Імперативний мандат ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Імперативний мандат (від лат. imperativus – владний, наказовий) – 1) у юридичних термінах – це договір, згідно з яким одна сторона (уповноважений) зобов’язується виконати одну або кілька дій в інтересах іншої сторони (довірителя), форма взаємовідносин обраних депутатів представницького органу державної влади, керівного виборчого органу політичної партії, обраних посадових осіб і тих, хто брав безпосередню участь у виборах; 2) мандат депутата парламенту або іншого представницького органу влади, який характеризується

тим, що депутат зв’язаний наказами виборців і у своїй діяльності відповідальний перед ними. І. м. передбачає можливість відкликання депутатів, які не виконують наказів виборців або власні передвиборні обіцянки, виявляють некомпетентність, вчинили моральні проступки, несумісні із статусом депутата. У сучасних демократичних державах застосовується рідко. Найчастіше Ім. наділяються депутати, які призначаються на посаду депутата або які є депутатами “за посадою”. Своєрідною формою І. м. є юридична заборона депутатові, який балотувався за списком політичної партії, на перехід у фракцію,

сформовану іншою політичною партією або блоком. Перехід в іншу фракцію автоматично означає для депутата втрату депутатського мандата. У сучасних демократичних державах І. м. застосовується щодо депутатів представницьких органів самоврядування.

В Україні тип депутатського мандата Конституцією чітко не визначений. Конституція не передбачає відкликання народного депутата виборцями. Проте Законом “Про вибори народних депутатів України” (2004 р.) запроваджено пропорційну виборчу систему і зафіксовано положення про заборону переходу депутата, обраного за партійними списками, із фракції у фракцію. Щодо депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутатів представницьких органів місцевого самоврядування І. м. отримав законодавче закріплення, що передбачає процедуру відкликання депутата виборцями.

Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. – Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. – К., 2001; Конституційне законодавство України. – К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. – М., 1993; Сравнительное конституционное право. – М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. – Минск, 2001.

Г. Зеленько

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Імперативний мандат - Довідник з політології

Схожі записи:

