні. У цьому випадку потрібно зробити паспарту для всіх зображень в одному стилі – близьких за кольором відтінків, що пропорційно поєднуються за розміром. Таким же чином можна оформити і шкільну виставку.
Яблонська Тетяна Нилівна (19172005) – відома українська художниця, живописець. Працювала в Києві. Кожна нова картина Яблонської одразу ставала популярною, як-от: “Хліб”, “Ранок”, “Літо”, “Льон”, “Колиска”, “Вечір. Стара Флоренція”. Але мисткиня завжди перебувала у пошуку, полюбляла експериментувати, і тому її твори є дуже різними, несхожими один на один. Пізніше художниця захопилася технікою пастелі, створивши велику серію майстерних пейзажів і натюрмортів. Яблонська була також чудовим педагогом, викладала в Київському державному художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).
Т. Яблонська. Ранок
Вінсент Ван Гот (1853-1890) – один з найвідоміших художників XIX ст. Ван Гог був голландцем, але майже всі свої картини створив у Франції, де жив від 1886 р. Усі роботи майстра сповнені граничної щирості та емоційної напруги, а нерідко і справжнього трагізму, навіть якщо Ван Гог зображує звичайні речі (“Стілець”, “Черевики”, “Соняхи”), власну кімнату (“Кімната художника в Арлі”), сцени із селянського побуту (“їдці картоплі”, “Сіяч”, “Жнець”) або краєвиди невеликих міст Арль і Овер, де він працював (“Зоряна ніч”). Ван Гог – автор численних портретів, у тому числі 35 автопортретів. За життя художник зміг продати лише одну свою картину. Світове визнання творчості Ван Гога почалося вже після смерті митця.
Вінсент Ван Гог. Кімната в Арлі
В. Кандинський. Композиція № 7
(1 votes, average: 5,00 out of 5)