Розділ 17
УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОГРАФІЯ
§ 52. Фразеологічні словники говірок
“Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини” (1990), укладений Н. Вархол та А. Івченком, включив матеріал з 58 населених пунктів, архівних матеріалів з фондів Свидницького музею української культури і збірника Юрія Цигри та Іллі Легдана “Народ скаже – як зав’яже” (1964). Фразеологізм тлумачиться переважно на перший іменник ФО, причому відсилання зроблені на всі іменники кожного вислову.
Автор передмови В. Мокієнко образно зазначив,
Виокремимо розмаїття
Особливу увагу укладачі приділили постійним порівнянням, які засвідчують широкий діапазон культурно-національних “опор-концептів” лемківських говірок: як єс тягал по бережку дерев’яного коника “був у дитячому віці”, знати як Біблію “дуже добре знати”, Здоровий як бук “цілком здоровий”, Як кебы віз тягал “дуже повільно говорити”, Битый як вовк на свадьбі “сильно побитий”. Досить широкі гнізда лемківських фразеологізмів групуються навколо соматизмів – Нога (Дати ногам знати, стоїт як пес о п’яту ногу, на єднуй нозі ледве стояти “дуже тісно” та ін. – усього 37 ФО); явищ природи – Вітер (Вітор задує та впаде “дуже слабкий, хворобливий”, як вітор піти “дуже швидко піти – усього 17 ФО), зоонімів – коза (де козы кувуть “дуже далеко”, Правда як у козы (жабы) хвоста – усього 14 ФО).
Завершується праця “Словничком малозрозумілих слів” (Валал – село, Водпуст – проща, Джад – жебрак та ін.).
Зразок розміщення й розробки статей:
Рівне
Як Михайко з Рівного. Див. Михайко.
Ріг
Брати як баран на рогы. Див. Баран.
Рогы роснут кому. Дуже заклопотаний (Кур.).
Як в рогу. Дуже темно (Св.).
Диференціальний “Фразеологічний словник східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” (2002) постав як виправлене й розширене видання попередніх фразеографічних зібрань: “Матеріалів до фразеологічного словника східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” (1993) і “Фразеологічного словника східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” (1997) В. Ужченка, “Фразеологічного словника східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” (2000) В. Ужченка та Д. Ужченка і є їх своєрідним продовженням. Видання 2002 р. охоплює вирази, пов’язані з традиційним побутом, різними видами господарської діяльності, звичаями, віруваннями, обрядами, науково-технічним прогресом, живим мовленням сіл, селищ і великих промислових міст і усього налічує 4727 реєстрових одиниць.
До реєстру словника входять вирази: 1) які не фіксуються лексико-фразеографічними працями літературної мови: Змінити ковбасу на сало “здійснити невигідний обмін”, Кільце в ніздрі задівати (кому) “утихомирювати кого”; 2) відрізняються від фіксованих у нормативних працях ФО семантичною структурою чи формальними ознаками, як-от: вирази з діалектними словами (земляний покликав (кого) “хто-небудь помер”, земляний – “добрий або злий дух, що живе в землі”); вирази, які компонентним складом відрізняються від нормативних (Який комар укусив (кого) “про того, хто розсердився невідомо чого” пор. літ. яка муха вкусила (кого); Білої кобили Сон “нісенітниця”, пор. літ. Сон рябої кобили); вирази з іншою порівняно з літературною мовою семантикою або з іншим обсягом семантики (Бикам хвости крутити “відповідь на запитання “куди йдеш?”, коли не хочуть признаватися”, або “байдикувати”; пор. літ. “виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу”).
Статті розробляються за алфавітом стрижневих компонентів й одночасно за стрижневим принципом: вирази вводяться й тлумачаться на перший іменник, а в разі його відсутності – на слова інших частин мови в такому порядку: прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник. ФО, отже, групуються в окремі гнізда навколо стрижневого слова.
Структура статті включає: реєстрову одиницю (вона подається у вихідній формі); елементи граматичної та стилістичної характеристики; словникову дефініцію; за потреби – ілюстративну частину (найчастіше речення); перелік пунктів поширення ФО; історико-етимологічну довідку. Автори вдаються до порівняно нового прийому пояснення затемнених висловів – дослівної мотивації в інтерпретації інформаторів. Широко застосовується система позначок, які вказують на сферу вживання, хронологію (засіп.), поширення виразу (Рідко; про це свідчить і кількість населених пунктів, указаних у статті); стилістичну характеристику (Зневажл., лайл. і т. ін.); сферу первісного функціонування (особливо гірн.). На відміну від інших, у цьому словнику часто подаються історико-етимологічні довідки, які можна використати як матеріал для етимологізування ареальних фразеологічних одиниць. Список населених пунктів доповнюється списком найактивніших інформаторів.
Зразок розміщення й розробки статей:
БОРЩ (борщі) помішати. Виявити пропажу курки, качки і т. ін. Білов, Лисич, Сват, Старб. – В основі виразу – побутовий факт перевірки борщів у сусідів, яких підозрюють у крадіжці.
Борщ сімнадцятого году, Ірон. Несвіжа страва. Кр, Кррч, Тор.
Гадити в борщ. Бути невдячним. Бар, Ка, Хв.
І борщ жиром запливе. Дуже довго щось робити. Лисич.
