Червоні водорості, або багрянки

Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН

Тема 3. ВОДОРОСТІ

31. Червоні водорості, або багрянки

Червоний колір слані водоростей – це пристосування до фотосинтезу на великих глибинах.

Основне поняття:ЧЕРВОНІ ВОДОРОСТІ

Дайте визначення поняттю “водорості”.

Червоні водорості, або багрянки, можуть жити на глибині 200-250 м, де ні бурі, ні зелені водорості рости вже не можуть (іл. 31.1). Забарвлення водоростей є різним на різній глибині. Це залежить від сприйняття людиною певних променів. На поверхні ми їх бачитимемо червоними, на мілководді

– жовто – зеленими чи синіми, глибше – рожевими, а на глибині 250 м водолази їх бачать чорними. Як ви думаєте, чому?

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Червоні водорості переважно багатоклітинні організми, талом яких має вигляд кущиків, пластинок або розчленований на стеблоподібні та листкоподібні частини. Крім зеленого пігменту червоні водорості містять ще червоний, синій і жовтий пігменти. Співвідношення цих пігментів визначає колір водоростей – від червоного до фіолетового.

Клітини в цих водоростей одно – й багатоядерні. Хлоропластів багато. Запасна речовина – багрянковий крохмаль.

Розмноження багрянок здійснюється вегетативно, нестатево та статево. У них відсутні джгутикові стадії.

Червоні водорості – це переважно морські організми. Тільки окремі види трапляються в прісних водоймах і вологому грунті суходолу. Червоні пігменти дають можливість цим водоростям уловлювати слабке світло на глибинах 200-250 м. Вони є, мабуть, єдиними водоростями, які живуть на такій глибині.

Червоні водорості є джерелом їжі для водних тварин, збагачують водойми киснем. Багрянки мають неабияке значення і в житті людини. їх використовують у їжу, на корм худобі, як добриво, у медицині тощо. З них одержують йод для медицини, агар – для харчової промисловості (отримання желе, мармеладу, цукерок) тощо.

Іл. 31.1. Підводні зарості червоних водоростей

Поглиблення теми

Які найхарактерніші ознаки червоних водоростей?

Червоні водорості – переважно багатоклітинні організми, лише деякі види цих водоростей є одноклітинними чи колоніальними. Слань більшості багрянок має вигляд кущиків або пластинок. Клітинні покриви представлені кількома шарами, у складі яких є целюлоза, пектинові речовини й агар. Характерне забарвлення червоних водоростей визначається насамперед наявністю особливих червоних і синіх пігментів – фікобілінів, які є лише в них і ціанобактерій. Різні сполучення фікобілінів із жовтими та зеленими пігментами може зумовлювати рожеве, червоне, помаранчево-жовте, фіолетове чи майже чорне забарвлення. Запасна речовина – багрянковий крохмаль – відкладається в цитоплазмі. Червоні водорості розмножуються вегетативно – частинами талому та додатковими “пагонами”, які можуть відростати від сланких ниток або підошви, нестатево за допомогою спор і статево – за участю гамет. Ні спори, ні гамети червоних водоростей не мають джгутиків. Найхарактернішою ознакою багрянок є червоне забарвлення, що визначається сполученням фікобілінів із жовтими та зеленими пігментами та відсутність джгутикових стадій.

Які пристосувальні ознаки будови й життєдіяльності є в червоних водоростей?

Червоні водорості найбільше поширені в теплих морських водах, хоча багато видів мешкає і в холодних областях земної кулі. Є вони і в прісних водоймах. Майже всі червоні водорості зазвичай прикріплені до каменів або інших водоростей за допомогою ризоїдів або підошви. Завдяки фікобілінам багрянки добре пристосовані до поглинання синіх і фіолетових променів, які проникають на велику глибину. У 1984 р. коралінову червону водорість було знайдено на глибині 268 м, що є рекордом для фогосинтезуючих організмів. Це майже на 100 м нижче глибини, куди звичайно проникає сонячне світло. Клітинні оболонки більшості червоних водоростей містять агар, який робить їх гнучкими та слизькими на дотик. Багато червоних водоростей можуть відкладати у своїх оболонках мінеральні солі для зміцнення, тому вони тверді, як камені.

Найвідомішими червоними водоростями є: порфіра, кораліна, філофора та деякі інші. Порфіра має вигляд платівки рожево-пурпурового кольору з гладенькими чи хвилястими краями, до кількох десятків сантиметрів завдовжки та до 10 20 см завширшки. Платівка порфіри складається з одного-двох шарів клітин і за допомогою підошви прикріплюється до підводних субстратів. Ці водорості поширені як у північних, так і в південних морях, де живуть, прикріпляючись до каміння. Кораліна має талом у вигляді розгалуженого кущика, кожна гілка якого просочена вапняком (іл. 31.2). Поширена в усіх морях, особливо в тропічній зоні. Філофора має кущисті таломи, представлені сланкими “нагонами”, від яких підіймаються вертикальні “стебельця” (іл. 31.3).

Іл. 31.2 Кароліна

Іл. 31.3. Філофора

Верхня частина кожного “стебельця” сплющена, розростається по краях і утворює пластину з потовщенням посередині. Отже, особливими пристосувальними ознаками багрянок є: а) пігменти, що здатні поглинати світло на великій глибині; б) прикріпленість до субстрату; в) наявність у покривах агару та мінеральних солей.

Чим визначається значення червоних водоростей у природі та в житті людини?

Багрянки відіграють помітну роль у житті моря. Вони є їжею для тварин, утворюють кисень, беруть участь у процесах самоочищення води тощо. Червоні водорості мають неабияке значення і в житті людини. їх використовують у їжу. Так, порфіра є їстівною водорістю (народна назва – червоний морський салат) і введена в промислову культуру, яку вирощують на спеціальних морських фермах. Червоний морський салат вважається делікатесом. Використовують червоні водорості й у медицині. Так, кораліну використовують як лікарську водорість, виготовляючи з неї препарати для усунення печії. А одну з водоростей північного моря – хондрус – у сухому вигляді здавна вживають як ліки при хворобах дихальних шляхів. З інших багрянок добувають агар, який застосовують у всіх мікробіологічних лабораторіях світу як живильне середовище для вирощування мікробів. Без нього не можна обійтися і в харчовій промисловості. Кондитери та пекарі додають у тісто невелику кількість агару, щоб хліб, батони, бісквіти довго не черствіли. З філофори в Україні отримують речовину, яку називають “чорноморським агаром”. Уздовж північно-західного узбережжя Чорного моря, між Одесою та Очаковом, знаходиться зона, де на глибині 5-60 м філофора утворює суцільні зарості. З філофори видобувають йод. Природні запаси багрянок в Україні незначні. Тому українські вчені розробляють наукові основи вирощування цих водоростей у Чорному морі. Отже, значення багрянок у природі визначається їхнім глибинним способом життя. Значення червоних водоростей для людини пов’язане з наявністю в них цінних речовин, особливо агару.