Історія економічних вчень
МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
8.2. Маржинальна революція
Маржиналізм (marginale – з фр. “додатковий”) – напрям економічної теорії кінця XIX ст., який широко використовується в аналізі економічних процесів і законів граничні величини.
Маржинальна революція – перехід від концепції класичної економічної школи до неокласичної теорії (маржиналізму).
Основні положення маржиналізму такі:
– використання граничних величин як інструментів для аналізу
– основа вивчення – поведінка окремих фірм і поняття потреби споживача;
– дослідження раціонального розподілу ресурсів і знаходження оптимального використання цих коштів;
– предмет аналізу – досягнення економікою стійкого стану не тільки на макро-, а й на мікрорівні;
– широке застосування математичних методів для оптимального розв’язку статистичних задач;
– гедонізм, тобто життя заради щастя.
Перший етап маржиналізму (70-80-ті роки XIX ст.) пов’язаний з іменами Уїльяма Стенлі Джевонса (1835-1882) – фундатора математичної школи, Карла Менгера
До недоліків цього етапу відносять такі:
– категорія корисності товару розглядалась як незалежна від кількості інших товарів;
– оптимальний розподіл ресурсів зводився до максимізації сукупності корисності для суспільства в кількісному вираженні.
Другий етап маржинальної революції відносять до 90-х років XIX ст. Виразниками ідей цього етапу є Альфред Маршалл (1842-1924) – професор політичної економії Кембриджського університету, фундатор кембриджської школи; Джон Бейте Кларк (1847-1938) – професор Колумбійського університету, представник американської школи маржиналізму.
Для другого етапу характерна відмова від “суб’єктивного напряму” політичної економії і відкидання психологічного аспекту оцінки корисності речей.
Заслугою маржиналістів є обгрунтування необхідності спільного вивчення попиту і пропозиції (на першому етапі вивчалися проблеми попиту, а класики віддавали пріоритет проблемам виробництва (пропозиції)).
Маржиналісти сформулювали двокритеріальну теорію вартості, базою якої були як граничні витрати, так і гранична корисність.
Для досягнення рівноважного стану економіки на мікрорівні маржиналісти застосовували математичне моделювання процесів.