Українська мова
Орфографія
Написання сполучників
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова абощо, тощо.
2. Окремо пишуться:
– сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.
– складені
3. Через дефіс пишуться сполучники: отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
Примітка. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій
Порівняйте:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся. – За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос.
Порівняйте:
Сказав, щоб усі прийшли. – Що б ви сказали, коли б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як та займенника що із часткою би за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос.
Порівняйте:
Якби тут був мій товариш! – Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, допоможу тобі. – Як що трапиться, нарікай на себе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)