Соціологія короткий енциклопедичний словник
ГЕОГРАФІЧНИЙ НАПРЯМ У СОЦІОЛОГІЇ – перша наук, школа в соціології XIX ст., котра розглядала геогр. стан і природні умови як визначальні чинники розвитку сусп. життя. Слід зазначити, що ідеї обумовленості соціальних явищ геогр. середовищем висловлювались ще в античні часи (Демокрит, Гіппократ, Геродот, Полібій, Страбон та ін.) та в середні віки (Ібн Хальдун); широкого поширення ці ідеї набули в період становлення капіталізму (Ж Воден (1530 – 1596), Ш Монтеск’є (1689 – 1755), А. Тюрго (1727 – 1781) та ін.).
Г. Бокль у праці “Історія цивілізації в Англії” (1857 – 1861) поставив за мету простежити процеси істор. взаємодії природи і людини. Аналізуючи такі природні явища геогр. походження, як клімат, ландшафт, грунти та їжа, автор показує, що їх якість і кількість визначально впливають
Л. І. Мечников у праці “Цивілізація та великі історичні ріки” розглядає геогр. середовище як визначальний елемент і умову буття суспільства безвідносно до простору і часу. В сукупності природно – геогр. і фіз. явищ, на думку автора, існує домінуючий компонент – гідрологічний (водний), котрий детермінує в житті і культурі кожного народу, кожної цивілізації те спільне, заг., що притаманне людству в різні часи і на різних етапах його розвитку. Гідросфера являє собою своєрідний фокус, в якому перетинається і зосереджується решта елементів природного середовища. Вони синкретично виявляють себе через водний фактор, навколо якого і завдяки якому відбувається становлення і розвиток людської історії. Свою гідрологічну аргументацію Л. І. Мечников ілюструє чисельними прикладами з індійської культури (річки Інд і Ганг), китайської (Хуанхе, Янцзи), ассиро-вавилонської (Тигр, Євфрат) тощо. Залежно від зміни масштабів взаємодії з гідросферою автор виділяє в історії людства три періоди (річковий, морський та океанічний), у межах яких виокремлює особливі епохи. Річкові, морські та океанічні шляхи сполучення народжують, відповідно, стародавню, середньовічну та нову цивілізації. Періодизація історії людства на цих засадах дає підстави розробити ідею взаємодії суспільства і природи і показати її значення для прогресу людства.
Ж. Реклю в книзі “Людина і Земля” (1886 – 1894) значну увагу приділив аналізу геогр. середовища в соціальній історії. Описуючи життя земної кулі як єдиного цілісного об’єкта, в якому існує взаємозв’язок і взаємодія природних явищ, учений указує на необхідність розрізнення “статист, середовища” (природні умови) та “динамічного середовища” (соціальні умови). З появою людини, суспільства “динамічне середовище” стає визначальним у розвитку історії, і значення та вплив геогр. середовища на суспільство різко зменшуються у зв’язку з дією соціальних факторів.
Діапазон концепцій у Г. н. с, дуже широкий – від визнання повної залежності розвитку суспільства від геогр. середовища до поміркованого розуміння їх взаємодії і взаємозв’язку. Важливо, що геогр – детерміністські концепції звільнили врешті-решт соціологію від містицизму і спекулятивності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)