ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА
ТЕМА: НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
§31. Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру. Надзвичайні ситуації воєнного характеру
Які терористичні акти та війни відбувалися у світі протягом останніх років?
Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру – це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів
Тероризм – загроза людству XXI століття. 11 вересня 2001 р. світ був шокований зухвалими терористичними актами в Нью-Йорку та Вашингтоні, скоєними підручними Усама бен Ладена (керівник терористичної організації “Аль Каїда”). Цього дня пілоти – смертники спрямували захоплені пасажирські літаки на башти-близнюки Всесвітнього
Іл. 31.1. Терористичний акт
Тероризм (від лат. terror – жах) -суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей чи погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
Будучи різновидом організованої злочинності, тероризм може поставити під сумнів увесь процес подальшого розвитку людства. На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.
Тероризм є злочином проти людства. Обов’язковими елементами, які характеризують тероризм, є:
– наявність насильства (зазвичай збройного) або його загрози;
– заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров’ю людини, або матеріальних, моральних збитків;
– позбавлення або загроза позбавлення життя людей.
Часто ми спостерігаємо телефонний тероризм або його наслідки. Телефонні погрози стосуються, як правило, великого скупчення людей, коли повідомляється про нібито мінування вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл тощо. За твердженням працівників міліції, здебільшого до подібних витівок схильні підлітки, які мають на меті зірвати таким чином заняття в школі. Телефонне хуліганство і телефонний тероризм – це злочини, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема, згідно з Кримінальним кодексом України, за такі витівки стягують значний грошовий штраф або позбавляють волі на термін до п’яти років. За неповнолітніх платять батьки, про що варто пам’ятати і дорослим, і дітям. За останніми науковими дослідженнями голосу в фоноскопічних лабораторіях, навіть за незначними записаними фразами можна встановити стать, вік, масу, стан здоров’я, регіон проживання, національність тощо. Цих даних досить для того, щоб встановити особистість жартівника, який у подальшому заплатить і за проведення цієї доволі дорогої експертизи.
Починаючи з кінця XX ст., у світі збільшилася кількість випадків захоплення заручників. Заручник – фізична особа, яка захоплена й утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію чи утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена й утримується.
Рекомендації фахівців, що робити до, під час і після захоплення вас заручником у транспортному засобі:
– одягайтеся нейтрально, не зловживайте ювелірними прикрасами, яскравим і коротким одягом;
– не загострюйте розмови з незнайомими людьми на теми політичного, релігійного характеру;
– не носіть із собою релігійних символів;
– на візитних картках пишіть менше “гучних звань”;
– не реагуйте на провокаційну чи зухвалу поведінку терористів, не вдавайтеся до дій, що можуть привернути їхню увагу;
– продовжуйте спокійно сидіти, ні про що не питаючи й не дивлячись в очі терористам, бажано підкоритися їм беззастережно;
– перш ніж пересунутися чи відкрити сумочку, запитуйте дозволу;
– при стрілянині лягайте на підлогу або ховайтеся за сидінням, але нікуди не біжіть, у подібній ситуації місця біля вікна служать кращою схованкою, ніж місця в проході;
– іноді трапляється нагода врятуватися, перебуваючи біля виходів, розгляньте варіанти втечі через аварійні виходи;
– постарайтеся визначити точне число терористів;
– якщо вдасться, симулюйте симптоми хвороби, тоді з’явиться можливість звільнитися: часто в ході переговорів терористи звільняють жінок, дітей, літніх і хворих людей;
– звільнені заручники мають повідомити якнайбільше деталей: число загарбників, у якій частині транспортного засобу вони перебувають, яку зброю мають, число пасажирів і їхнє розташування, моральний стан терористів;
– сховайте документи і матеріали, що можуть вас скомпрометувати;
– віддайте особисті речі, яких вимагають терористи;
– тримайте під рукою фотокартку родини, дітей, іноді це може зворушити злочинців;
– не впадайте в паніку, краще подумайте, як знайти вихід зі становища;
– постарайтеся зрозуміти наміри терористів, щоб оцінити можливості для вчинення опору;
– спробуйте з’ясувати, налаштовані вони рішуче чи можливий діалог;
– може трапитися, що загарбники здадуться, аби не мати справи зі спеціальними антитерористичними підрозділами;
– уникайте необдуманих дій, тому що в разі невдачі можна поставити під загрозу власну безпеку і безпеку інших пасажирів;
– постарайтеся визначити можливих помічників серед пасажирів;
– організуйте почергове постійне спостереження за діями терористів;
– намагайтеся зайняти себе: читати, писати, грати чи розмовляти із сусідами.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру – це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.
