ПРИКМЕТНИК
4. СЕМАНТИКО – ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
КАТЕГОРІЯ ОБМЕЖЕННЯ ОЗНАКИ
У поверхневій структурі речення прикметники вищого та найвищого ступенів утворюють синтаксичну категорію обмеження ознаки. Суть нього явища полягає в тому, що ознака, виражена ад’єктивом у функції інтенсивності, сягає тільки певних меж, напр.: “Слово буває гострішим від криці” (з газ.). Тут прикметник вищого ступеня має при собі залежний член, зміст якого фіксує рівень інтенсивності. За семантикою та формою синтаксичні конструкції
Засобом обмеження функції інтенсивності є прислівник ще (іще) у препозиції перед формою ступеневого прикметника, напр.: “Обсипалася вона слізьми ще дрібнішими” (Марко Вовчок); “Високий Андрій став іще вищий”
Зміст підпорядкованого прикметникові другорядного члена речення вказує, з чим порівнюється інтенсивність, напр.: “Чорніше чорної землі блукають люди” (Т. Шевченко); “Щось дужче за її волю штовхнуло її ліворуч, далі в коридор” (Ю. Смолич); її кількісні і якісні параметри, напр.: “Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотав – Втричі дужчим Змія став” (Л. Первомайський); “Він почував, що на нього наступає якась сила, … непереможна, дужча за нього, без кінця дужча” (І. Нечуй-Левицький); локалізація якості ознаки, напр.: “У цій боротьбі черемхи з вишнею веде перед, виходить, черемха. От вона вгорі й дужча, а внизу перемогла вишня” (О. Довженко); причини інтенсивності, напр.: “Пожежі сльозою не загасиш, а повінь від сліз дужча буде” (М. Горький); наслідок, напр.: “Після бур ми ще дужчими стали” (В. Сосюра); інтенсивність у часі тощо, напр.: “…ми пісню чуєм на будові, ще дужчу, голоснішу, ніж колись” (І. Гончаренко).
У реченнєвих конструкціях з опорним ад’єктивом форма ступеневого прикметника перебуває в позиції дієслова, тобто виконує функцію предикатива.
Функцію означення – атрибута форми вищого ступеня виконують у позиції приіменникового другорядного члена, напр.: “Спритніші чайханщики серед цього мотлоху сиділи в готовій чайхані, підібгавши під себе ноги” (І. Ле). Міра вияву ознаки через зіставлення з іншим предметом тут завуальована. Такі форми вищого ступеня не утворюють якихось усталених конструкцій, оскільки прямого, вираженого словами протиставлення тут немає. З тієї ж причини ці форми не можуть мати уточнюючих прислівників або зворотів: уточнення міри вияву ознаки неможливе при відсутності прямої вказівки на об’єкт зіставлення.
Словосполучення іменника з прикметником вищого ступеня, міра ознаки якого не закріплена формами слів у структурі речення, лежить в основі лексикалізованих стійких словосполучень і термінологічних зворотів, напр.: вища школа, вищий сорт, вище командування, вища математика, вища освіта; нижчий тип тварин, нижча освіта, старший науковий співробітник, старший лаборант, старший викладач, старший лейтенант; молодший науковий співробітник, молодший лейтенант; у кращому разі тощо. Лексикалізація граматичної форми ступеневого прикметника спричинена відсутністю порівняння з конкретним об’єктом, вираженим формою окремого слова або словосполученням; тут відбувся лексично закріплений вплив плану вираження на план змісту граматичних одиниць.
Прикметник у формі вищого ступеня якості ознаки може зазнавати десемантизації і переходити в категорію іменника, коли втрачає свою формально закріплену позицію приіменникового другорядного члена. Останнє відбувається тоді, коли переміщуються семантичні акценти з предмета на його ознаку, як домінантну для певної ситуації. За таких умов прикметник перебирає на себе функцію опорного, основного слова і набуває його граматичних ознак: має рід, змінюється за відмінками і числами,- зберігаючи за собою тільки форму ад’єктива, напр.: “Не цурайтесь, лебедики: Воно сиротина; Візьміть його та оддайте Старшому за сина” (Т. Шевченко); “…загинули в болоті дні життя, молоді сили, молоді надії. Все пішло на других, на сильніших, на щасливіших, немов так і треба…” (М. Коцюбинський).
Прикметники найвищого ступеня реалізують сему інтенсивності в подібного типу синтаксичних конструкціях, проте значення, яке в них формується, відмінне від значення в конструкціях з вищим ступенем. Для форм вищого ступеня характерне зіставлення міри вияву ознаки з якимось предметом, явищем тощо, у прикметниках найвищого ступеня увага зосереджується на виділенні інтенсивної ознаки носія з ряду, сукупності, середовища, подібних йому, напр.: “Він як найдосвідченіший з командирів, узяв на себе командування ротою” (О. Гончар); “Це була вона, найгаласливіша на всю Зачіплянку Шпачиха” (О. Гончар).
Обмеження найвищого рівня ознаки відтворюють синтаксичні конструкції з прийменниками з (із) в, на, за, від, напр.: “Тільки найвища з істот, найгостріша, найтонша на розум, Ще не з’явилась, щоб світ покорити й держати у владі” (М. Зеров); “Четвертим ішов… Цівадіс, красивий, чубатий…найвищий від усіх у колоні” (Г. Тютюнник) ; “…працьовитий овочівник рік у рік вирощує найвищі в районі врожаї городини” (з газ.); “Найкраща хата буде на селі” (П. Воронько).
Інтенсивність ознаки, як і в прикметниках вищого ступеня, регулюється контекстом. Порівняння на чітко окреслену сукупність предметів, явищ формує поняття найвищої, але відносної інтенсивності, напр.: “Навдивовижу тямковитий хлопець, … для домогосподарок свого кутка він в техніці авторитет найвищий” (О. Гончар); “Тепер моя переправа найкраща на фронті” (журн.); “Він справедливо вважався найкращим оратором у дивізії і полку” (О. Гончар). За умови порівняння якості ознаки з усіма можливими її носіями інтенсивність є абсолютною, напр.: “Проблема ядерної зброї стала найгострішою у світі” (з газ.); “…космічний корабель багаторазового використання стартує сьогодні в політ, найтриваліший за всю історію існування цієї програми” (з газ.); “Білки – най – дефіцитніші й найдорожчі з компонентів усієї людської їжі” (журн.).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)