Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їхнє творення

Тема: Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їхнє творення.

Мета: Пояснити особливості творення дієприслівників доконаного й недоконаного виду; формувати вміння визначати вид дієприслівників, утворювати дієприслівники певного виду; формувати орфографічну грамотність; виховувати повагу до усної народної творчості, любов до пісні; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Роздавальний матеріал, підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього

*Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.

* Попереджувальний диктант.

З’ївши калач, знову берись до діла. Хто, наївшись, ще їсть, зубами копає собі могилу. Нюхаючи, не наситишся. Завзятий відпочиває, обтираючи піт, а ледачий мучиться, перевертаючись на другий бік. Поспиш в охоту, зробивши роботу. Обточуючи залізничну рейку, можна виточити голку. Сидячи на коні, не ховайся за вівцю. Діждешся гіршого, покладаючись на іншого. Це таке сіно, що й попадя, посоливши, з’їла б. Спотикаючись, вчаться вище ноги піднімати. Подорожуючи, не пускай коня галопом.

Народна творчість.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.Виконання вправи 149 (І, ІІ). Опрацювання таблиці “Дієприслівники недоконаного і доконаного виду.

І V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Прочитати речення. Вказати дієприслівники, визначити вид кожного. Пояснити, від якох основи й за допомогою якого суфікса дієприслівник утворено.

Втікаючи від дощу, остерігайся граду. Голки шукаючи, спалили свічку. Упустивши з гачка рибу, за хвіст не впіймаєш. Учись, на інших дивлячись. Тешучи дерево, кравцем не станеш. Краще скласти руки, ніж працювати, опустивши рукава. Добре попрацювавши, краще відпочиватимеш.

Народна творчість.

* Вибірковий розподільний диктант.Дієприслівники недоконаного й доконаного виду виписати в дві колонки.

Минають літа, одцвітають літа, імення і дати затерши. (Б. Олійник.) Я, бредучи від хати і до хати, піду в світи порадоньки шукати. (М. Вороний.) Летять в село лелеки напівсонні, ліниво й важко маючи крильми. (О. Довгий.) Де ти, хато з вогняною піччю, що завжди ділилася добром, що всміхалась золотим обличчям, материнським гріючи теплом? (Є. Гуцало.) Я з непокритим молодим чолом стою, схилившись у пшеничнім німбі, пред образами матері і хліба… (Б. Олійник.) Тверджу, любі, хай не все збагнувши: “В злобі – смерть нам. Злитися не слід”. (М. Самійленко.) Випала доля нам горда, тяжка і красива: самозгоряючи, світу світить. (Б. Олійник.)

Словник. Німб – сяйво у вигляді кола над зображенням голови Бога і святих у релігійному мистецтві; символ святості.

* Від поданих дієслів утворити дієприслівники. Позначити суфікс, за допомогою якого дієприслівник утворено, з’ясувати вид дієприслівника.

Знають, будуть, співають, несуть. Прочитати, сісти, з’їсти, помилитися.

* Переписати. Підкреслити дієприслівники, позначити над кожним його вид. Виділити суфікси, за допомогою якого утворено кожен дієприслівник. У виділених словах указати орфограми й обгрунтувати вибір написання. Пояснити вживання розділових знаків.

І. Вітри північні тремтять, затихаючи, між запашними кущами лавровими. (Леся Українка.) Пограбувавши золоті хороми, вітри в гаях ділили бариші. (Л. Костенко.) Високі гори, на плечах несучи пісні струмків, з планетами вели переговори. (Л. Забашта.) Чому верба не спить у хуртовину, грудьми спинивши непогоду злу? (М. Стельмах.) Уже тополі гордовиті, з рамен стрясаючи імлу, радіють ранкові й теплу. (М. Рильський.) Вітрів узявши довгі мітли, осінні дні по світу йдуть. (Є. Гуцало.) Печаль пташина в душу залетіла, знайшовши вирій у душі моїй. (Є. Гуцало.) Здіймаючи над головою шерех, зривались з урвищ кажани й сичі. (В. Базилевський.) А тиша, доторкаючись чола, мені шепоче дивні небилиці. (М. Самійленко.) І майдан, від сонця ставши злототканим, мерехтить, мов плесо. (М. Бажан.)

