Сад і город (енциклопедія)
ОБРІЗАННЯ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ
Обрізання плодових дерев і формування крони вкрай складно описати в усіх подробицях,, Прийоми обрізання, строки й доцільність виробляються тільки практикою. Однак деякі попередні відомості потрібно знати.
Щоб не припуститися грубих помилок при формуванні крони й обрізанні плодових дерев, потрібно враховувати основні закономірності росту й плодоносіння дерева, а також чітко знати, навіщо проводиться обрізання в різні вікові періоди. Обрізання має сене і дає чудові результати
Листя – фабрика з виробництва хлорофілу, у ньому відбувається процес фотосинтезу. Щоб цей процес проходив нормально, крона повинна добре освітлюватися. Листя, розташоване глибше 2 м від зовнішньої частини крони, погано освітлене, мало бере участь у фотосинтезі
Щоб утворення органічних речовин не відставало від плодоносіння, співвідношення поверхні листя та кількості плодів має послідовно дотримуватися” Для насіннячкових плодових дерев на кожен квадратний метр листкової поверхні має припадати не більше 1,5 кг плодів. Якщо це співвідношення не дотримується, то перевантаження плодами призводить до того, що врожайність у наступному році знижується, а якість плодів погіршується.
Найактивніший ріст вагонів плодових дерев відбувається з верхівкових бруньок. Біля самої основи дерева бруньки залишаються сплячими. У деяких сортів кількість сплячих бруньок біля основи приростів більша, в інших – менша, тому що більшість бруньок проростають у пагони. Крім верхівкового пагона, з верхньої бічної бруньки утворюється сильний бічний пагін, Він називається конкурентом. Пагони-конкуренти залишати не можна, оскільки це призводить до утворення розгілок, з’являються дві гілки однакової сили росту, і до місця розсохи дерево розламується. При формуванні крони, якщо є розсоха, одну з гілок потрібно видалити або вкоротити (мал. 9).(
Здатність бруньок проростати називається збудливістю, але не всі бруньки з великою збудливістю утворюють пагони. Якщо збудливість бруньок велика, а здатність утворювати пагони невисока, це є оптимальним поєднанням. Дерева з такими бруньками утворюють негусту крону, у якої скелетні й напівскелетні гілки вкриті короткими плодовими гілочками. Такі крони зустрічаються в деяких сортів яблуні та черешні.
У плодових дерев важливим є плодоносіння гілок. Гілки, які ростуть вертикально або під невеликим кутом, плодоносять слабко. Чим ближчим є положення гілки до горизонтального, тим слабшим є її ріст, але ряснішим плодоносіння. Тому при формуванні крони положення гілок регулюють так, щоб вони відходили від вертикалі під кутом 45-60°. При цьому спостерігається найкраще співвідношення росту й плодоносіння. Небажано залишати для плодоносіння гілки, що відходять під гострим кутом від вертикалі, формуючи пірамідальну крону. Таке гілля під вагою плодів може відламуватися (мал. 10).
Для правильного формування крони плодового дерева слід знати, що гілки повинні підпорядковуватися: центральний провідник, як правило, сильніший, ніж гілки першого порядку; гілки першого порядку сильніші, ніж гілки другого порядку і т. д. При правильному формуванні крони скелет дерева буде міцним, на ньому буде багато плодових гілочок, добре освітлених і обростаючих. Щоб відрегулювати правильний розподіл поживних речовин між частинами дерева, проводять обрізання. Чим молодшими є дерева, тим обережніше проводять обрізання, інакше строки плодоносіння відсунуться.
Обрізання добре впливає не тільки на ріст і плодоносіння дерев, але й на якість плодів: їхню величину, забарвлення, смак. Крім того, обрізання допомагає знизити ймовірність грибкових захворювань у плодових дерев.
Для обрізання й формування крони дерев слід мати кілька секаторів різної конструкції та садову пилу.
Обрізання буває двох типів: укорочування й проріджування (мал. 11). Вони виконують різні функції. При вкорочуванні видаляється верхня частина пагонів.
Це пробуджує бруньки, розташовані нижче від лінії обрізання, з’являються нові паростки. У такий спосіб загущують крону. Якщо проводять проріджування, то пагони й гілки видаляють біля основи. У такий спосіб крону освітлюють.
