Зміст і форми словникової роботи

6.2. Зміст і форми словникової роботи

Словникова робота повинна спиратися на знання, набуті учнями в процесі засвоєння лексики і фразеології. Сучасна методика рекомендує вивчення слова і проведення словникової роботи на всіх рівнях – фонетичному, словотвірному, морфологічному, лексичному і синтаксичному. У центрі уваги вчителя повинні стати такі основні об’єкти словникової роботи:

1) слова і стійкі словосполучення, з якими учні зустрічаються вперше або значення яких не зовсім розуміють;

2) лексико-семантичні ряди, групи слів,

що функціонують у різних контекстах;

3) співвідносні лексичні засоби: слова активної і пасивної лексики, літературні і позалітературні слова, нейтральні і стилістично забарвлені слова тощо;

4) словниковий запас учнів, відповідність його літературній нормі.

Основою словникової роботи є опора на лексичне значення слова. На фоні цього поняття визначається зміст словникової роботи: пояснення значень нових слів, робота над спільним і відмінним у значенні слів, встановлення системних відношень між словами, добір стрижневих (ключових) слів і виражальних засобів для конструювання певного висловлювання,

виявлення лексичних недоліків свого і чужого мовлення та ін.

Засвоєння лексичного значення слова проводиться в певній послідовності. Спочатку учні ознайомлюються з тематичними рядами слів, що служать для повідомлення на певну тему, наприклад: “Школа”, “Моя Батьківщина”, “Символи України”, “Моє захоплення” тощо. Ознайомлення з тематичними рядами слів виходить за межі уроків рідної мови і переноситься на уроки інших предметів. Загальнонаукові терміни, терміни певної галузі знань – завжди замкнені тематичні групи, засвоєння яких сприяє збагаченню індивідуального лексичного запасу. У роботі над лексичним значенням слова важливу роль відіграють логічні ряди слів – слова однієї тематики, але розміщені

За ступенем зростання, узагальнення смислу, за родо-видовими ознаками, наприклад: корова – ссавець – тварина;хата – споруда – предмет; яблуня – дерево – рослина.

Наступні форми лексичної роботи – засвоєння багатозначних і вжитих у переносному значенні слів, слів-синонімів, антонімів, омонімів. Робота над значенням і вживанням слова є центром словникової роботи і повинна проводитися з опорою на текст, що має бути стилістично диференційованим і відображати художнє, наукове, публіцистичне мовлення.

Робота над збагаченням лексики учнів багатогранна. Найчастіше вона містить такі етапи: 1) виділення слова з контексту; 2) розкриття смислового значення слова; 3) з’ясування сполучуваності його з іншими словами; 4) пояснення відтінків значення слова; 5) запис його в зошит або словничок; 6) використання його в усному і писемному мовленні. Так, під час вивчення теми “Іменник” є широкі можливості для роботи над збагаченням словникового запасу учнів, зокрема над іменниковими синонімами. Наприклад, аналізуємо значення слів діло, справа, робота, труд, праця під час з’ясування лексичних ознак іменника в 6 масі. Нам часто доводиться вживати ці слова, бо вони стосуються діяльності людини, причому називають різні її види в найзагальніших рисах. Тому бажано, щоб учні точно уявляли їхнє значення.

Слово діло за значенням найзагальніше в цьому синонімічному ряді. Воно означає будь-яку роботу, працю, заняття взагалі.

1. Без діла псується сила. 2. Діла на копійку, а балачок на карбованець (Народна творчість). 3. Діло в неї горіло в руках (І. Нечуй-Левицький).

Іноді слово діло неправильно вживають у значенні “справа”. Наприклад, дехто каже: Я прийшов по такому ділу – треба: Я прийшов у такій-то справі або Як твої діла? – треба: Як твої справи?

До слова діло близьке за значенням слово робота, тільки останнє на відміну від першого означає якийсь конкретний вид трудової цілеспрямованості (сидіти без діла і бути без роботи).

Слово труд вживається як застаріле в тому самому значенні, що й праця, але зрідка (найчастіше в поезії) і його можна замінити словом праця.

Якщо слово труд означає діяльність, пов’язану з певними труднощами, з переборюванням їх, його не можна замінити словом праця:

1. Вона йшла з трудом, ледве пересувала ноги (О. Копиленко). 2. По усіх своїх трудах та по усіх пригодах Остап повертавсь додому (Марко Вовчок).