ІІ. Гуртом зібравшись у землянці, бійці співають “Заповіт”. (М. Нагнибіда.) Мовкнуть вороги, коли Богун підводиться поволі, свій люд і край рятуючи з неволі. (А. Малишко.) Ввійде люд у святині забуті і з сльозами в очах заспіває псалом за борців, що погинули в скруті, борючися за край і за щастя ясне. (М. Старицький.) Дід строїть бандуру, пробіг по струнах, і струни говорять в кістлявих руках: “Обріс мохом сірий камінь, в полі лежачи, зажурились козаченьки, дома сидячи”. Закричали сірі гуси, в вирійлетячи, заспівали козаченьки, в похід ідучи. (Л. Боровиковський.) Здавалось мені, що ворушаться скелі, з очей своїх сльози ллючи. (Олександр Олесь.)

* Переписати, на місці крапок вставляючи пропущені букви. Визначити вид дієприслівників.

І. Лет..чи, втомився сокіл, стерла чайка крила. Коли в..селими руками не твор..ш світу доброго навкруг, ржавіє серце, наче плуг, полів не ор..чи. Вдягає, стел..чись, пороша на сосни шапки голубі.

З творів М. Стельмаха.

ІІ. Між тих квіток дівчат б..гато ходить. Не рвуть квіток співучих, та зр..вають із кожної рослинки по листку. І, бач..чи забаву їх таку, я мовив: “Нащо ті листки, дівчата? На лік, на страву їх рвете яку?” (І. Франко.) Я назад помчав темним путівцем, біж..чи крізь ніч, плакав я т..хцем. Ракета, мов бікфордів шнур, горить, заглиблюється, лет..чи, в блакить. (Д. Павличко.) Помчали коні, сталлю гримл..чи. (М. Бажан.)

* Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки(подаємо речення без їх вилучення). Дієприслівникові звороти підкреслити як члени речення. Визначити вид дієприслівників. Вказати дієприкметникові звороти.

І. Опинившись у лузі чи в полі, заслухаюсь мови і послухаю слово, проказане зіллям громовим. (Є. Гуцало.) Сади стоять, обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю. (Л. Костенко.) Пахучі схиляючи віти, залиті цвітінням рясним, хотів би я садом шуміти. (В. Сосюра.)

ІІ. Хатина, схилена на схилі, стоїть, сумуючи, сама. (Б. Дегтярьов.) Сонях дістав і з грудей золотаве, задимлене серце і, закохавшись у ластівку, ластівці віддає. (Є. Гуцало.) Шумить, вриваючись у душу, спокій, як у пробитий корабель вода. (Д. Павличко.) Раптово грянувши з розбігу, пропахлий йодом моря дощ відтанцював гульливу джигу на плитах задзвенілих площ. (М. Бажан.) Поки ми собі на здоров’я тут говорим на сотні тем, гине час, стікаючи кров’ю не написаних нами поем.(Л. Костенко.)

Словник. Джига – старовинний англійський танець.

* Навчальний диктант.

Весь людський вік супроводжують пісні. Гойдається материнський спів над колискою, пеленаючи дитинство в тихі мелодії, роняючи в дитячу душу перші зерна поезії й ніжності. Потім пісні дзвенять дівочими й парубочими голосами, вливаючись у серця бентегу кохання, смуток розставання, мрії й надії на щастя.

Лірична пісня несе в собі високу народну мораль. Вона завжди бере сторону покривдженого, багатству протиставляючи красу, розрахункові – кохання, поетизуючи працьовитість, доброту, щедрість, щирість, вірність.

Пісня перелітає над довгою життєвою нивою. Усе знаходить в пісні відгомін: сімейні радощі, нарікання на важку долю, розчарування і радість. (За О. Деєм; 87 сл.)

V. Підбиття підсумків уроку.

V І. Домашнє завдання.Вправа 155.