ДІЛОВІ ІГРИ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ДІЛОВІ ІГРИ – особлива форма спільної діяльності людей для вирішення проблем – регіональних, організаційно-виробничих, особистих. В організаційному плані Д. і. – це передусім групова робота.

Ігрові методи вперше застосовано військовими при підготовці до бойових дій (XVIII ст.). Нині під Д. і. розуміють і нову галузь діяльності та наук.-техн. знання, і імітаційний експеримент, і форму рольового імітування, і метод навчання. Будь-які Д. і. – екон., навч., атестаційні, дослідницько-апробуючі,

попри відмінності в кінцевій мечі, побудові, правилах тощо, мають спільне – інформаційну структуру, що обумовлює засоби зв’язку між їх учасниками. До обов’язкових атрибутів Д. і. належать: наявність проблеми або завдання, запропонованого для вирішення (набір завдань, проблемних ситуацій), умовно-модельованого об’єкта, що відтворює управлінську діяльність, спільна мета групи гравців, розподіл ролей між учасниками, реалізація низки рішень, існування конфліктної ситуації внаслідок розбіжності
в інтересах, наявність емоційного напруження, багатоальтернативність варіантів рішень, система індивідуального або групового оцінювання, умов змагання і т. ін.

Д. і. поділяють на три групи: навчальні, які застосовують при підготовці або перепідготовці кадрів; виробничі, необхідні для вирішення конкретних питань діяльності та розвитку окремих організацій; дослідницькі, що проводяться при експериментах у галузі управління та в економіці.

Навч. ігри в свою чергу поділяють на: метод аналізу конкретних ситуацій, коли гравцям пропонується певна проблемна ситуація, варіант вирішення якої група знаходить разом; рольові ігри, коли кожному з гравців надається власна роль і методом програвання ситуації знаходиться рішення проблеми; імітаційні ігри, коли гравці отримують однакову роль і кожен з них самостійно знаходить свій варіант вирішення проблеми.

Виділяють ігри з комп’ютерним забезпеченням і без нього. Є декілька поколінь ігор: ділові, або імітаційні, та ігри другого покоління (започатковані у 50-х рр.) – ігри відкритого типу, або репрезентаційні, – організаційно – діяльнісні та інноваційні, в яких моделювання діяльності фахівців щодо вирішення проблеми управління відбувається на основі реальної інформації про ситуацію, відтворення реальних особливостей діяльності учасників, яку вони здійснюють у власних організаціях Системи оцінювання та “низки рішень” в таких іграх немає Формуються ігри третього покоління – рефлексивно-ціннісного управління, в якому намагаються об’єднати досягнення й можливості ігро-техніки, імітаційного моделювання з мистецтвом, наукою, духовними цінностями людини.

Д. і. дають змогу експериментувати з новими та традиційними засобами діяльності, контролювати зміни, наслідки рішень, що важко зробити в реальних соціальних експериментах. Д. і. мають три типи результатів: новий зміст, нову інформацію (ідеї, проекти, програми, що розроблені учасниками гри); нову групу, спільність (консолідація учасників гри чи носіїв нової інформації, нового змісту, навичок праці); “оновлену людину” (як результат виявлення стереотипів роботи з учасниками гри, вироблення нових професійних та особистісних якостей у “гравців”).




ДІЛОВІ ІГРИ