Кресіна Ірина Олексіївна Політологічний словник Кресіна Ірина Олексіївна (нар. 1952, Київ) – український політолог, історик, державознавець, доктор політичних наук з 1999 р., доцент з 1995 р., професор з...
ДОГМАТИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ ДОГМАТИЗМ ПОЛІТИЧНИЙ – відсутність у суспільстві належних умов для творчого мислення й відповідної практичної діяльності (демократії, гласності), що спричинює відрив теорії від практики, відмову від...
Парето Вільфредо Політологічний словник Парето Вільфредо (1848 – 1923) – італійський економіст, соціолог і політолог. Відомий як дослідник проблеми і основоположник теорії еліт. За визначенням П., люди...
Фаталізм Політологічний словник Фаталізм (лат. fatalis – фатальний) – теоретичне вчення про повну залежність людей від “вищих сил”, “божого знамення”, загалом – від зовнішніх сил або...
Народна конституція Політологічний словник Народна конституція – конституція, яку було прийнято на всенародному референдумі або представницьким зібранням, установою (парламентом, установчими зборами) тощо. М. Головатий...
Герменевтика політична Політологічний словник Герменевтика політична (грецьк. hermeneutikos – пояснюючий) – одна з галузей практичної політології, зорієнтована на тлумачення, інтерпретацію політичних текстів. Активно розробляється у Німеччині, Австрії,...
Історична самосвідомість Політологічний словник Історична самосвідомість – духовне надбання етносу, складова його національної самосвідомості. Включає в себе як знання про події, традиції, ідеї, теорії – все те,...
Данилевський Микола Якович Політологічний словник Данилевський Микола Якович (1822 – 1885) – російсько-український філософ та соціолог. Основна праця – “Росія та Європа” (1869). Автор одного з перших варіантів...
Іноземець Політологічний словник Іноземець (іноземні громадяни) – людина, що перебуває на території чужої держави і не є її громадянином. Іноземні громадяни (foreing citizens) – особи, що...
Хантінгтон Самуель Політологічний словник Хантінгтон Самуель (нар. 1927) – відомий американський політолог, директор Інституту стратегічних досліджень Гарвардського університету. Більшість праць X. присвячені порівняльній політології і транзитології, а...
ПАРТОКРАТІЯ ПАРТОКРАТІЯ – панування у політичній системі суспільства однієї чи групи споріднених партій, що зосереджують у своїх руках управління всіма сферами суспільного життя....
ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ ПРАВЛІННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ ПРАВЛІННЯ – передбачене конституцією держави наділення президента надзвичайними повноваженнями (зокрема, згортання на певний період діяльності традиційних демократичних інститутів). П. п. запроваджується для стабілізації політичної...
Класифікація етносів Політологічний словник Класифікація етносів – поділ етносів світу у змістові групи залежно від тих чи інших характеристик, параметрів (критеріїв) цього виду людей. Критерії класифікації виходять...
Статус-кво Політологічний словник Статус-кво (від лат. status quo – певне становище, стан; англ. status quo; нім. Status quo; фр. statut quo) – поняття, яке у міжнародному...
Селекція влади Політологічний словник Селекція влади (power selection, від лат. selectio – вибір, добір) – фактично відбір найкращих спеціалістів для владної діяльності (наприклад, державних службовців); вибір влади....
Зенон Елейський Політологічний словник Зенон Елейський (бл. 490 – бл. 430 до н. е.) – давньогрецький філософ, представник елейської школи, засновник діалектики як правності в тлумаченні суперечностей...
Європейська політика сусідства Політологічний словник Європейська політика сусідства – стратегія, яка визначає принципи та методологію регіональної співпраці ЄС зі своїми сусідами, передусім у таких сферах, як соціально-економічний розвиток,...
Базис і надбудова Політологічний словник Базис і надбудова – дві взаємопов’язані категорії марксистської соціальної теорії, покликані відобразити об’єктивний взаємозв’язок між економічною структурою та іншими структурами, процесами, явищами, що...
Нонконформізм Політологічний словник Нонконформізм (від лат. non – ні + conformis – подібний, відповідний) – 1) не сприйняття загальновизнаного релігійного вчення, сектантство; 2) форма протесту (в...
Путчизм Політологічний словник Путчизм – політика путчів; організація путчів. В. Захожай...
Ешелони влади Політологічний словник Ешелони влади (echelons of power; governmental echelons, від фр. echelon – ступінь)- своєрідна характеристика розміщення органів влади у її піраміді, відповідній ієрархічній структурі....
Адорно Теодор Політологічний словник Адорно Теодор (1903 – 1969) – німецький філософ і соціолог. В окремих творах, зокрема написаних спільно з М. Хоркхаймером (Діалектика просвітництва), з неомарксистських...
Ваххабізм Політологічний словник Ваххабізм – в ісламі сунітського спрямування релігійно-політична течія, що виникла у XVIII ст. Нині В. є реакційною течією. М. Головатий...
Ідеї політичного й національного відродження України наприкінці XVI – на початку XVII ст Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 2. Ідеї політичного й національного відродження України наприкінці...
Визнання виборів недійсними Політологічний словник Визнання виборів недійсними – процедура, згідно з якою встановлюються причини невизнання акту політичного волевиявлення громадян шляхом голосування. Регулюється виборчим законодавством кожної окремої країни....
Визнання виборів такими, що не відбулися Політологічний словник Визнання виборів такими, що не відбулися – регулюється законодавством кожної окремої країни, згідно з яким визначається норма явки виборців для того, щоб визнати...
Вотум недовіри Політологічний словник Вотум недовіри – застосовується у країнах з парламентарною, інколи змішаною формою правління. В. н. висловлюється парламентом або нижньою палатою парламенту через несхвалення результатів...
Денатуралізація Політологічний словник Денатуралізація (позбавлення громадянства) – дозвіл на вихід або позбавлення громадянства і звільнення від прав і обов’язків, що пов’язані з громадянством. Д. є ознакою...
КОН’ЮНКТУРА ПОЛІТИЧНА КОН’ЮНКТУРА ПОЛІТИЧНА – момент співіснування різнорідних політичних та соціальних сил і тенденції його зміни; орієнтація на використання сприятливих політичних обставин, новизну, заперечення спадкоємності. Врахування К....
Аддикція влади Політологічний словник Аддикція влади (англ. addict – наркоман; звичка, схильність до чогось) – сукупність проявів аддикативної поведінки (що модифікує емоції індивіда сприятливим для нього способом),...
Арабізм Політологічний словник Арабізм – слово або мовний зворот, які запозичені з арабської мови; мовний зворот, побудований за зразком арабської мови. М. Головатий...
Народи корінні Політологічний словник Народи корінні – чітко зафіксована міжнародно-правова категорія, що увійшла у практику через дві конвенції Міжнародної організації праці (МОП): Конвенцію (1957 р. № 107)...
Соціальна ринкова економіка Політологічний словник Соціальна ринкова економіка – модель конкуренції з соціально-державними корективами, коли перед державою стоїть завдання скоригувати небажані наслідки ринкової економіки відповідно до принципів соціальної...
Конгломерат Політологічний словник Конгломерат – об’єднання різнорідних частин. Застосовується до визначення форми територіального устрою поряд з такими відомими формами, як унітарна, федеративна, конфедеративна. Конгломерат є великим...
Національна ідея Політологічний словник Національна ідея – Аполітичний проект майбутнього нації, імператив її свідомості й чину, смисложиттєвий чинник національного розвитку; 2) певний комплекс вірувань, національного світобачення і...