ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
ТАКТИКА (давньогрец. Taktika – мистецтво шикування військ, від давньогрец. tasso – шикую війська) – наймасовіша галузь та найстаріша складова (як і стратегія) воєнного мистецтва, що охоплює теорію та практику підготовки й ведення бою підрозділами та частинами. Структурно тактика складається із загальної тактики, тактики родів військ і спеціальних військ.
Тактична підготовка – це головний вид бойової підготовки військ, основа польової виучки. Її спрямовують на: відпрацювання навичок, ініціативи та самостійності
Бойова підготовка – це система заходів, які планують, організовують і проводять для навчання та виховання особового складу всіх категорій військовослужбовців, підготовки і злагодження підрозділів, органів управління (штабів) веденню
Бойовий статут Сухопутних військ – це основа тактичної підготовки. У Бойовому статуті Сухопутних військ ЗСУ (частина III, взвод, відділення, танк) викладені основні положення щодо підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою механізованим взводом (відділенням) та танковим взводом (танком), а також рекомендації щодо дій гранатометного і протитанкового взводів у різних видах бою за різних кліматичних, географічних умов, як удень так і вночі.
Завдання, структура тактичної підготовки учнів у складі навчальних підрозділів. Тактична підготовка вивчає: основні положення щодо підготовки та ведення сучасного високоманеврового бою механізованим відділенням; прийоми і способи дій солдата в основних видах бою в складі бойових груп, відділень.
ТЕМА: ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ
§ 7. Загальновійськовий бій
Обговоріть, яка, на вашу думку, послідовність подій у загальновійськовому бою.
Характер сучасного загальновійськового бою вимагає від військовослужбовців глибоких знань засобів і способів ведення бойових дій, твердих практичних навичок щодо управління військами в бою, виявлення самостійності та ініціативи.
Складовою частиною кругозору військовослужбовців є тверде знання ними основ сучасного загальновійськового бою, його суті, принципів, характерних рис, видів бою, забезпечення бойових дій.
Суть сучасного загальновійськового бою. Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній боротьбі з противником є бій.
Бій – основна форма тактичних дій військ, яка є організованим і узгодженим за метою, місцем, часом ударом підрозділів, з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Він може бути загальновійськовим, вогневим, повітряним, протиповітряним та морським (іл. 7.1).
Сучасний бій є загальновійськовим, “оскільки ведеться об’єднаними зусиллями підрозділів різних родів військ Сухопутних військ, а також Повітряних сил, а на приморському напрямку і Військово-морських сил”.
Основним змістом сучасного загальновійськового бою є удари високоточною зброєю, вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр військ. Способи ведення бою залежать від обстановки та видів зброї, що застосовуються.
Основний спосіб ведення бою – це послідовний розгром (ураження) противника. Він вимагає рішучого зосередження зусиль на основному напрямку, умілої організації та здійснення вогневого ураження підрозділів противника, рішучого нарощування зусиль для розвитку досягнутого успіху.
Види загальновійськового бою із застосуванням звичайної зброї. Загальновійськовий бій залишається єдиним засобом досягнення бойового успіху і перемоги над противником.
Для здобуття перемоги над противником підрозділи застосовують різні тактичні прийоми і способи дій та їхнє поєднання. Незважаючи на різноманітність бойових дій, їх класифікують за видами, враховуючи найсуттєвіші ознаки. Такими ознаками є: мета бою, способи її досягнення й характер дій військ протидіючих сторін. Залежно від цього, у тактиці розрізняють два основних види загальновійськового бою: оборону та наступ. Як різновид наступу в тактиці розглядають і зустрічний бій (бій, у якому обидві сторони намагаються досягти успіху наступальними діями своїх військ).
Іл. 7.1. Загальновійськовий бій (фрагмент)
Оборона – вид бою, мета якого полягає у відбитті наступу (удару) переважаючих сил противника та завдати йому значних втрат. Цієї мети досягають застосуванням звичайних засобів ураження, маневром, вогнем у поєднанні зі стійким утриманням основних рубежів. До оборони підрозділи можуть переходити вимушено чи навмисно. Обороняються в тих випадках, коли наступ вести неможливо або недоцільно, а також за необхідності шляхом економії сил і засобів на одних напрямках створити умови для наступу на інших, більш важливих. Оборону готують завчасно або під час бою за відсутності безпосереднього зіткнення з противником чи в умовах зіткнення з ним.
Механізоване відділення обороняє бойову позицію по фронту до 100 м. Як правило, на позиції відділення викопують одиночні (парні) окопи і окоп для бойової машини піхоти (БМП) або бронетранспортера (БТР). Окопи для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнують протиосколковими козирками. Окопи з’єднують між собою траншеєю, яка (за наявності часу) заглиблюється до повного профілю, а при сипучому грунті її стінки укріплюють. Позиції сусідніх відділень з’єднують суцільною траншеєю.