Розкриваючи лексико-граматичні ознаки іменників, звертаємо увагу учнів па ті слова, що означають опредмечені якості, ознаки, дії чи стани. Щоб навчити чітко розмежовувати їх, варто запропонувати ряд завдань, які можна виконувати під час вивчення іменників, прикметників і дієслів:

– Від поданих прикметників утворити іменники і розкрити їх значення.

Ясний, ніжний, білий, блакитний, мужній, добрий, злий, сумлінний, серйозний, радісний.

– Виписати окремо іменники на означення якостей, властивостей, дії, стану і пояснити їх значення. Ввести слова у словосполучення.

Абсолютність, абсурдність, автономність, базування, бажання, боротьба, ввічливість.

Вагання, вартість, весілля, вибачення, зрозумілість, зібрання, швидкість, спів, чаювання, хода, рожевість. родючість, тлумачення, формальність.

– Назвати дієслова, від яких утворені подані іменники. З виділеними словами скласти словосполучення Базікання, вибачення, зібрання, ходьба, плавання, прогулянка, недомовка, обдирання, об’єднання, переміщення, перемога, просьба, розгром, сіпанина, твердження. уособлення, формування.

Такі завдання на зіставлення іменників з прикметниками і дієсловами допомагають учням усвідомити граматичне поняття предметності. Поряд з цим учні удосконалюють навички правильно визначати лексичне значення слова.

У синтаксисі реалізується функціонування всіх мовних одиниць, і це створює умови для супровідного повторення й закріплення лексичних понять під час вивчення різних синтаксичних тем. Увага до семантики мовних одиниць дозволяє вивчати синтаксичні одиниці на семантично-стилістичній основі, розкривати внутрішні зв’язки між їх структурою, значенням і функціонуванням у мовленні.

Вивчаючи словосполучення, їх структуру і значення, способи зв’язку слів у словосполученнях, слід проводити повторення лексичних понять у функціонально-стилістичному аспекті і на складнішому дидактичному матеріалі. Словосполучення дає можливість розглядати мовні одиниці в різних лексико-семантичних і граматичних взаємозв’язках, виховує в учнів увагу до сполучуваності слів, сприяє виробленню вмінь будувати словосполучення, попередженню мовних помилок. Знання учнів з лексики поглиблюються, удосконалюються вміння розрізняти лексичне і граматичне значення слів, правильно користуватися словом у власному мовленні. Школярі вчаться розрізняти словосполучення і слово як дві номінативні одиниці мови, розуміти роль словосполучення як мовного засобу, що конкретизує загальне значення слова. Так, у словосполученнях пшеничне поле, безмежне поле, працювати в полі значення слова поле конкретніше, ніж значення окремого слова поле.

Смисловий зв’язок між словами в словосполученні зумовлений семантикою слова, належністю до тієї чи іншої частини мови, здатністю сполучатися з іншими словами. Досвід показує, що найбільше граматичних помилок учні допускають у способах зв’язку слів (узгодженні, керуванні). Під час вивчення способів підрядного зв’язку необхідно підкреслити велику роль лексичного значення слів. Види синтаксичного зв’язку часто спираються на здатність слова сполучатися з іншими словами. Це зумовлює велику різноманітність семантичних відношень між словами у словосполученнях і синонімію та антонімію останніх.

Робота над збагаченням лексичного запасу учнів проводиться під час розвитку мовлення. Окрім повторення лексичних понять, на таких уроках варто готувати учнів до написання творів, підпорядковуючи словникову роботу певній лексико-семантичній групі, об’єднаній однією темою. Наприклад, у 6 класі під час вивчення теми “Запозичені слова” можна провести екскурсію в аптеку. Пояснюємо учням, з якою метою проводиться ця екскурсія, пропонуємо тематичний словничок аптечних термінів: рецепт, фармацевт, реєстратура, інтанглази, рецептар-контролер, асистент, аналітик та ін. Ці та дібрані учнями професійні слова фармацевтів мають бути використані у творчих роботах учнів на тему “В аптеці”. Проведена робота свідчить, що учні свідомо засвоїли слова з лексики фармацевтів, бо вони бачили конкретні предмети, що носять ці назви. Крім того, учні збагатили свій словниковий запас.