Інфузорії. Паразитичні найпростіші

Тема 2 ОДНОКЛІТИННІ ТВАРИНИ, АБО НАЙПРОСТІШІ

§ 11. Інфузорії. Паразитичні найпростіші

Інфузорії

Загальний вигляд, спосіб життя, будову і процеси життєдіяльності інфузорій розглянемо на прикладі інфузорії туфельки.

Загальний вигляд і спосіб життя. Достатньо на деякий час у посудину з водою зі стоячої водойми або акваріума (ні в якому разі не з-під крана) опустити підгнилу траву чи сіно, як у цьому “настої” з’явиться величезна кількість інфузорій. Звідси й походить їхня назва, адже інфузум у перекладі з латинської мови означає

“водяний настій”.

Найчисленнішим видом у таких настоях звичайно є інфузорія туфелька, яку під мікроскопом легко розпізнати за особливою формою тіла, що нагадує слід від жіночої туфельки (мал. 18). Завдяки веслоподібним коливанням війок інфузорії швидко пересуваються у воді тупим кінцем тіла вперед. (Як ти вже знаєш, евглена рухається гострим кінцем тіла вперед.) При цьому узгоджені рухи війок нагадують помахи весел.

Інфузорія туфелька реагує на зовнішні подразники: температуру води, вміст у ній різних речовин, освітленість і навіть електромагнітне поле. Ця реакція, яку називають таксисом

(від грец. таксис – розташування), проявляється у вигляді зміни напрямку руху. Якщо в краплю води, де плавають туфельки, вкинути кристалик кухонної солі, то можна спостерігати, як інфузорії миттєво відпливають від неприємного для них подразника, а якщо додати суспензію “смачненьких” бактерій, то, навпаки, інфузорії дружно підпливуть до цього місця.

Мал. 18. Загальний вигляд і будова інфузорії:

1 – клітинна оболонка; 2 – війки; 3 – скоротливі вакуолі; 4 – мале ядро; 5 – велике ядро; 6 – травні вакуолі; 7 – клітинний рот; 8 – клітинна глотка; 9 – відхідник.

Будова клітини. Тіло туфельки складається з безбарвної клітини завдовжки менше від міліметра. Завдяки щільній оболонці тіло інфузорії зберігає сталу форму.

У цитоплазмі містяться два ядра: велике і мале. Велике ядро регулює основні життєві процеси, що постійно відбуваються в тілі інфузорії, а мале – відіграє важливу роль у розмноженні. Клітина інфузорії туфельки має кілька травних і дві скоротливі вакуолі. Скоротливі вакуолі інфузорій складніші за формою, ніж в інших найпростіших (схожі на сонечко або ромашку), і утворені привідними канальцями і центральним резервуаром (мал. 18).

Живлення й виділення. Інфузорія туфелька живиться різними органічними речовинами, а також мікроскопічними організмами, які захоплює спеціальною заглибиною – клітинним ротом, що знаходиться посередині тіла. Навколо ротового отвору розташовано багато війок, їх коливання спрямовує рух води, разом з якою до клітинної глотки надходить їжа. Тут їжу обволікає мембрана, внаслідок цього утворюється травна вакуоля, яка потрапляє всередину клітини з течією цитоплазми. Неперетравлені рештки їжі викидаються з клітини через спеціальний отвір – відхідник, або порошицю.

Надлишок води і продукти обміну виводяться з організму скоротливими вакуолями. Спочатку вони накопичуються в привідних канальцях (“промінчиках”), а потім виштовхуються з центрального резервуара назовні. Скорочення вакуолі відбувається кожні 10-15 секунд, і менше ніж за годину крізь тіло інфузорії проходить кількість рідини, маса якої дорівнює масі тіла самої тварини.

Дихання інфузорії відбувається так само, як в інших найпростіших – кисень вільно проникає крізь поверхню тіла.

Розмноження. Інфузорія туфелька розмножується поділом клітини навпіл. Спочатку діляться велике й мале ядра, утворюючи два великих і два малих ядра. У процесі поділу з’являються дві глотки і два відхідники. Війки відростають відразу після поділу. На відміну від евглени, клітина ділиться не вздовж тіла, а впоперек.

Статевий процес в інфузорій відбувається таким чином. Спершу мале ядро ділиться на два – стаціонарне ядро, що залишається на своєму місці, і мігруюче. Далі інфузорії зближуються бічними поверхнями, у ділянці клітинного рота в них з’являється спеціальний канал, яким мігруюче ядро переходить у сусідню інфузорію і зливається зі стаціонарним, внаслідок чого утворюється нове мале ядро. Процес обміну ядрами називається кон’югацією (від лат. кон’югаціо – з’єднання).