Для особового складу відділення облаштовують перекриту щілину з розрахунку на одну третину відділення.
Глибина окопу нормального профілю – 110 см, повного профілю – 150 см.
Окоп для БМП (БТР) облаштовують на відстані до 50 м. Відстань між позиціями відділень в обороні може сягати до 50 м.
У відгалуженні траншеї розташовують місце для туалету. Від позиції відділення в тил також може вести хід сполучення (траншея).
Іл. 7.2. Вогнева позиція механізованого відділення
Іл. 7.3. Фортифікаційне обладнання позиції механізованого відділення на БМП
Таблиця 7.1
Штат механізованого відділення (варіант)
Посада | Військове звання |
Командир відділення | Сержант |
Гранатометник | Рядовий |
Помічник гранатометника | Рядовий |
Кулеметник (АК-74) | Рядовий |
Старший стрілець | Рядовий |
Стрілки | Рядовий |
Механік-водій БМП | Рядовий |
Навідник-оператор | Рядовий |
Снайпер | Рядовий |
Озброєння механізованого відділення: пістолетів – 3; автоматів – 5 (з них 1 з нічним прицілом); кулеметів – 1; гранатометів – 1.
Бортове озброєння БМП: гармата 30 мм -1; кулемет – 1; автомат – 1; протитанкові керовані ракети – 3. Крім того, відділення може мати у своєму розпорядженні підствольні гранатомети – І (2), переносний зенітно-ракетний комплекс “Ігла-1” – 1.
Бойовий порядок механізованого відділення включає систему інженерних споруд (вогневих позицій) і вогневих засобів. Вогневі позиції мають бути розташовані так, щоб мати вигідні сектори обстрілу і приховані шляхи підходу й висунення. За призначенням вогневі позиції підрозділяються на: основні – для виконання головного бойового завдання; запасні – на випадок необхідності здійснення маневру або вимушеного залишення основної позиції; фальшиві – для введення противника в оману.
Для механізованого відділення на БМП (БТР) готується одна (дві) запасних позиції. Вони можуть вибиратися в центрі, на фланзі або позаду позицій вогневих засобів відділення на відстані до 50 м у місці, що забезпечує скритне її розташування, з таким розрахунком, щоб можна було вести спостереження за противником і вогонь на максимальну дальність, прикрити вогнем особовий склад відділення. Інженерне облаштування позиції має забезпечити кругову оборону, а також можливість ведення зосередженого вогню і забезпечити приховані шляхи для маневру з однієї вогневої позиції на іншу.
На ділянці позиції відділення найперше розчищають місцевість для поліпшення спостереження й ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи і окоп для БМП (БТР). Одиночні (парні) окопи надалі з’єднуються між собою в окоп на відділення, який поглиблюється до повного профілю і з’єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень. Щоб зменшити ураження особового складу осколками і ударною хвилею, прямолінійні ділянки траншей не повинні перевищувати 15-20 м, а їх вигини – розташовуватися під кутом 120-160° (іл. 7.2, 7.3). Усього час облаштування окопу на відділення саперною лопатою становить 100-150 люд.-год.
Основу системи вогню відділення складає вогонь стрілецької зброї БМП (БТР), протитанкових засобів і кулеметів. Під час організації системи вогню вказують смугу вогню і додатковий сектор обстрілу. Смуга вогню визначається межами праворуч і ліворуч, додатковий сектор обстрілу – напрямком. Усім вогневим засобам призначаються основний і додатковий сектори обстрілу на максимальну дальність їх стрільби.
Окоп – польова фортифікаційна споруда, яка служить вогневою позицією та простим укриттям для живої сили і бойової техніки від усіх сучасних засобів ураження; він значно ослабляє проникну радіацію, зменшує радіус ураження ударною хвилею та світловим випромінюванням зброї масового ураження.
Окопи бувають одиночні й групові: на механізоване відділення, кулеметні, мінометні, гарматні, танкові та інші. Одиночний окоп (невелика виїмка) солдат викопує зазвичай під вогнем противника саперною лопатою і таких розмірів, щоб забезпечити повне утаєння в окопі людини в положенні лежачи (завглибшки 20-30 см, завдовжки – 150-170 см). Надалі цей окоп заглиблюють до профілю для стрільби з коліна – до 60 см, а потім – для стрільби стоячи завглибшки 110 см (іл. 7.4). Одиночні окопи з’єднуються між собою траншеєю і утворюють окоп на відділення.
Окоп на відділення складається з рову (траншеї) з бруствером і тильним траверсом, одиночних (парних) окопів на 1-2 особи, майданчика для ручного кулемета, простих укриттів для особового складу, ніш для боєприпасів тощо. Відстань уздовж фронту між з’єднаними окопами складає 6-8 м, загальна довжина досягає 50-60 м. Окоп на відділення є вогневою позицією відділення в обороні.