Укорочування. Так називають видалення частини однолітніх паростків не менше ЗО см. Укорочування буває сильним і слабким, а також помірним. У першому випадку видаляють більше половини річних приростів, у другому – 1/4-1/5 річного приросту, у третьому – 1/2-1/3 річного приросту. Укорочують однолітній приріст за допомогою садового ножа й секатора. Зріз роблять над брунькою, нижній край площини зрізу повинен проходити вище від основи бруньки, верхній край – знаходитися над брунькою. Бруньку не можна ушкоджувати. Якщо використовують секатор, то протирізальна частина має бути з боку тієї частини пагона, що обрізається, а різальна частина – з боку тієї частини паростка, яку залишають на рослині. Найкраще, коли зріз закінчується за 1 мм над верхівкою бруньки. Можна залишати шпичачок над брунькою заввишки не більше 1,5 см (мал. 12).
При вкорочуванні гілок діаметром до 2-2,5 см користуються секатором, дотримуючись тієї ж технології, що й при укорочуванні однолітнього паростка. Можна також використовувати гілкоріз, що особливо зручно для проведення укорочування дрібних гілок, розташованих високо в кроні.
Товстіші гілки слід укорочувати садового пилою. Біля основи гілки не ушкоджують кільцеве стовщення (наростень), Не можна ушкоджувати наросня, але небажано також залишати пеньок. Спочатку гілку потрібно підрізати знизу приблизно на третину, а потім й підрізають зверху, щоб нижній і верхній зрізи збігалися. Не можна допускати, щоб гілка обламувалася, її при відпилюванні слід притримувати (мал. 13).
Якщо гілки дуже товсті, їх видаляють, залишаючи сучок. Спочатку роблять надріз знизу на відстані 10-15 см від основи гілки. Нижня підпилка робиться до третини діаметра гілки. Потім гілку надпилюють зверху, відступивши на 5-10 см від місця нижнього зрізу. При такому видаленні гілки залишається сучок, який потім видаляють (мал. 14).
При видаленні гілок діаметром більше 2-2,5 см поверхню зрізу потрібно зачистити садовим ножем, а потім замазати садовим варом. Можна використовувати також олійну фарбу на натуральній оліфі.
Правильно проведене вкорочування підсилює ріст дерева, збільшує кількість нових гілок, бруньки річного приросту добре проростають. Після вкорочування пагони ростуть краще й формують здорове велике листя.
Проріджування. Так називають видалення річного приросту або гілки біля основи. Для проріджування використовують секатор і садову пилу. Гілки завтовшки 2-3 см видаляють секатором, а товстіші – садовою пилкою.
Проріджені дерева добре освітлюються, у кроні краще циркулює повітря, такі дерева менше схильні до грибкових захворювань. При проріджуванні видаляють прирости, кут відхилення яких від вертикалі менше 40°, знаходять і видаляють хворе й ушкоджене гілля. На штамбах та в розгілках часто розвиваються жировики, які також збирають при проріджуванні.
Обрізання на переведення. Іноді виникає необхідність змінити напрямок росту скелетних або напівскелетних гілок. Зазвичай це роблять для того, щоб звузити або розширити крону. При розширенні крони видаляються внутрішні річні прирости або гілки, щоб уся сила росту йшла на зовнішнє гілля. Для звуження крони видаляють зовнішні річні паростки або гілки, залишаючи внутрішні.
Омолоджувальне обрізання. Якщо плодоносне дерево погано росте й паростки продовження на скелетних і напівскелетних гілках не більше 15-20 см, роблять омолоджувальне обрізання. Для цього видаляють кінцевий приріст, роблячи переведення на бічні розгілки. При омолоджувальному обрізанні залишають ті паростки, які довші 30-50 см. При цьому сплячі бруньки пробуджуються, з’являються жировики, за рахунок цього дерево дає багато сильних приростів. На залишеній короткій деревині з’являються нові пагони (кільчатки, букетні гілочки, шпорки). Вони обновляють основне, напівскелетне й обростаюче гілля.
Прищипування застосовують, щоб призупинити активний ріст пагонів, затримати його на 1,5-2 тижні, у результаті чого пробуджуються верхні й бічні бруньки. Прищипування використовують для того, щоб сформувати правильну крону, установити оптимальне співвідношення сили й довжини провідників і супідрядних гілок. У порід, що сильно ростуть, таких як груша, черешня, слива, абрикоса, посилюється розгілення. У яблуні та груші прищипування проводять для того, аби підсилити закладення квіткових бруньок (мал. 15).
