Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір У діловій мові
4. Зміни голосних та приголосних при словозміні та словотворенні
При творенні нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазначають деякі приголосні. Ці зміни відтворюються і на письмі.
1. Перед суфіксами ськ(ий), ств(о) змінюються приголосні г, ж, з, к, ч, ц, х, ш, с:
А) х, ш, с + ськ(ий), ств(о) = ськ(ий), ств(о): птах – птаство, товариш – товариський, товариство, Одеса – одеський;
Б) г, ж, з + ськ(ий), ств(о)
В) к, ч, ц + ськ(ий) , ств(о) = цьк(ий), цтв(о): козак – козацький, викладач – викладацький, молодець – молодецький, молодецтво.
Інші приголосні перед суфіксами ськ(ий), ств(о) зазначають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: барт – братський.
Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні г, к, х, ш перед суфіксами ськ(ий), ств(о) не змінюються: казах – казахський, тюрк – тюркський.
2. При творенні іменників із суфіксом ин(а) змінюються
А) цьк на чч : козацький – козаччина, донецький – Донеччина (але: галицький – Галичина);
Б) ськ, ск, сок на щ: полтавський – Полтавщина, пісок – піщина, віск – вощина;
3. При творенні іменників та прикметників із суфіксом ан групи приголосних ск, шк. Змінюються на щ(шч): віск – вощаний, вощанка, дошка – дощаний.
4. При творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни групи приголосних ск, ст змінюються на щ (шч), а зк на жч: вереск – верещати, простити – прощати, брязк – бряжчати.
5. при творенні форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса ш(ий) приголосні г, ж, з змінюються на жч, а приголосний с – на шч: дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, високий – вищий (вище), але: легкий – легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.
6. Приголосні основи к, ц перед суфіксом н змінюються на ч: вік – вічний, вічність, вічно; молоко – молочний; місяць – місячний; пшениця – пшеничний.
Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні “бідолашний”), мірошник.
Чергування приголосних
Чергування звуків – закономірна заміна одного звука іншим у у тому самому чи спорідненому слові:
Г-З-Ж: нога-нозі-ніженька
К-Ц-Ч: рука-руці-рученька
Х-С-Ш: вухо-у вусі-вушенько
Г-ДЗ-ДЖ: герлига – герлизі-герлидженька
1. Д-ДЖ: садити – саджу – посаджений
2. ЗД-ЖДЖ: іздити – їжджу
3. Т-Тч: платити – плачу
4. СТ-Щ: захистити-захищу
Зміни голосних
Чергування О, Е, з І.
Чергування – це постійні закономірні зміни в одних і тих же частинах слів.
Чергування О, Е з І властиве тільки українській мові. Воно відбувається або при зміні форми слова або при творенні нового слова.
Нога – ніг (зміна форми слова)
Село – сільський (творення нового слова)
Це чергування пов’язане з відкритими і закритими складами: у відкритому складі О або Е змінюється на і у закритому (закритим називається склад, що закінчується на приголосний звук, відкритим – що закінчується на голосний).
Рік – року
Осінь – осені
Але О, Е у відкритих складах не завжди чергується з і у закритих. Чергування не відбувається у таких випадках:
1) коли О, Е вставні: свічка – свічок, думка – думок
2) коли О, Е випадні (тобто О та Е чергуються з нулем звука) жовтень – жовтня; ставок – ставка
3) у звукосполученнях – оро, – оло, – єре, – еле: нагорода – нагород, долоня – долонь
Але: борода – борід, голова – голів, череда – черід (стадо), береза – беріз, дорога – доріг, борона – борін, корова – корів.
Слід запам’ятати ряд слів, у яких не відбувається чергування О, Е з І
Межа – меж, Субота – субот, вимога – вимог, тривога – тривог, потреба – потреб, оздоба – оздоб (украшение), гондола – гондол, альвеола – альвеол, озеро – озер, перо – пер, донець – донця (хоч Донець – Дінця (річка)), борець – борця, хлопець – хлопця, дозірець – дозорця.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)