Якщо у XXI ст. виникнуть війни, вони будуть короткочасними, подібними до тих, під час яких планувалось застосування ядерної зброї. Після низки випробувань ядерної зброї, моделювання обстановки, що виникла внаслідок її використання, та ряду техногенних катастроф на ядерних об’єктах, зокрема на Чорнобильській АЕС, людство зрозумі
Іл. 31.2. Ракетний комплекс, який можна озброїти ядерними боєголовками
Іл. 31.3. Повітряний ядерний вибух (м. Нагасакі, Японія)
Ло, що ядерна війна призведе до зникнення цивілізації взагалі. Тому загроза миттєвого ядерного знищення, очевидно, втратила свою гостроту, хоча в жодному разі не виключається.
Усе більше уваги приділяється розробці високоточної зброї, що змогла б уражати будь-яку ціль на полі бою. Для цього використовуватимуть артилерію, бомбові удари, ракети, які несуть як звичайні боєголовки, так і ядерні (іл. 31.2), а також лазерні пристрої великої потужності. Така зброя може знищувати ракети, які щойно запущені, живу силу та бойову техніку на полі бою. Спрямовані лазером та оснащені комп’ютерами, ракети практично із стовідсотковою точністю потрапляють у ціль. Сучасні види зброї (бомби об’ємного вибуху, кулькові бомби, бомби із стрілоподібними елементами, міни, запальні суміші, сучасна вогнепальна зброя) призведуть до масових санітарних втрат, серед яких будуть переважати тяжкі поранення та ураження, що потребують тривалих термінів лікування.
На сьогодні зберігся досить умовний поділ зброї на звичайну (вогнепальна, запалювальна) та зброю масового ураження (ядерна, хімічна, біологічна або бактеріологічна).
Ядерна зброя – це зброя масового ураження вибухової дії. Уперше застосована американцями наприкінці Другої світової війни, коли на японські міста Хіросіму і Нагасакі були скинуті атомні бомби потужністю у 20 кілотонн, унаслідок чого потерпіло понад 53% міського населення (іл. 31.3). У Хіросімі з 255 тис. мешканців у перший день загинуло 45 тис. і поранено 91 тис. осіб.
Уражаючі фактори ядерної зброї – ударна хвиля, світлове випромінювання, проникна радіація, радіоактивне зараження місцевості та електромагнітний імпульс – викликають різні за характером і тяжкістю ушкодження.
Ударна хвиля виникає внаслідок того, що в центрі вибуху утворюється великий, у десятки мільярдів атмосфер, тиск повітря. Вона майже миттєво охоплює і стискає тіло людини, відкидає його швидкісним натиском повітря, крім того, з великою швидкістю
Летять уламки стін будівель, дерева, каміння, скла та інші предмети. У людей будуть спостерігатися різні травми: розриви, розчавлення, вивихи, переломи, значні кровотечі, ушкодження внутрішніх органів та інші травми від механічної дії уламків.
Тяжкість опіків у постраждалих залежить від температури вибуху, яка досягає мільйонів градусів. Унаслідок дії світловою випромінювання ядерного вибуху в тих, хто залишився живими, можуть виникати опіки відкритих ділянок тіла, тимчасова сліпота й опіки очей, а також опіки від полум’я пожеж.
Дія проникної радіації зумовлюється потоком у-променів і нейтронів із зони ядерного вибуху, що триває лише перші 10-15 с. Біологічна дія проникної радіації проявляється залежно від кількості поглинутої тканинами організму радіаційної енергії, її розподілу в часі й способу опромінення. При одноразовому опроміненні дозою 1-2 грей (Гр) розвивається гостра променева хвороба 1 ступеня (легка форма), 2-4 Гр II ступеня (середньої тяжкості), 4-6 Гр – III ступеня (тяжка форма) і дозою понад 6 Гр – IV ступеня (украй тяжка форма).
Радіоактивне зараження місцевості виникає здебільшого після наземних ядерних вибухів. Джерелами його є осколки від поділу ядер, частина ядерного заряду, що не прореагувала, та наведена радіоактивність. Площа зараженої місцевості залежить від потужності вибуху та інших чинників. Люди отримують радіоактивне зараження як від зовнішнього опромінення, так і від внутрішнього, що виникає внаслідок потрапляння радіоактивних речовин в організм при вживанні заражених продуктів харчування та води, а також при диханні зараженим повітрям, може також розвинутись променева хвороба та ураження шкірних покривів.