У борщі вуха мочити. Не хотіти їсти. Луган. (Знак * указує авторство статті Д. Ужченка).
Диференціальний “Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини” (2001) В. Чабаненка уміщує близько 3000 фразеологічних зрощень, єдностей, сполучень та “інших фразеологізованих висловів”, зібраних протягом 1952-1998 рр. у Дніпропетровській, Запорізькій і Херсонській областях, і доповнений висловами з фольклорно-етнографічних та діалектологічних записів І. Манжури, Я. Новицького, Д. Яворницького, І. Бесараба, О. Курило та ін. Реєстр словника становлять насамперед розмовно-просторічні ареальні фразеологізми, як-от: Теленькать язиком “базікати”, тіки кавкнуть “пропасти, здохнути” та ін. Особливо розгалужені синонімічні ряди на означення понять “товстий” (Пояс не сходиться, смальцю за шию налили), “байдикувати” (Піти на хутір бабочок ловить, терти шандуру), а також понять “дурний”, “п’яний”, “збожеволіти” тощо. Значну частину реєстру складають рибальські вислови: Іти кдйлом “іти косяком”, Цідить воду “безрезультатно рибалити”, Піймать циганку “нічого не піймати”. АФО подаються у вихідних формах і включають 1) реєстрову одиницю, 2) елементи граматичної характеристики (дуже рідко), 3) словникову дефініцію, 4) текстові ілюстрації, 5) місце запису або джерела. Зрідка подається історико-етимологічна довідка. Розробляючи статті, автор намагався зберегти діалектні фонетичні, морфологічні, словотворчі та лексичні особливості усталених висловів і текстових уривків – ілюстрацій (Аж курі сміються, вола б здів (зділа), времня своє бере).
Завершують словник додатки, які включають “Каламбури й нісенітниці”, “Діалогічні каламбури і дотепи”, “Тости” тощо. Фразеологічні звороти наводяться в алфавітному порядку, а це дещо утруднює користування словником, якщо зважати на варіантність фразеологізмів і переважно вільний порядок компонентів.
Зразок розміщення й розробки статей:
Аби лиш кавичка – тільки б для звіту // Що ти думаєш, що йому справді ця книжка треба? Та йому вона аби лиш кавичка. Ото й усе… (Княз.).
Або дай, або вирве – про нахабну, дуже настирливу людину, що в своїх домаганнях не гребує ніякими засобами // Хіба ти не знаєш Миколи? То там такий, що або дай, або вирве! Лучче не спорь із ним (Ол.).
Словник “Красне слово – як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних Територій” (2003) Г. Доброльожі містить 8 тис. порівнянь, переважно двочленної будови (Пустий як бочка), однак зустрічаються й одночленні структури (порівняльний сполучник + об’єкт порівняння), хоч можлива й експлікація образу. Тоді структура постійного порівняння ускладнюється (Палке кохання як негода: минає швидко). Звичайно на один суб’єкт нанизується декілька об’єктів порівняння: знає: Все як старий, як облупленого, як свої старі чоботи, як свою кишеню, як свою руку. Словник побудований за ідеографічним принципом. За тематикою постійні порівняння розподілені між одинадцятьма розділами. Серед них порівняння на позначення: 1) інтелектуальних здібностей людини (Розумний: Кмітливий як куниця, як сон; пильний як кіт, як око); 2) моральних якостей людини (Брехливий: Бреше як Антон на рибалці, як воду п’є; чесний: Душа мов безхмарне небо, мов пісня); 3) рис характеру людини (Байдужий: Говорити як воду товкти, як до пня, як до стовпа; холодний як день осінній, як жаба, як лід); 4) емоційного стану людини (Веселий: Веселий як весна, як весьолуха, як ясочка; Сумний: Ходить як душа без тіла, як чоловіка згубив); 5) естетичних якостей людини (Чистий: Прозорий як скло, як сльоза); 6) фізичних ознак людини (Блідий: Білий як день, як із молока вилитий); 7) фортунальної сфери в житті людини (Невдача: Б’ється як золота рибка, як карась в очереті); 8) суспільних та родинних стосунків між людьми (Бідний: Голий як бич, як бідний стіл; самотній, живе як вовкулака, як кажан у дуплі); 9) фізіологічних потреб та властивостей людини (Їсти: Голодний як вовк, як зроду-віку не їв); 10) динамічних та статичних ознак людини (Ходити: Би корова по льоду, би малює; стояти: Стоїть наче ноги вкопав у землю, як лома ковтнув); 11) абстрактних понять (Багато: Яку решеті дірок, яку рукавиці).
Перші десять розділів виразно засвідчують антропологічний характер постійних порівнянь, а всі разом – домінанту пейоративних компаративізмів. У межах розділу порівняння розміщуються за алфавітом. Кожне з них паспортизоване одним населеним пунктом. Нерідко в середині розділу виділені внутрішні тематично-антонімічні пари: “брехливий” – “чесний”, “ворожий” – “дружний”. Завершує це зібрання “Словник незрозумілих слів” (Ахламон – неохайна людина, Бабузно – стара жінка тощо).
Зразок розміщення й розробки статей:
Ледачий, недбалий
Працює як ворон рахує (Жт Жт)
Як в павутинні та моховинні (Ан Жт)
Як мавпа над газетою (Кс Жт)
Як на дощі горить (Ан Жт)
Як попів наймит (Лб Жт).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)