Тема: Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).
Мета: Дати поняття про дієприкметниковий зворот, формувати вміння визначати його в реченнях, правильно інтонувати речення з дієприкметниковими зворотами та вживати у таких реченнях розділові знаки; виховувати любов до природи; розвивати логічне мислення, пам’ять.
Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.
Обладання: Підручник.
Хід уроків
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
*
Квіти сріблені росою. Серце дівоче від людського ока заховане. Копійка нажита трудом. | Квіти, сріблені росою, дивляться на шлях. (В. Сосюра.) Серце дівоче, від людського Копійка, нажита трудом, збережеться довше легкого карбованця. (Нар. творч.) |
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 18-19).
Виконання вправи 40.
І V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати c проектовані через кодоскоп (заздалегідь записані на дошці) речення, правильно їх інтонуючи. Визначити дієприкметникові звороти. Пояснити вживання розділових знаків у реченнях.
І. Послухай, як трава росте, напоєна дощами. (П. Осадчук.) Так шепоче серед ночі вітром збуджена трава. (Олександр Олесь.) Запахли сонцем яблуні в садах, од кореня натруджені по віти. (О. Довгий.)Медом яблуко налите зачепилось на гіллі. (В. Крищенко.) Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають. (Є. Гуцало.)
ІІ. А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть в недосяжних висотах зорею! (М. Самійленко.) Усіх слов’ян добру і правди учать залізом куті строфи “Кобзаря”. (Л. Дмитерко.) Поет в землі стає корінням густого лісу, званого Народ! (В. Коротич.) І сонцем весь осяяний стояв Тарас Шевченко на горі Чернечій. (В. Швець.)
* Переписати речення, заздалегідь записані на дошці (спроектовані через кодоскоп), уставляючи пропущені літери й розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Підкреслити дієприкметникові звороти.
І. І пахне раннім сонцем і м..дком з..мля, ле..ким с..рпанком оповита. (Д. Луценко.) На заході ро..падаються останні в..шневі згустки, залишені сонцем. (М. Стельмах.) Навіки полюбив я білі хати, завихорені цвітом в..шняки і матіол в..чірні аромати (Д. Луценко.) Хліб ч..рствий, порізаний по скибі, все ж соло..кий з доброї руки. (А. Малишко.). Спасибі Вам, мамо, за всю доброту і пісню, залишену в спадок. (Д. Луценко.)
ІІ. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов поп..ліє. (Леся Українка.) В душі – Карпати, синявою вкриті. (Д. Павличко.) Сплять с..виною закутані гори. (Б. Дегтярьов.) Гілля, ро..чахнуте на груші, ле..ку навіює п..чаль. (І. Доценко.) І ч..брецями день затоплений спустився низько до трави. (М. Стельмах.) Ніч, осяяна цвітом яблуні, затуман..на, мов роса. (Д. Павличко.) Біля хати сторож..ю стояли обнизані гудзиками насіння в..соченні мальви. (М. Стельмах.)
* Попереджувальний диктант. Дієприкметникові звороти підкреслити.
І. Мені ще й досі берег сниться, залитий сонячним огнем. (В. Сосюра.) А більш од усього люблю я в партері, залитому світлом, сидіти в юрбі. (Л. Первомайський.) Спокоєм повиті сплять простори нив. (В. Сосюра.) З золота зіткане сяєво ллється. (М. Рильський.) Встають стежки, заплетені в тернини. (Д. Луценко.) Давно вже море ночі залило натомлене денним трудом село. (М. Рильський.) Ткану зорями теплу хустину ніч на тихе село одягла. (Т. Масенко.)
ІІ. А вирізана з верболозу гілка, як Україна, з нами розмовля. (Є. Гуцало.) Народжене у муках слово запам’ятається чи ні? (Л. Дмитерко.) Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене. (Л. Костенко.) Запам’ятати хочеш кожне слово, почуте десь зненацька, випадково. (Л. Дмитерко.) Із правдою розлучені слова кудись біжать по сірому перону. (Л. Костенко.) Є постаті, в минулому забуті. (Д. Павличко.)
ІІІ. Бриніла тиша, плетена зірками. (І. Драч.) До колосків, налитих туго, моя прихилена душа. (О. Довгий.) Тепле ніжне літо, волошками повите, посріблене дощами, живе в очах у мами. (А. Костецький.) І дихає на мене давниною огорнутий легендами курган. (М. Нагнибіда.) Прощай усе: поля, діброви, Дніпро широкий, бір сосновий, убраний в раннюю росу! (М. Старицький.) І русий заєць, за ніч посивілий, майнув узори ткати в липняку. (І. Доценко.) На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць, стрибнув раз, вдруге, нашорошив вуха і аж залопотів у кущах. (М. Стельмах.)
*Робота з підручником. Виконання вправи 43 (І).
* Диктант з коментуванням.
І. Безмежний степ, укритий снігом, спав. (М. Старицький.) Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку (Д. Кремінь.) Вечір, що встав над селом, яблука, вмиті росою, синім укрив рукавом. (В. Сосюра.) На зорях настояну воду Десна разом з небом несла. (М. Сіренко.) На рівне плесо тихої Десни ляга туман, простелений на луки. (О. Довгий.) А з хмар, розкритих широко і синьо, несуть привіт весняні журавлі. (В. Сосюра.) Вночі всі будинки стали подібними, як люди в однакових пальтах, що заснули, вистунчені вздовж вулиць. (В. Коротич.)
ІІ. Наука – то криниця, викопана голкою. Вбиті в голову знання – то полова. Дружно спаяний нарід дуже схожий на граніт. Роботу, відкладену на завтра, прокленуть нащадки. Не смачний хліб, чужим ножем краяний. Здобутий працею камінь м’якший від дарованого бублика. Позиченими в сусіда зубами кістки не розгризеш. Сорочку, викроєну за чужими порадами, носитимеш уночі. Зло, завдане чужому теляті, окошиться на твоїй корові. В коня, купленого за ціною огірків, доля огіркова.
Народна творчість.
ІІІ. На цій землі, знекровленій од ран, розтерзаній ікластими хортами, жадану волю вимріяв Богдан, за неї в Берестечко йшов полками. (Д. Луценко.) Що ж то ниво, лихом збита, потом, кровію полита, нині сталося з тобою? (М. Старицький.) Веселий день давно вже одгорів, і даль доносить пісню журавлину, а я іду у морі ліхтарів, закоханий в безсмертну Україну. (В. Сосюра.)
* Навчальний диктант.Підкреслити в тексті дієприкметникові звороти.
Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілої від давності кобзи.
У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, вкрита іржею, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь.
Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, навічно в серце вкарбованою, можна піти й на смерть. (За Ю. Мушкетиком; 80 сл.)
V. Підбиття підсумків уроку.
V І. Домашнє завдання.П.4, вправа 42.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)