Соціологія короткий енциклопедичний словник
ВИННИЧЕНКО Володимир Кирилович (7.08.1880, с. Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині, нині Кіровоградська обл. – 6.03.1951, Мужен, департамент Приморські Альпи, Франція) – видатний укр. мислитель, полі г, і громадський діяч, письменник. Брав активну участь у ром. подіях в Україні 1917 – 1919 рр,, був одним з корінників Центральної Ради, головою Директорії. З 1919 р м еміграції У політиці був прихильником соціаліст ідей, у теорії багато в чому погоджувався з марксизмом, його ідейні погляди зазнали
З поміж проблем соціол. спрямування значну увагу приділяв розробці питання про характер укр. нації й державності (в тлумаченні нац, питання мав розходження з марксизмом). Виступаючи проти русифікації, спроб ототожнення рос і укр. націй, обгрунтував думку про окремішність останньої, необхідність забезпечення природних форм її розвитку. Вважав, що укр. нація – безбуржуазна, для неї характерна відсутність нац. експлуататорських класів (ціннішими класами в Україні були іноземці).
Засобом нац. і соціального визволення українства вважав державу, яка
Однак з концепції В. випливає, що держава є засобом не тільки повного соціального і нац. визволення, а й знищення самої держави й перетворення насильницького суспільства на суспільство вільних і рівних людей.
В еміграції розробляє власну політико-соціол. концепцію т. зв. колектократії. Ця ідея сформувалася в 30 – 40-х рр. як один з найефективніших засобів розв’язання політ., екон., соціальних конфліктів у тогочасному світі. Суспільство зайшло в глухий кут, а причина цього – недосконала соціально-господарська структура. Щоб запобігти катастрофі, треба світові соціально – екон. структури (приватновласницьку на Зх. й державно-кооперативну на Сх.) перебудувати на правдиво-кооперативну сусп. форму. Її автор і наз. колектократією. Вважав, що дві протилежні системи повинні “порозумітися політично”, економічно зблизитися шляхом докорінної реорганізації структур, що має кінцеву мету – соціалізм.
Закликав негайно “без зброї почати переводити приватну власність на колективну… Не націоналізація, а соціалізація – колектократія, себто влада колективу… Організація кооперативів… Колектократія всього національного господарства”, адже всіх працюючих на будь-якому підприємстві вважав одночасно співвласниками його, а прибутки відповідно мають ділитися між ними. Така, на думку В., справді народна кооперативна система має слугувати не для конкуренції між народами, а для гармонійної співпраці.
– Тв.: Про мораль пануючих і мораль пригноблених: одвертий лист до моїх читачів і критиків. Львів, 1911; Спостереження непрофесіонала. Марксизм і мистецтво // Дзвін. 1913. № 12; Відродження нації. Київ; Відень, 1920. Ч. І-ПІ; Щоденник // Київ. 1990. № 9-10.