РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ
17. ЛЯЛЬКА – УОСОБЛЕННЯ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ. СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ЛЯЛЬОК
Лялька як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман і символ зв’язку між поколіннями знана в багатьох традиційних культурах земної кулі. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені. Так, в Африці вони здебільшого кам’яні або дерев’яні, десь глиняні, а ще десь – зроблені з тканини. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла
У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. Наприклад, в українській казці “Телесик”: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.
До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців,
Ляльки-круп’янички.
Ляльки всередині наповнені різноманітними зернятками.
Проте є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова, лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.
Лялька-мотанка є одним з найдавніших символів української культури. Лялька виконувала важливу функцію – оберегу. Саме ця обставина і визначила головні характеристики ляльок і способи їх створення. Назву “лялька-мотанка” пов’язано з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, а в намотуванні ниток і стрічок. До вміння робити ляльки ставилися дуже відповідально і тому навчали цьому вмінню з дитинства.
Дуже часто люди створювали ляльки для того, щоб відвести біду чи хворобу від людини чи родини. У зв’язку із цим прийнято було робити фігурки без облич, для того, щоб насправді оберігали. Ні в якому разі не дозволялося надавати ляльці людських рис обличчя, оскільки вона ні на кого не мала бути схожою, щоб не заподіяти шкоди.
Лялька-мотанка виконує багато символічних ролей. Так, до прикладу, вважається, що лялька грає функцію посередника між живими і тими, кого на цьому світі вже немає чи, навпаки, ще не з’явилися. Особливу увагу приділяли весільним лялькам-мотанкам. Вони були одягнуті відповідно до всіх весільних традицій, обов’язково в парі й не тільки слугували оберегами нової родини і дому, а й були символом продовження роду. Коли молода виходила заміж, їй дозволялось гратися ляльками до тих пір, поки не з’являться свої діти, при цьому що більше гралася, то краще. Це символізувало появу в родині здорових і міцних діточок. Коли народжувалися немовлята, ляльки-мотанки, звичайно, передавались їм.
Оберіг – предмет, який вважається наділеним магічною здатністю охороняти, захищати свого господаря.
Ляльки-мотанки
Згідно з віруваннями, коли людина була хвора, їй давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того як людина одужувала, ляльку спалювали, вважаючи, що вона перейняла на себе всю неміч. Також часто готували окремі ляльки для численних ритуалів. При цьому в лялькивплітали всі ті речі чи предмети, яких людина хотіла позбутися, і також потім топили у воді чи спалювали на вогнищі.
Кожна лялька-мотанка мала бути одягнена в гаптовану сорочку, спідницю і запаску. Усі елементи підбирали відповідно до регіональних і географічних особливостей, при цьому кожен з них окремо також виконує роль оберегу. Так, наприклад, спідниця є символом землі, сорочка означає три життєві віхи – минуле, сьогодення і майбутнє. Обов’язковими також є такі атрибути, як різноманітні намиста чи вишиванки, які втілюють добробут і достаток. І, звичайно ж, невід’ємний елемент одягу – головний убір. Це може бути шапка, хустка або що-небудь інше, але головний убір обов’язково має бути присутнім на ляльці, тому що він символізує зв’язок із небом.
Окрім ляльки-мотанки, у нас в Україні були поширені й інші традиційні ляльки-обереги – ляльки-круп’янички, ляльки-стовбушки. Робити їх не складно, тож спробуй мої.
1. Яку функцію виконувала лялька-мотанка в народній традиції?
2. Якими символами насичена мотанка?
Створіть власноруч ляльку-стовбушку, використовуючи поради на сторінках 100-101.
Інструменти та матеріали: нитки, шматки тканини, вата, папір, ножиці.
МАЙСТЕР-КЛАС
ЕТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬКИ-СТОВБУШКИ ДЛЯ РІЗДВЯНОГО ВЕРТЕПУ
Для ляльки вам знадобиться клаптик білої тканини (бязь, ситець) розміром 15×15 см – це буде голова ляльки, клаптики кольорової тканини: 9×9 см для ручок та інші для одягу, невеликий шматочок синтепону чи вати, нитки для змотування ляльки (акрил, вовна, льон, бавовна – на ваш розсуд), моток ниток муліне, якщо ви забажаєте зробити вашу ляльку з волоссям.
Для основи ляльки можна використати готовий картонний стовпчик (від кулінарної фольги чи плівки), на який знизу приклеюємо підставку із щільного картону.
Голову й ручки робимо так, як зображено на малюнку. В середину “ручок” можна помістити дротик, для того, щоб можна було моделювати рухи. Збираємо в складку спідничку чи інший одяг і примотуємо до стовпчика.
Можна зробити ляльці коси, наприклад волосся з муліне. Перев’язуємо ниткою місце, де буде проділ, і розрізаємо моток з протилежного боку. Формуємо перуку. Накладаємо перуку на голову ляльки, розправляючи нитки. Так само з ниток робиться борода для ляльок, які зображують чоловіків.
Одяг для кожного героя вертепу потрібно продумати, зробити ескізи, замальовки…
ЛЯЛЬКИ-СТОВБУШКИ ДЛЯ РІЗДВЯНОГО ВЕРТЕПУ
(загальний вигляд)
(2 votes, average: 4,00 out of 5)