Організація транспортних подорожей і перевезень туристів
Розділ 6. ПАСАЖИРСЬКІ ТРАНСПОРТНІ ТАРИФИ
6.3. Міжнародні пасажирські транспортні тарифи
У спеціалізованій літературі термін “міжнародні транспортні тарифи”, у зміст якого включаються і пасажирські, застосовується як у вузькому, так і в широкому значенні. У першому випадку він трактується як ціна транспортної продукції, що пропонується на міжнародному транспортному ринку. Широке трактування даного терміну включає систему торгівельних умов, тарифних цін і правил їх
Міжнародні тарифи за перевезення пасажирів і багажу грунтуються на укладених двосторонніх і багатосторонніх угодах між країнами, в територіальних межах яких їх дотримання і застосування є гарантованим. Офіціальні погодження за звичаєм регламентують звичайні умови, які знаходять конкретне відображення у змісті різних тарифних документів. Останні можуть бути узгоджені з внутрішніми правилами утворення перевізних цін у країнах-учасниках. При розробленні міжнародних пасажирських транспортних тарифів враховується специфіка
В системі пасажирського залізничного транспорту існують різні багатосторонні домовленості, які мають переважно континентальне, а в окремих випадках і міжконтинентальне значення. Прикладом такої домовленості може слугувати Конвенція міжнародних пасажирських перевезень (COTIF 1980), яку підписали більшість європейських країн. В результаті реформи на залізницях Європи, яка полягала у розмежуванні експлуатації залізничного транспорту і залізничної інфраструктури на окремі складові, дана конвенція зажадала істотних змін. У 1999 році була прийнята нова конвенція COTIF, яка сприяла активізації конкуренції і підвищенню економічної ефективності залізничних перевезень.
У додатку А конвенції наведені “Єдині правила договору про міжнародні залізничні перевезення пасажирів”, у відповідності з якими адміністрації залізниць країн-учасників конвенції розробляють окремі тарифні таблиці. Ціни перевезення визначаються у євро, а у разі необхідності перераховуються у валюти інших країн.
Загальні міжнародні тарифи передбачають низку знижок: для групових подорожей зі спеціальною метою; молоді і школярам (наприклад, Saverpass, Saver Flexipass, Yuoth Flexipass та інші). Конвенція регламентує використання декількох видів міжнародних квитків: купонних, групових, спальних з різним терміном придатності. Особливе поширення мають квитки типу Eurailpass (діють у 18 європейських країнах); Eurail Selectpass (дають можливість необмеженої подорожі на вибір у 22 європейські країни на період у 5, 6, 8 або 10 днів на протязі двох місяців.
Транспортні тарифи на міжнародних пасажирських авіалініях формуються на основі двосторонніх і багатосторонніх угод у рамках відповідних вимог і норм Міжнародної асоціації повітряних перевізників (ІАТА). Всі країни – члени цієї міжнародної організації повинні узгоджувати свої тарифи на авіаперевезення з тарифами, які обговорювались й були прийняті на запальних або міжзональних конференціях ІАТА1. Для спрощення розробки тарифів земна куля поділена на три зони (так звані зони ІАТА): перша – Північна і Південна Америка разом з прилеглими островами; друга – Європа і Африка з прилеглими островами, Близький і Середній Схід; третя – район Азії, включаючи Австралію, Нову Зеландію, острова Тихого і Індійського океану. Тарифи вважаються прийнятими, якщо за них проголосували всі учасники конференції.
Пасажирські авіатарифи поділяються на два основних види: нормальні і спеціальні. Перші застосовуються при звичайних перевезеннях подорожуючих і багажу у різних класах (перший, туристичний і бізнес-клас) на протязі всього року, а також на певних маршрутах (круговий, “від’їзд – повернення”). Нормальні тарифи є базовими для встановлення інших тарифів. Спеціальні тарифи потребують дотримання певних вимог. Як правило, вони дають тільки для певних категорій подорожуючих та на протязі якогось заздалегідь визначеного періоду часу.
На пасажирському повітряному транспорті тарифи в міжнародному сполученні можуть бути згруповані і по іншим ознакам. Так, є опубліковані і неопубліковані тарифи; пропорціональні і диференційовані. Все залежить від того, які принципи закладені при розрахунку перевізних цін: “найменші комбінації”, використання “фіктивного пункту”, на “віддалений район” і таке інше.
Перевезення ручного багажу на пасажирському повітряному транспорті є обмеженим до най необхідних речей на час подорожі. Після теракту в Нью-Йорку у вересні 2001 року встановлено суворий контроль над перевезенням багажу, в тому числі й того, який пасажир бере з собою в літак. Кожний пасажир може безкоштовно перевозити багаж: до 20 кг в туристичному і до 30 кг в бізнес або першому класі. За кожний 1 кг зверх встановленої норми сплачується додаткова такса у розмірі 1% від ціни перевезення. При міжнародних перевезеннях на повітряному транспорті пропонуються деякі знижки: для студентів і учнів; дітей до певного віку; для моряків.
Міжнародні пасажирські тарифи в системі водного транспорту встановлюються у відповідності з його особливостями. Як вже зазначалось, водний транспорт зараз переважно зайнятий перевезенням пасажирів на нерегулярних пасажирських лініях – морських і річкових круїзах. Тарифи водного транспорту, як правило, включають: ціну перевезення; таксу за перевезення багажу або автомобіля; припортові збори і інші складові. При тривалому подорожуванні сюди додається вартість харчування і інші додаткові послуги, які пропонуються на борту судна.
Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року та Лондонський протокол до неї 1976 року узагальнили міжнародну практику із укладання договорів морського перевезення. Питаннями регулювання пасажирських тарифів міжнародні організації водного транспорту не займаються. У кожному регіоні встановлюються різні умови і правила перевезення пасажирів у рамках окремих напрямів і пасажирських ліній.
На автомобільному транспорті до теперішнього часу не існує яких-небудь універсальних міждержавних угод, які б регламентували формування і застосування міжнародних пасажирських тарифів. В цілому міжнародні перевезення автомобільним транспортом здійснюються на основі договорів укладених відповідно до Женевської “Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу” 1973 р. подальші спрощення відносин сторін зафіксовані Гаагзькою декларацією по туризму 1989 р. і Шенгенською угодою 1985 р. для членів Європейського союзу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)