Формування крони проводиться для того, щоб молоде дерево добре плодоносило, гілки втримували більшу масу плодів, а догляд за деревом був менш складним. Крону формують із першого року після посадки саджанця. А в плодоносних дерев регулярно проводять обрізування, щоб підтримувати правильний ріст крони, уникати циклічності врожайності, забезпечувати щорічне плодоносіння, підтримувати високу якість плодів.
Сформовані крони в плодових дерев бувають двох типів: округлі та штучні. Округлі крони найбільше схожі на ті, які формуються в дерев природним шляхом. Вони менш трудомісткі у формуванні й догляді, найбільше підходять для саду на дачній або присадибній ділянці. Округлі крони формуються в дерев насіннячкових і кісточкових порід на сильнорослих підщепах.
Складнішою є робота зі створення штучних форм крон, які використовуються в декоративних і штучних садах. Такі форми крон не можна створити без значного досвіду, на них витрачається багато часу, доглядати за такими кронами складніше й дорожче, але всі витрати окупаються. Урожай на пальметних і шпалерно-карликових формах значно вищий, плодоносіння в дерев починається раніше, а плоди одержують вищої якості.
Розріджено-ярусна крона. Формується, починаючи з першого року садіння саджанців. При садінні дворічних саджанців у перший рік вище штамба оглядають бічні гілки, відбирають три найбільш життєздатні й сильні, інші видаляють. Вище бічних гілок залишають пагін продовження центрального провідника. Цей пагін повинен знаходитися на 2-3 міжвузля вище за верхню бічну гілку. Бічні гілки на стовбурі формують із суміжних бруньок, щоб вони розташовувалися через одну, якщо використовують дві бруньки підряд, між ними має бути достатня відстань. Якщо є конкурент для пагона-продовжувача центрального провідника, його слід видалити (мал. 16).
Оглядають залишені бічні гілки, вимірюють їхню довжину та відстань між ними, потім укорочують. Верхню бічну гілку вкорочують до 30-35 см. Інші бічні гілки співвідносять за довжиною з верхньою бічною й укорочують так, щоб після цієї операції вони знаходилися на тій самій висоті, що й верхня бічна гілка. Різниця в довжині центрального провідника й бічних гілок після вкорочувань повинна становити 20-25 см.
Якщо бічні гілки, залишені на саджанці, розташовані на певній відстані одна від одної, укорочування проводять так, щоб довжина нижньої гілки була більшою, ніж верхньої, а кінець нижньої гілки був на 5-10 см нижче, ніж кінець верхньої.
Якщо бічні гілки на саджанцях розміщені правильно, по колу, їх укорочують на зовнішню бруньку. Якщо відстань між бічними гілками занадто велика або занадто мала і їх потрібно зблизити або, навпаки, віддалити одна від одної, бічне гілля вкорочують на бічну бруньку.
Центральний провідник дворічного саджанця при формуванні розріджено-ярусної крони вкорочують на бруньку з боку шпичачка. Це роблять для того, щоб пагін продовження, який росте із цієї бруньки, не відхилявся від вертикалі.
При саджанні однолітніх саджанців, у яких немає сформованих бічних гілок, технологія формування розріджено-ярусної крони трохи інша, У перший рік після саджання слід закласти правильно зростаючі скелетні гілки першого ярусу й центральний провідник. Після саджання та вкорінення однолітні саджанці обрізають за висотою до 1 м. Коли вище штамба в тій зоні, де буде утворюватися крона, відростуть нові пагони, їх оглядають, вибирають З найкращі бічні гілки й залишають їх для росту. Якщо є сумніви, залишають 1-2 запасні бічні гілки. Усі пагони, що з’явилися на штамбі, видаляють. У результаті в перший рік після саджання в однолітніх саджанців закладають, крім центрального провідника, бічне гілля крони.
Але справжнє формування крони починається тільки з 2-3-го року росту саджанців у саду на постійному місці. У перші 1- 2 роки після саджання до повноцінного приживлення в саджанців не буває сильних однолітніх приростів, Тому в цей час не можна проводити глибоке обрізання. Це може вповільнити початок плодоносіння. 3 другого або третього року після саджання протягом 4-6 років до початку плодоносіння проводять активне формування крони. Спочатку на гілках, які становлять перший ярус крони, а це будуть скелетні гілки першого порядку, закладають гілля другого порядку. Відстань між ними повинна бути 50-60 см. На скелетних гілках, що формують другий ярус крони, закладають напівскелетні гілки. На центральному провіднику вище першого ярусу на 70-80 см слід закласти три гілки першого порядку, розташувавши їх ярусом або поодиноко, так щоб відстань між ними була 20-30 см.