Електромагнітний імпульс призводить до виникнення наведених електрострумів, тому з ладу буде виходити вся сучасна теле – і радіоапаратура, порушиться на певний час зв’язок, можуть спостерігатися функціональні порушення в організмі людини.
Хімічна зброя. Під час Першої світової війни 22 квітня 1915 р. німці застосували небачену зброю, наслідки застосування якої жахнули світ. Цього дня о 3 год 30 хв біля бельгійського міста Інд німецька армія вперше в історії застосувала хімічну зброю (іл. 31.4).
Іл. 31.4. Газова атака. 22 квітня 1915 р. Бельгія
Не готові ні технічно, ні психологічно до таких дій, солдати протилежної сторони поспішно покидали бойові позиції, гинули і корчились, уражені газом. Фронт було прорвано. У першій хімічній атаці німці витратили 180 т хлору, випускаючи його з балонів протягом п’яти хвилин на ділянці фронту протяжністю 6-8 км. У результаті хімічної атаки отруєння отримало 15 тис. солдатів французької і канадської армій, 5 тис. бійців загинуло. Що ж таке хімічна зброя?
Хімічна зброя застосовується для масового ураження людей, зараження місцевості, споруд, техніки, води та продуктів харчування. Основу хімічної зброї складають отруйні речовини, які відповідають визначеним технічним вимогам, мають певні фізико-хімічні та надзвичайно токсичні властивості, що забезпечують найбільшу бойову ефективність при використанні. Основними засобами доставки отруйних речовин до місця призначення є: авіаційні хімічні бомби й касети, керовані й некеровані хімічні снаряди або ракети, артилерійські хімічні снаряди та міни, хімічні фугаси, термічні й механічні генератори аерозолів, а також шашки, гранати і патрони (іл. 31.5), які зберігаються в спеціально обладнаних сховищах під особливим контролем (іл. 31.6).
Іл. 31.5. Хімічна зброя: а -хімічні фугаси; б, в – хімічні снаряди
У результаті застосування отруйних речовин (ОР) утворюються осередки хімічного зараження – територія, на якій присутні люди, розташована бойова техніка, транспорт, джерела водопостачання, продукти харчування й інші об’єкти, що були піддані дії хімічної зброї.
Ураження особового складу може відбуватися від дії: а) парів первинної хмари зараженого повітря, які виникають у момент використання хімічних боєприпасів; б) парів вторинної хмари зараженого повітря, що утворюються при випаровуванні летких речовин із зараженої ділянки місцевості; в) крапельно-рідинних отруйних речовин.
Площі зараження первинною і вторинною хмарами зараженого повітря значно перевищують площу зараження в місці вибуху хімічних боєприпасів. Залежно від тривалості зараження місцевості різними типами ОР, осередки хімічного ураження поділяють на два типи: стійкі й нестійкі. Для створення стійких осередків застосовують крапельно-рідинні ОР Розроблено кілька класифікацій отруйних речовин, в основі яких лежать імовірність їх використання в сучасній війні, тактичне призначення, характер токсичної дії, стійкість.
Широко застосовують табельні отруйні речовини (ті, що прийняті на озброєння), резервні й обмеженого призначення.
Згідно з тактичніш призначенням, ОР поділяють на такі групи: а) ОР смертельної дії; б) ОР, що призводять до тимчасового розладу діяльності організму (цей поділ досить умовний, тому що ОР смертельної дії в малих дозах можуть діяти як такі, що тимчасово виводять організм із ладу, а у великих дозах вони проявляють смертельну дію); в) ОР, що на короткий час виводять організм із ладу (подразливі та сльозоточиві).
Відносно стійкості ОР поділяють на дві групи: а) стійкі; б) нестійкі.
Поширеною є класифікація за токсичною дією на організм людини. За нею, виділяють шість груп ОР: а) нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, речовини типу Ві-ікс (Vx) або Vx-гази; б) шкірнонаривної дії: іприт, люїзит; в) загальноотрутної дії: синильна кислота, хлорціан; г) задушливої дії: фосген, дифосген; г) подразливої і сльозоточивої (лакріматори) дії: хлорацетофенон, Сі-ес (CS), Сі-Ар (CR), адамсит; д) психохімічної дії: Бі-зет (BZ).