Кожен з окопів для БМП (БТР) складається з майданчика для ведення вогню, укриття для екіпажу, апарелі (похилого майданчика для в’їзду (виїзду) бойової техніки) і бруствера.
Іл. 7.4. Облаштування окопу солдатом у бойовій обстановці (усі розміри подані в см): а – послідовність роботи під час риття окопу для стрільби лежачи у випадку обстрілу противником; б – окоп для стрільби з коліна; в – окоп для стрільби стоячи; г – окоп для стрільби, замаскований маскувальною сіткою
Окопи широко застосовуються у всіх видах бойової діяльності, особливо в обороні. Риють їх за допомогою спеціальних траншейних машин і вручну, часто під вогнем противника. Стінки окопів, особливо в сипучих грунтах, укріплюють жердинами, хмизом, дошками, дерном тощо. Для підвищення захисних властивостей траншеї і ходів сполучення на окремих ділянках їх захищають з повітря. Усі окопи маскують під природний фон місцевості табельними або підручними засобами.
Ведення оборонного бою. Після завершення вогневої підготовки війська противника розгортаються у бойову лінію і атакують у пішому порядку, ведучи вогонь з усіх видів стрілецької зброї. Особовий склад механізованого відділення вогонь по атакуючому противнику відкриває при наближенні його до переднього краю оборони з таких відстаней:
– гарматою БМП – до 1,5 км;
– кулеметом ПКТ (кулемет танковий Калашнікова, калібр 7,62 см) – до 1 км:
– ручним кулеметом – до 800 м;
– автоматами – до 500 м;
– гранатометом – до 400 м.
Із наближенням противника інтенсивність вогню посилюється і доводиться до максимально можливої. Коли противник наближається орієнтовно до 30 м, його солдатів уражають ручними фанатами, коли ж – упритул, то ті, що обороняються, втрачають свої переваги, особливо коли противник “нависає” над їхніми окопами. У цей момент наступає можливість солдатам противника або закидати окопи гранатами, або застосувати холодну зброю (багнети).
Саме тому є таке поняття, як контратака наступаючого противника. Контратаку потрібно застосовувати осмислено й у потрібний момент і лише тоді, коли видно, що вогнем стрілецької зброї противника зупинити не вдалося. Мета контратаки – не допустити противника “зависнути” над своїми окопами.
Контратаку здійснюють у момент, коли противник наблизився на відстань 30-40 м. Перед контратакою ті, що обороняються, примикають багнети (штик-ножі) до своєї зброї, за командою командира метають гранати й одразу після розривів гранат вискакують з окопів і кидаються в контратаку. Противника вражають стрільбою зі стрілецької зброї (з ходу) й холодною зброєю (у короткій рукопашній сутичці).
Якщо противник не витримує сутички і відступає, то його переслідують. Контратака – дуже небезпечна, у ній можуть бути досить великі втрати особового складу.
Наступ – вид бою. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника й оволодіння важливими об’єктами місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є в наявності, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів у глибину бойового порядку противника, знищенні та взятті в полон його живої сили, захопленні озброєння і військової техніки.
Залежно від обстановки і поставлених завдань, наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.
Наступ на противника, що обороняється, – основний різновид наступального бою.
Наступ на противника, що відходить, ведуть шляхом його переслідування.
Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку складається з бойової лінії з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків) (іл. 7.6) та бойової машини піхоти (БМП), бронетранспортера (БТР). У бойовому порядку відділення можуть створюватися тактичні групи (“двійки” і “трійки”), Інтервал між бойовими групами сягає 15-20 м, а між солдатами у “двійках” і “трійках” – 3-5 м.
Іл. 7.5. Початок вогневої підготовки атаки противником
Іл. 7.6. Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку (варіант)
Розміщення солдатів у бойовій лінії під час атаки визначає командир відділення, виходячи з бойового наказу, особливостей місцевості, танконебезпечних напрямків і місця відділення в бойовому порядку взводу (у центрі або на фланзі).
Бойове завдання механізованого відділення у наступі включає об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єктом атаки відділення, як правило, є “жива сила” противника в окопах або інших спорудах, а також – окремо розташовані на напрямку наступу танки, артилерійські гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника. Командир відділення управляє відділенням голосом, сигналами; цілі вказує голосом або стрільбою трасуючими кулями в напрямку цілі.
Зв’язок з командиром взводу особовий склад підтримує візуально, а також за допомогою радіостанцій, які встановлені на БМП (БТР), або переносних.
Бойова машина піхоти рухається позаду відділення кидками від укриття до укриття, уражаючи танки та бронемашини супротивника вогнем ПТКР і гармати, а піхоту – вогнем кулемета. Екіпаж БМП (БТР) особливу увагу приділяє флангам і тилу відділення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)