Після формування розріджено-ярусної крони на центральному провіднику розташовується 6-7 скелетних гілок першого порядку. На цих скелетних гілках надалі формують скелетне гілля другого порядку й напівскелетне гілля. У віці 5-6 років однолітні паростки скелетних гілок укорочують, формуючи між скелетними гілками першого та другого порядків обростаюче гілля. Такі ж гілки потрібно формувати й на центральному провіднику, тому що саме на обростаючих гілках з’являються ті гілочки, на яких згодом виростають плоди (мал. 17).
Якщо бруньки на дереві характеризуються слабкою збудливістю, то утворюється занадто мало обростаючих гілок, а отже, мало плодових утворень. У цьому випадку пагони продовження скелетного і напівскелетного гілля вкорочують до 60-70 см. Так само роблять і в тому випадку, коли пагони на скелетному і напівскелетному гіллі ростуть вертикально, що призводить до неправильного формування крони. Але при цьому не можна допускати занадто сильного вкорочування гілок, тому що це може викликати занадто активне обростання й загущення крони. Якщо ж це сталося, проводять проріджування.
При формуванні крони потрібно стежити, щоб обрізання було мінімальним. Занадто сильне обрізання призводить до пізнього початку плодоносіння. Обростаючі гілки вкорочують так, щоб між ними зберігалася відстань у 15-20 см. Щоб зменшити навантаження на дерево, але при цьому не допустити надмірного росту обростаючого гілля, улітку можна проводити прищипування пагонів, підрізування на нижню бруньку, підв’язувати гілки так, щоб вони набували горизонтального положення. Послабляє ріст також деформація гілля, якої досягають, надломлюючи його.
Процес формування крони в основному закінчується в 5-6-літньому віці дерева. До цього часу висота дерева не повинна перевищувати 3,5-4 м. Щоб дерево не переростало, центральний провідник на одній із бічних гілок слід укорочувати. У цей час доглядають за кроною, підтримуючи форму, що вже визначилася, періодично видаляють на невелику довжину обростаюче гілля. Щоб крони сусідніх дерев не замикалися, їх періодично обрізають до потрібного розміру. Таким чином, сформована крона плодового дерева повинна трохи не доходити до середини міжряддя. Скелетні гілки вкорочують лише в тому випадку, якщо однолітні паростки на них зменшуються до 20-25 см, а також якщо гілля починає оголюватися й погано обростати листям.
Коли настає пора плодоносіння, щорічні паростки зменшуються. З цього часу потрібно уважно стежити за станом крони плодового дерева. Чим вищими стають урожаї, тим сильніше зменшуються щорічні прирости, листя й плоди дрібнішають, утрачають насичені кольори. Як тільки це починає відбуватися, періодично проводять омолоджувальне обрізання, або карбування (мал. 18).
На першому етапі омолоджувального обрізання видаляють 2- 3 слабких паростки, що утворилися на гіллі минулих років. Тобто гілля укорочують на дво-трирічну деревину. Якщо зменшення паростків дуже сильне, тобто довжина становить не більше 10- 15 см, гілки вкорочують на чотири-п’ятирічну деревину. Якщо строки омолоджувального обрізання упущені й ріст припинився, гілки слід вкоротити до приростів завдовжки 30-35 см. Таке карбування дозволяє залишити тільки частину гілок з добре розвиненою судинною системою, тому відразу ж відновлюються нормальна циркуляція води з розчиненими в ній поживними речовинами, і гілля дає повноцінний приріст та відновлює плодоносіння.
Чим старші плодові дерева, тим глибше проводиться омолоджувальне обрізання. Якщо дерево досягло віку 10-12 років, потрібно уважно стежити за станом крони. Якщо крона занадто густа, затінена, то це підсилює й прискорює старіння, плодова деревина біля основи скелетних гілок відмирає. Плодоносіння зберігається лише на периферії крони, віддаленій від основи гілля. Тому після омолоджувального обрізання та проріджування на оголених місцях потрібно зберігати нові пагони. У міру росту їх укорочують, унаслідок чого з пагонів формується нове, добре розвинене напівскелетне гілля з повноцінною плодовою деревиною (мал. 19).
Наведене вище формування розріджено-ярусної крони характерне для яблунь середньо – й сильнорослих сортів. Якщо яблуня належить до сильнорослого сорту з розкидистою або широкопірамідальною кроною, формують покращену чашоподібну крону.