У ряді держав розроблені й удосконалюються нові види хімічного озброєння – так звані “бінарні” хімічні боєприпаси, що складаються з двох компонентів, із яких окремо кожний нетоксичний або малотоксичний і може вироблятись на звичайному хімічному заводі. Зберігання на складах і транспортування таких речовин доволі безпечне. Тільки після пострілу снаряда або запуску ракети відбувається змішування обох речовин і утворення високотоксичної ОР. Проводяться експерименти щодо змішування кількох типів ОР, синтезуються нові ОР, зокрема з використанням токсинів та отрут різних представників фауни та флори, а також відходів виробництва.
Бактеріальна (біологічна) зброя. До бактеріальної, або біологічної, зброї (БЗ) належать боєприпаси та інші технічні пристрої, які комплектують із бактеріальних чи біологічних засобів, призначених для ураження людей, тварин та рослин. Такими засобами можуть бути збудники інфекційних хвороб (особливо небезпечних інфекцій) та бактеріальні токсини, суміші декількох видів мікробів чи токсинів.
Бактеріальна зброя здатна викликати масові санітарні втрати, адже збудники хвороб і токсини проникають у негерметизовані приміщення й уражають там людей будь-якої пори року (іл. 31.7). Застосовують бактеріальну зброю за допомогою авіабомб, виливних пристроїв та генераторів аерозолів, контейнерів із комахами, тваринами, ракет, снарядів, мін та інших пристроїв.
Іл. 31.6. Зберігання елементів хімічної зброї
Іл. 31. 7. Догляд за хворим особливо небезпечною інфекцією
Ураження відбувається при вдиханні аерозолів (дрібнодисперсні системи, на їх твердих або рідких частинах адсорбовані хвороботворні мікроорганізми), а також під час надходження в організм збудників або токсинів аліментарним (під час уживання їжі), контактним і трансмісивним шляхами (через комах).
Із відомих на сьогодні кількох сотень збудників інфекційних захворювань на європейському театрі воєнних дій можна використати як бактеріальну зброю понад тридцять, як-от: чума, натуральна віспа, сибірка, пситакоз, туляремія, бруцельоз, лихоманка-Ку, жовта лихоманка тощо, а також рецептури з ботулінічним токсином, який належить до найсильніших біологічних отрут.
Розробки в цьому напрямі тривають у спеціальних лабораторіях із застосуванням такого сучасного методу, як генна інженерія, коли непатогенним мікроорганізмам надають властивостей особливо небезпечних збудників. На збудник, створений цим методом, не впливають наявні в медицині лікарські препарати, і це створює загрозу для людства в мирний час при випадковому потраплянні такого збудника за межі лабораторії (іл. 31.8).
Іл. 31.8. Визначення виду збудника біологічної зброї в бактеріологічній лабораторії
Іл. 31.9. Автоматичні гвинтівки: згори донизу – МІ6АІ, М16А2, М4, М16А4
Звичайна зброя. Незважаючи на наявність зброї масового ураження, триває розробка й надходження на озброєння армій звичайних засобів ураження, які мають значну вбивчу силу, підвищену дальність і велику точність ураження цілі. Збільшилася щільність вогню під час сучасного бою. Тривалий час використовується малокаліберна куля (5,45 мм; 5,60 мм) з початковою швидкістю понад 1000 м/с (модифікація автомата Калашнікова, американська гвинтівка М-16) (іл. 31.9).
Потрапляючи в тіло людини, така куля спричиняє значні деструктивні зміни, розриває м’які тканини й порожнисті органи, великі судини, нерви, трощить кістки, змінює при цьому напрямок руху, тому рановий канал має зигзагоподібний хід із рваним вихідним отвором і масивними ушкодженнями.
Накопичено і випробувано авіаційні бомби та касети, які споряджені, крім вибухівки, великою кількістю готових уражаючих елементів – кульок, конусів, пластмасових (рентгенонеконтрастних) стріл, голчастих елементів. У корпуси кулькової бомби впресовано кілька сотень зазначених вище вражаючих елементів масою 0,7-1,0 г, які розташовані на відстані 5 мм один від одного (іл. 31.10, 31.11). Під час вибуху кульки розколюються на скалки неправильної форми й летять з великою швидкістю, спричиняючи в тілі людини численні ураження багатьох життєво важливих органів, що вкрай небезпечно для життя пораненого.
Іл. 31.10. Касета з кульковими елементами
Іл. 31.11. Кулькові елементи
(2 votes, average: 5,00 out of 5)