Політологічний словник
Масове суспільство – модель суспільства, що відображає процес перетворення людини в масу і пов’язується з утвердженням стандартів і цінностей ринку (достаток, індивідуальний успіх, благополуччя сім’ї, комфорт, стабільність, порядок тощо) як самодостатніх зразків, що їх розробляє, рекламує і пропонує масова культура. Характеризується високим рівнем індустріального або постіндустріального розвитку, усталеними механізмами соціальної стратифікації, втратою традиційних засобів ідентифікації (етнічних,
Масовому суспільстві властиві, за Г. Маркузе, тотальний контроль за людиною в усіх формах її життєдіяльності, формування стандартних, хибних потреб, одновимірної моделі мислення і поведінки, “одновимірної людини”
Теоретичними джерелами виникнення М. с. можна вважати погляди Ф. Ніцше, а також Буркхарда, Г. Лебона і Г. Тарда, які обгрунтували концепцію психології мас.
У 40-60 роках XX ст. виникають консервативний (X. Ортега-і-Гассет), ліберальний (К. Мангейм, Е. Фромм, Д. Рісмен) і ліворадикальний (Ч. Райт Міллс, Г. Маркузе) варіанти, які в 70-х роках, завдяки зусиллям Д. Белла, Г. Блумера і Е. А. Шилза, набувають сучасного вигляду. Пріоритети модернізації М. е., за Е. А. Шилзом, полягають у включенні масу процеси виробництва, споживання, культурного життя, у засвоєнні норм і цінностей, їх інтеграції в систему соціальних інститутів.
Критики теорії справа (Т. С. Еліот) вбачають у М. с. загрозу елітарним формам традиційної культури, втрату соціально-політичних традицій управління суспільством.
Ліві теоретики, зокрема представники франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю. Хабермас, М. Хоркхаймер), наголошували на можливостях М. с. як мані пулятивного засобу інкорпорації робітничого класу в капіталізм.
Неокласичні інтерпретації М. с. полягають у трансформації “керованої маси” в “контрольовану масу”, переході від “шизоїдного” типу масифікації (безпосередня фізична близькість людей, що втягнуті в соціальні проекти і експерименти, жорстка ієрархічна структура, особиста ідентифікація з позицією лідера (авторитарність), сприйняття оточуючих за принципом контрастного протиставлення “своїх” і “чужих” тощо) (Ж. Делез, Ф. Гватарі) до стратегії “м’якої спокуси” (Ж. Бодріяр), або “машин бажання” (Ж. Делез). “Контрольована маса”, на відміну від “керованої”, створюється здебільшого за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (преси, радіо, ТБ, реклами, Інтернет) і не передбачає обов’язкового особистого контакту індивідів, виходить з “добровільного вибору”, “свободи дії” у межах запропонованої перспективи.
В Україні М. С. є нестабільним, перехідним, поєднує відповіді на виклики глобалізації й інформатизації зі спробами ідентифікуватися відповідно до усталених традицій, звичаїв, менталітету тощо, що продукує песимістичні настрої, призводить до соціально-культурних конфліктів, аритмії, соціальної напруги.
Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. – М., 1993; Делез Ж., Гватари Ф. Капитализм и шизофрения. Анти-Эдип. – М., 1990; Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 1994; Массовая культура России конца XX века / Под ред. В. Е. Васильева, Е. Г. Соколова. – СПб., 2001; Массовое общество // Большой толковый социологический словарь. – Т. 1. – М., 1999; Московичи С. Век толп: Исторический трактат по психологии масс. – М., 1998; Ортега-и-Гассет X. Восстание масс // Вопросы философии. – 1989. – № 3, 4; Ортега-и – ГассетX. Дегуманизация общества. – М., 1991; Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990; Хевеши М. А. Толпа, массы, политика: историко-философский очерк. – М., 2001; Boudri Hard J. Seduction. – N. Y., 1990.
М. Лукошевич, М. Недюха
(1 votes, average: 5,00 out of 5)