Покращена чашоподібна крона. Інша назва такої форми крони – вазоподібна. При такій формі крона не має центрального провідника. Штамб залишають на висоті 40- 50 см, центр крони залишають відкритим. Вище штамба формують 3-5 скелетних гілок першого порядку, які виводять із суміжних бруньок. Відстань між основами цих гілок має бути 15-20 см. На основному гіллі розміщають по 2-3 скелетні гілки другого порядку. Скелетні розгілки другого порядку утворюються на відстані 40- 50 см від основи скелетної гілки першого порядку. Надалі скелетне гілля другого порядку утворює скелетні розгілки, з яких формуються скелетні гілки третього порядку. При формуванні чашоподібної крони дотримуються супідрядності гілок: скелетні гілки другого порядку мають бути підпорядковані провідникам тих самих гілок першого порядку.
Чашоподібну крону починають формувати на однолітніх саджанцях у перший рік садіння. Навесні саджанець укорочують на 60-70 см. Вибирають добре розвинений верхній приріст із широким кутом відхилення так, щоб нижче знаходилися ще два приристи. Усі прирости укорочують на зовнішню бруньку, залишаючи 5-10 см. Коли бруньки розпустяться, пагони на штамбі й там, де обрізався стовбур, видаляють. Улітку прищипують ті пагони, які утворилися у внутрішній частиш крони.
Наступний етап формування чашоподібної крони – обрізання на переведення, яке роблять на другий рік після садіння саджанців. При цьому стежать за тим, щоб нахил скелетного гілля до вертикалі залишався в межах 45-60°. Нижні та верхні паростки видаляють. Пагони продовження вкорочують до 60-70 см. Бічні паростки, які з’явилися, проріджують так, щоб відстань між тими, що залишилися, становила 10-15 см. Їх потрібно вкоротити на дві бруньки.
Улітку слід прищипувати пагони в центрі крони, регулювати їхній ріст на верхньому боці суків, а жирові пагони в центрі крони рекомендується видалити.
На третій рік після посадки саджанців оглядають крону, відбирають по дві найбільш розвинені скелетні розгілки другого порядку. Частину провідника скелетної гілки першого порядку, яка розташована над верхньою розгілкою другого порядку, видаляють. У розгілок другого порядку паростки, які ростуть зовні, укорочують до 60-70 см, а пагони, що ростуть усередині, видаляють або послаблюють їхній ріст. На скелетному гіллі видаляють сильні паростки, розташовані на верхньому та нижньому боках. Бічні пагони, які торік укоротили на дві бруньки, тепер формують прирости на плодоносіння, залишаючи 7-8 груп бруньок, і прирости на заміщення, залишаючи 2 бруньки. Потім з однолітніх пагонів, які виросли до 70-80 см, формують плодові ланки й плодові гілочки. Ті паростки, з яких формуватимуться плодові ланки, підрізають на дві бруньки, а ті, які будуть плодовими гілочками, підрізають на 7-8 бруньок. На майбутніх плодових ланках прищипують верхній пагін на висоті 50-60 см. В іншому операції з формування крони на треті й рік росту дерев повторюють торішні (мал. 20).
Крони грубсек. Голландськими садівниками розроблений спосіб формування крони, який дозволяє одержати максимальне плодоносіння з кожного дерева яблуні й висаджувати дерева в ряді значно щільніше, ніж при округлих кронах (мал. 21).
Інша назва цієї форми крони – стрункий шпиндель. У дерев такої форми штамб буває заввишки не більше 30-40 см. Конусоподібна крона не має скелетних гілок. 3-4 нижні гілки – обростаючі або напівскелетні, інші 15-25 гілок – обростаючі. Усі гілки довгі, розташовуються на відстані 10-15 см одна від одної. Кут відхилення від вертикалі – 40-90°. Формують крону на однолітніх саджанцях, які в перший рік садіння вкорочують на висоті 80-100 см. Якщо саджанці не переростають цієї висоти, їх не обрізають. Бруньки на штамбі видаляють, щойно вони починають розпускатися.
Наступні 3-4 роки стежать за тим, щоб на кроні формувалася потрібна кількість гілок. Конкуренти й паростки, у яких кут відхилення від вертикалі менше 40°, видаляють. Міцне гілля, що розвивається як скелетне, також видаляють. При такому формуванні на стовбурі залишаються тільки гілки з добре розвиненою плодовою деревиною, які активно беруть участь у плодоносінні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)