КОРЕНЕПЛОДИ
3.6. БРУКВА КОРМОВА
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Бруква (Brassica napus rapifera L.) належить до родини Капустяних. У перший рік утворює коренеплід округло-кулястої або сплюснутої форми, зовні і всередині білого або жовтого кольору. У нижній частині корінь досить сильно розгалужений, стрижневий, глибоко проникає в грунт. На другий рік бруква формує квітконосні розгалужені стебла. Насіння дрібне, кулясте, темно-буре. Маса 1000 насінин 2,5-4 г.
Бруква містить більше сухих речовин, ніж турнепс, і краще зберігається взимку. Врожай брукви досягає
Бруква – культура помірного, досить холодного і вологого клімату. Весняні й осінні приморозки (до мінус 6 °С) переносить добре. Вегетаційний період брукви, вирощеної з розсади (післяжнивне садіння), триває до пізньої осені. Незважаючи на похолодання, коли ріст інших рослин припиняється, приріст маси брукви збільшується.
Бруква поширена у північних районах поліської зони та в гірських районах Карпат, де короткий вегетаційний період і суворі кліматичні умови не сприяють вирощуванню буряків і моркви. У посушливих районах її можна вирощувати тільки на низинних вологих грунтах та в заплавах
СОРТИ брукви з жовтим м’якушем містять більше сухих речовин, ніж із білим, і використовують не тільки на корм тваринам, а й для продовольчих цілей. Сорти з білим м’якушем високоврожайніші, рослини їх добре облиствлені (при збиранні до 40%), містять 10-12% сухих речовин, несолодкі. До цих сортів належать Вишегородська поліпшена, Гофманська. Серед сортів брукви з жовтим м’якушем поширені Бангольмська, Красносільська, Шведська.
В Україні районований гібридний сорт Куузіку.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Якщо вносити добрива, брукву можна вирощувати після всіх попередників, за винятком ріпаку, турнепсу, капусти, які мають спільні з нею хвороби і шкідників.
Розсадою брукву вирощують як післяукісну культуру після озимої вико-житньої сумішки або як післяжнивну після озимого ячменю і жита, які рано звільнюють поле.
Грунт під брукву обробляють так само, як і під інші просапні.
Бруква дуже вибаглива до наявності в грунті поживних речовин у зв’язку з коротким вегетаційним періодом. Високі врожаї її вирощують тільки при внесенні органічних і мінеральних добрив. Восени під зяблеву оранку вносять 25-35 т/га гною. Застосовують під неї і мінеральні добрива з підвищеною дозою калійних. Орієнтовні норми мінеральних добрив такі: азотних – 40-60 кг/га, фосфорних – 30- 40, калійних – 80-100 кг/га діючої речовини. Добрива вносять так само, як і під інші просапні.
Брукву вирощують переважно розсадним способом. Розсаду садять квадратно-гніздовим способом – 70 х 70 см по три-чотири рослини у кожне гніздо на відстані 10-15 см одна від одної.
Якщо брукву вирощують з насіння, сівбу проводять якнайраніше. Ширина міжрядь становить 50-60 см, норма висіву насіння – 3-4 кг/га, глибина загортання – 2-3 см. Після появи першої пари листочків сходи проріджують (краще проводити букетування), а після вирізування букетів рослини проривають, залишаючи по одній у букеті. Відстань між рослинами у рядку має бути 25-30 см, а густота рослин 70-80 тис. на 1 га.
Збирають брукву восени перед настанням заморозків. Способи збирання і зберігання такі самі, як і інших коренеплодів.
ГІБРИДНА БРУКВА (куузіку). У виробництві впроваджена також гібридна бруква, створена Естонським науково-дослідним інститутом тваринництва та ветеринарії схрещуванням брукви з кормовою капустою. її використовують для годівлі корів та молодняку. Так, 100 кг коренів гібридної брукви відповідають 8-11 кормовим одиницям і містять 1-1,2 кг перетравного протеїну. Гібридна бруква врожайніша, ніж звичайна. Так, у господарстві ім. Кошового Тернопільської області зібрали по 786 ц/га коренів та по 200 ц/га зеленої маси куузіку. При вирощуванні гібридної брукви як післяукісної культури (після озимої пшениці на зелений корм) у господарстві “Правда” Теребовлянського району Тернопільської області врожайність коренів становила 444, а зеленої маси – 200 ц/га. Біологічні особливості й агротехніка гібридної брукви майже такі самі, як і звичайної.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)