УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
РИТОРИКА
Елокуція
Елокуція – це словесне оформлення думки, тобто власне творення тексту. Основними одиницями елокуції є тропи і фігури.
Тропами називають слова і вислови, вжиті у переносному значенні. Ці художні засоби використовуються для підкреслення основної думки вислову, прикрашення й увиразнення мови, збагачення її через розширення значень слова.
Тропи в риториці поділяють на граматичні та словесні. Прикладом граматичного тропа, що являє собою переносне вживання синтаксичної
Наприклад. Критика – це діалог між критиком і творцем, вороже змагання, в якому стільки розуміння й пошани. Критика – це найвища форма філософії, філософії культури. Коли вона родиться нарешті? (В. Юринець)
Що таке “Березіль”? Історично це продовження тієї лінії у відношенні
Теоретики ораторського мистецтва, розглядаючи словесні тропи, подають досить довгий їх перелік. Розгляньмо деякі з цих тропів, що використовуються в написанні як ораторських, так і художніх творів.
Метафора – перенесення назви одного предмета на інший, пов’язаний із ним рисами подібності:
Червоніють на узліссі вікна, Очі темних і ясних тривог.
М. Рильський
Запахло м’ятою, війнуло чебрецем, І крильцями мелодій заіскрило Над озера замисленим лицем.
М. Бажан
Метонімія – перенесення назви з одного явища на інше, засноване на їхній суміжності. Поширений вид метонімії – синекдоха, за якої назва переноситься з цілого на частину, чи навпаки. Прикладом синекдохи є такі вислови: сто голів худоби; не вистачає робочих рук; твори належать перу відомого письменника. Назва однієї особи може позначати цілий народ чи певну групу людей:
І любимо слова, важкі, як чорний дим Зловіщих ватр, що сяяли татарину…
М. Бажан
Епітет – це художнє означення, що вказує на одну з ознак предмета і має на. меті конкретизувати уявлення про нього та надати опису предмета емоційного забарвлення.
У ніжно-білім теплім диві, Під спів жагучої струни Шепоче хтось: “Які щасливі Із нею він, вона із ним!”
А. Тимченко
Одним із засобів увиразнення мови є іронія – прихована насмішка, коли про явище чи особу говорять у позитивному тоні, за яким приховано негативне ставлення. Засобом вираження іронії може бути вживання слова у протилежному значенні – антифразис (наприклад, слово “герой” у значенні “боягуз” тощо).
Фігурами в риториці називають незвичайні мовні звороти, які увиразнюють думку, передають певний настрій, надають висловлюванню емоційного забарвлення. Вони поділяються на три типи: ті, що передбачають пропуск важливої частини речення, повтор компонентів висловлювання та їх переставлення. До першої групи належать такі фігури:
– Еліпсис – пропуск члена речення, найчастіше – присудка. Така фігура надає промові динамічності.
Плечі тримайте прямо, не відтягуючи їх назад, голову – рівно, не нахиляючи вперед чи вбік (І. Томан).
– Асиндетон – пропуск сполучників у реченні з багатьма однорідними частинами:
Згадав у попелі самотності себе, тебе, пісні, слова. .. (М. Луків)
– Незакінчене висловлювання, яке спонукає слухача закінчити його або має на меті привернути увагу, зацікавити слухача. Такий засіб часто використовується в заголовках газетних статей: “У Цариграді на риночку…” (історична стаття про Дмитра Вишневецького, названа рядком із народної думи).
Фігури, що утворюються повторенням компонентів висловлювання, включають такі види:
– Повтор повнозначного слова; може вказувати на тривалість процесу (відома фраза із казки: “Баба била-била – не розбила, дід бив-бив – не розбив”); силу вияву ознаки (білий-білий, тихий-тихий тощо); дію, обмежену в часі (посиділи-посиділи і розійшлися).
– Полісиндетон – повторення сполучників, що надає оповіді урочистого характеру:
І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла, за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно (Із Біблії).
– Повтор частин слова (префіксів, коренів, закінчень), що вказує на значущість у вислові цієї частини, наприклад: Зашуміло, загомоніло, заворушилося разом усе товариство.
Повтор кореня є основою утворення сталих висловів типу сидьма сидіти, криком кричати тощо.
– Анафора – повторення слів чи виразів на початку кожної частини висловлювання:
Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі.
Леся Українка
– Протилежна до попередньої фігура – епіфора – повторення однакових слів, виразів або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, прозових уривків. Така фігура використовується в риторичному та художньому мовленні рідше, ніж анафора.
Коли дотримуюсь посту і хочу, щоб про це всі знали, – пишаюся; коли одягаю поношений одяг – пишаюся; коли розмовляю – пишаюся і коли мовчу не уникаю пихи (Із християнської проповіді).
Фігури, які передбачають переставлення компонентів тексту, мають назву інверсії. Інверсія – це незвичайний порядок слів у реченні, який має на меті підкреслити значущий компонент висловлювання:
Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова (Л. тенко).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)