КАРЛИКОВІСТЬ МАТОК, БДЖІЛ І ТРУТНІВ – вихід у бджолиній сім’ї карликових робочих бджіл, трутнів і маток, добре сформованих, але завбільшки й за вагою менших, ніж звичайно.
Причини. К. проявляється у бджолиних сім’ях із поганим годуванням і порушенням умов їхнього утримання. Зазвичай карликові особини виводяться в слабких сім’ях, у яких є мала кількість бджіл-годувальниць, які не можуть забезпечити нормальний температурний режим гнізда, а також якщо розплід вирощують тільки старі бджоли або ж у сім’ї протікає інвазійне захворювання.
Середня вага бджоли, виведеної в трутневій чарунці (діаметр 6,96 мм), дорівнює 0,145 г, виведеної у відбудованій бджолиній чарунці – 0,130, у бджолиній чарунці після виведення 2 поколінь (діаметр 5,00 мм) – 0,125 г, надалі, чим більше
У нормі доросла бджола має довжину 12-14 мм і вагу близько 100 г, трутень – 15-17 мм і 200 мг, неплодова матка – 20- 25 мм і 185-190 мг, плодова матка – 20-25 мм і 200-210 мг. Несприятливо на розмірах личинок і лялечок позначаються значні зміни температури й вологості гнізда.
Перебіг. Карликовість у яскраво вираженій формі (зменшення в 1,5-2 рази) зустрічається рідко та триває недовго. При поліпшенні умов утримання й годівлі патологічних змін у будові бджіл більше не спостерігається. У слабко вираженій формі К. зустрічається часто. Утримання таких сімей на пасіці призводить до зменшення виходу товарного меду через скорочення медозбору, такі матки відкладають менше яєць, внаслідок чого сім’ї стають слабкими, погано розвиваються.
Ознаки. К. зустрічається у слабких сім’ях, при розширеному, погано утепленому гнізді, при вирощуванні розплоду в старих стільниках. Вона може бути малопомітною та яскраво вираженою.
Найчастіше зустрічається К. трутнів, тому що нерідко вони вирощуються у бджолиних чарунках із яєць, відкладених бджолами-трутівками. Карликові трутні повноцінного потомства не дають.
К. маток зустрічається в тих випадках, коли бджоли закладають маточники з личинок, старших за 3-денний вік, яких до цього вигодовували бджолиним кормом. Вигодовування потім цих личинок матковим молочком позитивних результатів не дає: неповноцінні дрібні матки мають перехідні форми між матками й робочими бджолами. У таких маток спостерігається недорозвинення яєчників, вони мають кошички й воскові залози, як у робочої бджоли.
Діагноз ставлять у результаті огляду бджолиних сімей і стільників.
Оглядаючи стільники, звертають увагу на їхній колір і величину чарунок. Стільник, у якому не виводився розплід, – світлого кольору або ледь жовтуватий, просвічується на світло. Після виведення в стільнику 1-2 поколінь колір його стає ясно-коричневим, на просвіт жовтуватим, 3-4 поколінь – коричневим із залишками екскрементів у кутах усіх чарунок, 5-7 поколінь – темно-коричневим, на просвіт темно-бурим, 8-10 поколінь – темно-коричневим, у якому близько 50 % чарунок не просвічується, 12 і більше поколінь – чорним, просвічуються одиничні чарунки.
Старий стільник утричі важчий, ніж свіжовідбудований. Крім того, на очищення старих стільників бджоли витрачають більше часу й енергії, що могли бути використані в інших цілях. Старі стільники можуть бути розсадником інфекції, і з кожним виведеним поколінням погіршуються санітарні умови в гнізді.
У потемнілому й обважненому стільнику стовщені стінки чарунок: у свіжовідбудованому – обсяг 0,282 см3, у старому – 0,249 см3.
Профілактика. Для запобігання появі К. бджіл на пасіці утримують тільки сильні сім’ї, забезпечують їх достатньою кількістю повноцінного корму, у період медозбору вивозять пасіки на ділянки, багаті на медоноси, заміняють стільники свіжовідбудованими кожні 2 роки, щорічно заміняють не менше ніж третину гніздових стільників.
Заходи боротьби. Проводять зміну гнізда, заміняють стільники, посилюють слабкі сім’ї. При наявності узятку ставлять у вулики листи штучної вощини. Навесні бджіл утримують на стиснутих гніздах. Організовують кочівлі пасік на квітучі медоносні угіддя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)