ІНДІЯ КИТАЙ
§ 20. Індія
2. Касти й общини
Ще в давнину в Індії відбувся поділ суспільства на чотири варни (стани). Це брахмани (жерці), кшатрії (воїни, правителі), вайш”ї (землероби, скотарі, торговці) і шудри (ремісники, слуги, раби).
На початку нашої ери в організації варн спостерігаються значні зміни. Кожна варна стала поділятися на вищі й нижчі касти (давньоіндійською “джаті” – народження, походження). Найбезправнішою нижчою кастою були так звані “недоторканні”, до яких ставилися з презирством. Вони виконували найважчу
КАСТА – замкнена суспільна група, члени якої пов’язані походженням, заняттям і правовим станом.
Належність до певної касти визначалася походженням людини, вмінням поводитися, а також одягом, зачіскою, символічною позначкою на чолі, культурою харчування. Особи певної касти мали характерний тип житла, що відрізнявся зовнішнім виглядом і внутрішнім убранством. Люди, які належали до тієї чи іншої касти, були несхожі на осіб,
Специфікою індійського суспільства з давніх-давен була наявність у ньому сільської общини. Її основу становили декілька десятків або сотень родин землеробів-общинників, які володіли наділами й мали на них спадкове право. Община проводила зрошувальні роботи, організовувала необхідну взаємодопомогу й оборону. Постанови общини нерідко викарбовувалися на кам’яних плитах, умурованих у стіни храмів. Поступово з-поміж членів общини почали виокремлюватися ремісники: ковалі, теслярі, гончарі, каменярі, ткачі, мідники та ін. Вони обслуговували общину й отримували від неї все необхідне для прожиття.
Общину очолював староста, у якого було кілька помічників. Велике суспільне значення мала рада. Отже, індійська сільська община існувала як самоврядна одиниця, що забезпечувала себе всім необхідним. Це спричинило майже цілковиту відсутність у середньовічній Індії будь-якої внутрішньої торгівлі між містом і селом, що гальмувало розвиток суспільства в масштабах усієї країни.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
Напис 918 року про сільську общину
Ми, члени зборів… села… прийняли таке рішення щодо виборів комітетів, починаючи з цього року, щорічно, а саме: “річного комітету”, “комітету садів” і “комітету водойм”.
[У селі] існує 30 родів. Члени кожного з них повинні зібратися і написати на спеціальних білетах для жеребкування імена тих [жителів], які мають понад чверть поля землі, що обкладається податками: живуть у будинках, зведених на їхніх власних ділянках: перебувають у віці від 30 до 60 років… тямущі в справах; володіють тілесною та духовною чистотою; не виконували общинних обов’язків упродовж трьох років і не є близькими родичами старшин, які виконували общинні обов’язки раніше. [Потім ці білети] збираються в кожному кварталі, і хлопчик, який ще не вміє розрізняти знаки, виймає їх один за одним з тим, щоб від кожного кварталу було обрано по одній людині. Обрані таким чином 12 чоловік створюють “річний комітет”. До цього так само мають бути витягнуті білети [з іменами членів] “комітету садів”, і 12 чоловік нехай складуть “комітет садів”. [Люди, записані] на решті шести білетах, утворять “комітет водойм”.
Три комітети… нехай виконують свої обов’язки повних 360 ДНІВ…
(2 votes, average: 2,50 out of 5)