ХІМІЯ – Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ III. ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
12. Оксигеновмісні органічні сполуки
12.5. Естери. Жири
12.5.3. Мила і синтетичні мийні засоби
Вищі насичені (жирні) карбонові кислоти у воді нерозчинні через наявність у молекулі великого вуглеводневого залишку. Однак вони добре розчинні в розчинах лугів унаслідок утворення солей:
Натрієві і калієві солі вищих карбонових кислот (пальмітинової С15Н31СООН і стеаринової С17Н35СООН) використовують як мила.
Звичайні мила мають погану мийну здатність у твердій воді, бо натрієві та калієві солі вступають у реакцію обміну із солями Кальцію та Магнію (гідрогенкарбонатами і сульфатами):
Солі, що утворюються при
Мила – це поверхнево-активні речовини (ПАР), які складаються з гідрофобної (вуглеводневий ланцюг) і гідрофільної (група СОО-) частин1. Мийна функція зумовлена складним комплексом поверхневих явищ і колоїдно-хімічних процесів взаємодії мила, води (розчинника) і частинок бруду (як правило, жирової плівки із включенням пилу), у результаті чого молекули мила оточують частинки бруду. Така система утворює стійку емульсію чи суспензію, що й виводиться з поверхні предмета, який відмивається.
Синтетичні мийні засоби (СМЗ)- це речовини, які характеризуються великою мийною здатністю
І доступністю сировини для їхнього виробництва. На відміну від мила, вони добре миють у твердій воді (у цьому їхня перевага).
Основним компонентом СМЗ є алкілсульфати (A-О-SО2-ОNa), солі естерів вищих спиртів і сульфатної кислоти. їх добувають при взаємодії вищих спиртів з концентрованою сульфатною кислотою з подальшою нейтралізацією добутих естерів лугом:
Алкілсульфати Кальцію і Магнію розчинні у воді, тому такі СМЗ добре миють у твердій воді. Задля економії рослинних і тваринних жирів сьогодні розроблено способи виготовлення мила та інших мийних засобів з не – харчових речовин. Карбонові кислоти, необхідні для виробництва мила, добувають окисненням парафінів:
__________________________________________________________
1 Поверхнево-активні речовини – речовини, які зменшують поверхневий натяг води. Гідрофобність – властивість поверхні тіла не змочуватися водою. Гідрофобність властива більшості органічних речовин з довгими вуглеводневими замісниками. Гідрофільність – властивість поверхні тіла змочуватися водою.