Англія В XIV-XV ст. Війна Червоної та Білої троянд

ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

§ 14. Англосаксонські королівства

5. Англія В XIV-XV ст. Війна Червоної та Білої троянд

У 1348 р. англійський народ пережив жахливе лихо. Це була епідемія чуми – “чорна смерть”, що задрала майже третину населення країни. Феодали, багаті купці та цехові майстри зіткнулися з проблемою, де взяти необхідну кількість робітників та як зберегти стару оплату праці. Щоб задовольнити їхні інтереси, королівська влада в другій половині XIV ст. видала низку законів, які відомі під назвою “робітниче законодавство”.

Усі здорові чоловіки та жінки у віці від 12 до 60 років без власної землі та інших засобів до життя були змушені найматися на роботу до тих, хто відчував у цьому потребу, і за таку ж платню, яка існувала до чуми. За відмову працювати на таких умовах загрожував штраф, ув’язнення й таврування розпеченим залізом. Запровадження “робітничого законодавства” та воєнний податок призвели до селянського повстання, яке очолив покрівельник Уот Тайлер. Повстання спалахнуло 1381 р. й охопило значну частину Англії.

Історична цікавинка

Разом з Уотсм Тайлером повстання 1381 р. очолив Джон Болл – священик

із Йорка. Із початку 60-х років XIV ст. він мандрував країною, закликаючи до церковної реформи та утвердження соціальної рівності. Серед простолюду особливо славилася його проповідь “Коли Адам орав, а Єва пряла, хто ж тоді був дворянином?” Цей вираз у народі став крилатим.

Спочатку основна функція парламенту полягала в затвердженні податків. Згодом він отримав ще й право видавати закони. У середині XIV ст. англійський парламент розділився на дві палати – палату лордів і палату громад. У палаті лордів засідало вище духовенство та світська знать. А в палаті громад – рицарі графств і представники міст. Тут відразу намітився союз рицарства і міської верхівки. В англійському парламенті, на відміну від Генеральних штатів Франції, представники цих двох станів діяли спільно. Тому палата громад мала неабиякий вплив на політичне життя Англії. Із виникненням парламенту в Англії зародилася нова форма феодальної держави – станова монархія.

Історична цікавинка

До XIV ст. в Англії не існувало єдиної національної мови. Нормандські завойовники послуговувалися французькою мовою, яка тривалий час вважалася офіційною. Нею розмовляла верхівка знаті, велося судочинство і викладання в школах. Знання французької мови було показником освіченості й приналежності до вищого світу. Дрібні феодали, городяни й селяни розмовляли різними говірками англосаксонської мови. І тільки в середині XIV ст. на основі лондонського діалекту починає формуватися англійська літературна мова. У1362 р. вона вперше пролунала на засіданні парламенту. Тоді ж парламент постановив уживати англійську мову в судах.

У 1348 р. англійський народ пережив жахливе лихо. Це була епідемія чуми – “чорна смерть”, що забрала майже третину населення країни. Феодали, багаті купці та цехові майстри зіткнулися з проблемою, де взяти необхідну кількість робітників та як зберегти стару оплату праці. Щоб задовольнити їхні інтереси, королівська влада в другій половині XIV ст. видала низку законів, які відомі під назвою “робітниче законодавство”. Усі здорові чоловіки та жінки у віці від 12 до 60 років без власної землі та інших засобів до життя були змушені найматися на роботу до тих, хто відчував у цьому потребу, і за таку ж платню, яка існувала до чуми. За відмову працювати на таких умовах загрожував штраф, ув’язнення й таврування розпеченим залізом. Запровадження “робітничого законодавства” та воєнний податок призвели до селянського повстання, яке очолив покрівельник Уот Тайлер. Повстання спалахнуло 1381 р. й охопило значну частину Англії.