Велике ядро також зазнає змін. Спочатку воно руйнується, а потім утворюється з нових малих ядер.

Різноманітність інфузорій. До класу Інфузорії належить понад 7000 видів тварин. Це не лише мешканці морських і прісних водойм. Трапляються інфузорії, що живуть у вологому грунті, мікроскопічні порожнини якого заповнені водою. Чимало серед інфузорій і паразитичних форм, які живуть у тілі інших тварин. Деякі інфузорії пристосувалися до життя в органах травлення парнокопитних тварин (корів, коней). Проте їх можна назвати навіть друзями тварин, бо вони допомагають їм перетравлювати їжу. Відомі різні види паразитичних інфузорій, що оселяються в кишечнику людини і можуть спричинити тяжкі захворювання.

Інфузорії – це найбільш високоорганізовані одноклітинні тварини, які відрізняються від інших найпростіших будовою клітини (наявністю війок і двох ядер) і особливим статевим процесом – кон’югацією.

Споровики

Середовищем існування окремих одноклітинних тварин є тканини і клітини високоорганізованих багатоклітинних тварин. Ці одноклітинні ведуть надзвичайно лінивий спосіб життя: добувати їжу, поглинати і перетравлювати її – це справа хазяїна, в тілі якого живе паразит, а “нахлібнику” лишається тільки всмоктати готові поживні речовини.

Найчисленнішими серед паразитичних найпростіших є представники класу Споровики. У зв’язку з паразитичним способом життя споровики не мають органел захвату і приймання їжі, у них зникли травні і скоротливі вакуолі. їм властивий складний життєвий цикл, пов’язаний із чергуванням поколінь організмів, що мають неоднакову будову і по-різному розмножуються. (Зверни увагу, евглена, амеба й інфузорія мають простий життєвий цикл.)

– Кумедно звучить: споровики – це найпростіші зі складним життєвим циклом.

Мал. 19. Життєвий цикл малярійного плазмодія: І етап – розмноження в клітинах печінки людини; II етап – розмноження в клітинах крові людини; III етап – статевий процес у тілі комара; IV етап – розмноження в клітинах кишечнику комара.

Малярійний плазмодій є типовим представником цього класу. Він живе в клітинах тіла людини, спричинюючи смертельно небезпечну хворобу – малярію. Для цього паразита характерна зміна двох хазяїв – людини і малярійного комара. Він ніколи не виходить у навколишнє середовище (мал. 19). Хазяї не схожі один на одного, і малярійні плазмодії, що паразитують у них, зовні відрізняються так, наче це різні види організмів. Після укусу людини зараженим малярійним комаром паразити з током крові потрапляють у клітини печінки, де відбувається багаторазовий поділ, у результаті чого утворюється кілька десятків паразитів. Ці паразити другої генерації проникають у клітини крові, які розносять кисень по організму. Розмноження паразита в цих клітинах відбувається кожні 3-4 дні. Тому стан хворої на малярію людини різко погіршується саме через кожні 3-4 дні – вона відчуває напади лихоманки. У цей час розриваються зовнішні мембрани кров’яних клітин, і нове покоління плазмодіїв потрапляє в кров. Водночас у кров виділяються шкідливі продукти життєдіяльності паразита, які отруюють організм людини і спричинюють підвищення температури. Якщо хвору людину кусає комар, то малярійний плазмодій потрапляє в організм комара, де відбувається статевий процес. Після цього в орга Нізмі комара проходить третій етап нестатевого розмноження, внаслідок кого з однієї заплідненої клітини утворюється близько 10 000 нових паразитів, які знову потрапляють у кров комара, а потім в його слинні залози.

Нині в нашій країні збудників малярії практично немає. Проте трапляються інші види споровиків, що паразитують у тілі людини. Серед них особливо небезпечний споровик токсоплазма – збудник небезпечної хвороби токсоплазмозу. Розмножується токсоплазма внутрішньоклітинно Статевий процес відбувається в організмі основних хазяїв – хижих ссавців, найчастіше котів та собак. Захворіти на токсоплазмоз може людина, яка не дотримується правил особистої гігієни, не миє рук після спілкування з тваринами. Варто пам’ятати, що токсоплазма потрапляє в організм людини при вживанні в їжу заражених і недостатньо термічно оброблених продуктів, крізь слизові оболонки, ушкоджену шкіру. Часто хвороба передається від хворої матері дитині.

Споровики – це паразитичні найпростіші зі складним життєвим циклом, етапи якого чергуються відповідно до зміни хазяїв.