Мотивація трудова – усвідомлене і цілеспрямоване спонукання працівника до праці через постійний вплив на його потреби, інтереси та цілі. М. т. – складова управління. Оскільки в основі трудової діяльності людей – їх потреби та інтереси, визначальними серед яких є матеріальні, вироблення у людини тривалих мотивів до праці передбачає вплив на розвиток її потреб, особистого інтересу та сприяння розкриттю її творчих здібностей. Існують такі основні види М. т.: 1) матеріальна; 2) моральна; 3) адміністративна. Матеріальну мотивацію аналізують
А) власності на засоби виробництва на підприємстві; б) власності на більшу частину створеного ним продукту (менша частина вилучається до бюджету через механізм прогресивного оподаткування); в) економічної влади (приймати рішення про рівень інвестицій, цін на виготовлену продукцію у процесі узгодження з органами державної влади, участю в управлінні колективною власністю; г) програм соціального захисту на підприємстві, підготовки кадрів та ін.; д) стимулів до праці у менеджерів на колективних підприємствах. Оптимальне поєднання особистих і колективних стимулів до праці формує нову продуктивну силу, якісно нові стимули до висококваліфікованої та добросовісної праці. Аналогічні методи М. т. слід створювати і в працівників державного сектора. Крім того, менеджери державних підприємств повинні мати право стати їх співвласниками (їм має належати не більше 1% сукупних активів) та ін.