РОЗДІЛ 1. АНІМАЛІСТИКА. ПЕЙЗАЖ
Вільям Барро. Сірий і гнідий коні та шотландський хорт
4. АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР
Назва анімалістичного жанру походить від латинського слова “animal” – тварина. До нього належать твори живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, які зображують тварин. Художник-анімаліст має поєднувати любов до природи з увагою та спостережливістю.
Твори в жанрі анімалістики створювали вже первісні люди. Зазвичай вони зображували тих тварин, на яких полювали, –
У Давньому Єгипті деяких тварин шанували, як богів. Численні великі статуї і маленькі статуетки зображують крокодилів і бегемотів, биків і баранів, шакалів і кішок, павіанів (мавп) та ібісів (червоних птахів із довгими, загнутими донизу дзьобами, далеких родичів лелеки й чаплі).
Богиню Бастет у Давньому Єгипті зображували у вигляді кішки.
Тварини з’являються також у багатьох давньоєгипетських малюнках і рельєфах – бики працюють у полі, коні беруть участь у війнах, на качок полюють, а гепарди мешкають у царському палаці як почесні улюбленці.
Зображення тварин були популярні й у Давньому Дворіччі. Один з найвідоміших творів Ассирійського мистецтва – рельєфи, які розповідають про царське полювання на левів.
Леви й левиці тут виглядають навіть жвавішими й виразнішими, ніж цар та його почет.
В античні часи головним об’єктом мистецтва стала людина. Майстри Давньої Греції і Давнього Риму зображували тварин майстерно, але якось байдуже.
Чудові зображення тварин з найдавніших часів з’являються також у живописі, скульптурі та графіці Китаю, Індії, Японії.
Традиційний китайський живопис.
Захоплює надзвичайно уважне ставлення китайських митців до найменших дрібниць.
Традиційний індійський живопис.
Тигри – герої багатьох індійських міфів.
Мистецтво Середньовіччя було насамперед релігійним, але тварини стали постійними учасниками деяких біблійних та Леонардо да Вінчі. Замальовки котів та інших тварин. Великий італійський художник намагався ретельно вивчити (і відтворити) життя в усіх його аспектах. Тварини не стали для нього винятком.
Євангельських подій. Наприклад, у сцені Різдва завжди зображували осла і вола, що своїм диханням зігрівають маленького Ісуса, який лежить у яслах. Супутниками деяких святих також вважали тварин. Так, Святого Ієроніма завжди супроводжував лев, Святого Роха – собака, Святу Агнесу – ягня. Звичайно, їх і зображували разом.
В епоху Відродження за тваринами захоплено спостерігають найвідоміші майстри. Так, Леонардо да Вінчі заповнив величезний аркуш замальовками котів та інших тварин, а один з кращих малюнків Альбрехта Дюрера зображує зайця. Герої численних портретів того часу позують разом зі своїми улюбленими кудлатими песиками, митці зображують цих модних домашніх улюбленців не менш уважно й майстерно, ніж їхніх господарів.
Отто Ерельман. Собака із цуценятами
Альбрехт Дюрер. Заєць.
Художник не обмежився замальовкою. Він відтворив кожен вусик і волосинку на хутрі свого героя.
В. Серов. Ілюстрації до байок І. А. Крилова “Квартет”, “Мавпа й окуляри”.
Художник прагнув поєднати зображення реальних тварин, за якими уважно спостерігав у зоопарку, із сюжетами байок, герої яких діють незавжди “по-тваринному”.
Г. Кузнецов. Ілюстрації до повісті Редьярда Кіплінга “Мауглі”
Фотограф – також художник-анімаліст
Арабський скакун. Фото Войтека Квятковського
У XVII ст. анімалістика виділилася в окремий жанр. В академічній ієрархії його місце було досить скромним, але популярність – величезною. Особливо захоплювалися анімалістикою в Нідерландах. Тут художників-анімалістів було так багато, що вони ретельно “поділили” свої обов’язки: хтось зображував лише “пташині двори” з півнями, індиками та павичами, хтось – корів на пасовиську, хтось – комах. Анімалістам замовляли “портрети” мисливських соколів, породистих псів і коней, якими пишалися володарі. На межі XVIII-XIX ст. загальноєвропейської слави зажив швейцарський художник Готфрид Мінд, який малював переважно котів і навіть отримав прізвисько “котячий Рафаель”.
У XIX ст. популярність анімалістики як окремого жанру зменшується, але митці продовжують звертатися до неї. Так, відомий російський портретист Валентин Серов створив цикл графічних ілюстрацій до байок І. Крилова. Тварин, особливо коней, майстерно зображував скульптор Євген Лансере.
Учнівська робота
Іноді анімалістика використовується дуже несподівано. Легендарний київський “будинок з химерами” архітектора В. Городецького декорований численними скульптурними зображеннями тварин – слонів, носорогів, оленів, навіть риб і жаб. Деякі вітчизняні художники присвятили себе цьому жанру, як-от графіки Всеволод Аверін і Геннадій Кузнецов. Велику популярність тварини завжди мали в українському народному мистецтві (фігурний посуд у вигляді левів і баранчиків, ведмедики з гутного скла). Всесвітню славу здобули фантастичні тварини і птахи художниці Марії Приймаченко.
1. Чому анімалістика є одним з найдавніших жанрів?
2. У які періоди популярність анімалістики була великою, а в які – зменшувалася? Чому?
Намалюйте улюблену тварину, намагаючись якомога точніше передати її форму, окрас, пропорції (користуючись порадами на стор. 36).
Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.
План роботи:
– На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
– Підберіть, уважно роздивіться і запам’ятайте, як виглядає тварина.
– Спробуйте відтворити її на папері.
Разом з батьками оформіть свою роботу, як описано в підручнику.
Кузнецов Генналій Юхимович
(1947-2007) – український графік, ілюстратор, анімаліст. Навчався і працював у Києві. Звертався до різних графічних і живописних технік – літографії, лінориту, пастелі. Співпрацював із київськими видавництвами “Веселка”, “Дніпро” та ін. Найвідоміші книжки, які проілюстрував художник, – “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку” М. Трублаїні, “Синій птах” М. Метерлінка, “Мауглі” Р. Кіплінга. Графіка Г. Кузнецова характеризується емоційною насиченістю, динамічністю композиції, технологічною майстерністю; він часто і блискуче зображував тварин. Роботи майстра отримували високі нагороди на міжнародних конкурсах книжкового мистецтва.
Г. Кузнецов. Герка
Мінд Готфрил (1769-1814) – швейцарський художник. Жив у м. Берн.
Хворів на аутизм, не зміг навчитися читати й писати, але мав здібності до малювання і тому почав навчатися акварельного живопису. Одного разу вчитель Мінда намалював композицію, де фігурувала кішка. Готфридові не сподобалось, як саме вона була зображена, і він створив свою версію картини, згодом – окреме зображення кішки, а згодом взагалі захопився малюванням цих тварин. З кішками Мінд завжди товаришував, полюбляв із ними розмовляти, а головне – уважно спостерігав і майстерно відтворював не лише зовнішність, а й звички та характери своїх “моделей”. Художник зображував й інших тварин, а також дитячі ігри (катання на санчатах тощо), займався скульптурою, але загальноєвропейську славу йому принесли саме акварельні малюнки кішок. Готфрид Мінд навіть отримав прізвисько “Котячий Рафаель”.
Готфрид Мінд.
Киця із кошенятами
Н. Торопіцина. Анімалістика – Стівка
(2 votes, average: 4,00 out of 5)