Загони повсталих громили монастирі й маєтки феодалів, відбирали землі, худобу та інше майно, спалювали документи з переліком селянських повинностей. Особливо жорстоко селяни розправлялися зі збирачами податків і королівськими суддями. Підтримані міською біднотою, повсталі ввійшли в Лондон. Вони вірили в справедливого короля, який прагне добра для свого знедоленого народу. Король Річард II був змушений погодитися на перемовини з повстанцями. Під час зустрічі з королем Уота Тайлера було віроломно вбито. Розправа чекала й на інших.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XIV ст. Хроніка абатства св. Марії в Йорку про вбивство Уота Тайлера та розправу над повсталими селянами Уот Тайлер довірливо під’їхав до почту короля, щоб передати йому вимоги селян… Мер Лондона… став докоряти Уоту за насилля і негідну поведінку в присутності короля й заарештував його. І за цей арешт Уот у великому роздратуванні завдав мерові кинджалом удар у живіт. Однак… цей мер носив кольчугу і не зазнав найменшої шкоди, але, як людина смілива й відважна, оголив свій меч і відповів… Уоту сильним ударом в шию і ще раз сильним ударом у голову…

Після цього король розіслав своїх посланців по різних місцях хапати злочинців і карати їх на смерть. І багато було схоплено й повішено в Лондоні. І багато шибениць було поставлено тоді… в інших містах і селах у південній частині країни. Нарешті з ласки Божої король побачив, що надто багато з його підданих загинуло і багато крові пролито, серце його пройняв жаль і він оголосив їм прощення з умовою, що надалі вони ніколи не будуть повставати під страхом втратити життя…

Повстання Уота Тайлера справило великий вплив на подальшу долю англійського суспільства. Королівська влада пішла на поступки: було дещо зменшено податки й пом’якшено “робітниче законодавство”. Прискорився процес звільнення селян від поземельної залежності й переведення їх на грошову ренту.

Убивство Уота Тайлера

Портрет Річарда III. XV ст.

Прапор Річарда III із зображенням білої троянди й вепра

Із І399 р. до влади в Англії прийшла династіякастерів. За правління Генріха VI, який був душевно хворим, свої претензії на трон висунув герцог Річард Йорк, далекий родич короля. Герб Ланкастерів прикрашала червона троянда, а герб Йорків – біла, тому криваве тридцятилітнє протистояння між ними увійшло в історію під назвою Війна Червоної та Білої троянд (1455-1485). Події розгорталися то на користь одного, то на користь іншого роду. У кривавих сутичках гинули і Йорки, і Ланкастери.

В одній із таких битв Річард Йоркський загинув. На чолі йоркської партії став його син Едвард. Він здобув кілька перемог над ланкастерцями, захопив Лондон і був проголошений королем під іменем Едварда IV. Проте з його приходом до влади кровопролиття тривало.

Незабаром боротьба розпочалася й серед самих Йорків. У 1483 р. Едвард IV раптово помер. Королем мав стати його 12-річний син Едвард. Проте владу захопив Річард Глостер, рідний брат покійного короля Едварда IV. Він почав правити під іменем Річарда III.

Натомість Едварда та його молодшого брата було ув’язнено в Тауері. Там хлопчиків і вбили.

Проти Річарда III об’єдналися ланкастерці та частина баронів-йоркців. Вони звинуватили його в узурпації влади, підняли проти нього повстання і висунули на трон Генріха Тюдора, який доводився Ланкастерам далеким родичем. Новий претендент на трон зібрав у Франції армію і висадився в Англії. У 1485 р. поблизу містечка Босворт між військами Генріха Тюдора і короля Річарда III відбулася вирішальна битва. Військо Річарда III зазнало поразки, а сам він загинув. Генріха Тюдора тут же було проголошено королем. Він посів трон під іменем Генріха VII.

Війна Червоної та Білої троянд закінчилася. Генріх VII взяв шлюб із представницею династії Йорків і започаткував нову королівську династію – Тюдорів. їхнє одруження поклало край довгорічному протистоянню двох знатних родів, чиї символи – червона й біла троянди – відтепер прикрашали один герб.

Заняття музикою. Фрагмент середньовічної мініатюри. XV ст.