ОЦІНКА МАТОК ЗА ПОТОМСТВОМ – проводиться, як правило, на племінних пасіках з метою одержання високопродуктивних сімей, які передають свої цінні якості потомству. Племінна робота спрямована на поліпшення вже існуючих і виведення нових порід, внутрішньопородних типів і помісей. Практикується розміщення розводжуваних бджолиних сімей і маток в інших районах, з урахуванням кліматичних умов і медозбору.
Племінна робота спрямована на збереження цінних аборигенних порід, поліпшення місцевих чистопорідних бджіл шляхом схрещування їх з
У племінній роботі необхідно дотримуватися на пасіці певних правил утримання й огляду бджолиних сімей.
Насамперед для роботи відбирають племінні бджолосім’ї. Цінність породи оцінюється за господарсько-корисними ознаками бджолиної сім’ї, а також за зимостійкістю, імунітетом до деяких хвороб, рійливістю й іншим характеристикам. За найціннішими сім’ями ведуть спостереження, оцінюють потомство. Тут одночасно порівнюють продуктивність дочірньої сім’ї з материнською й іншою сім’ями, наявними на пасіці.
Визначивши найпродуктивніші
Від високопродуктивних маток одержують молодих, котрих дають перспективним сім’ям. Старих маток не знищують, їх краще пересадити в нуклеуси, тому що сім’я бджіл може не прийняти молоду матку. Для формування дочірніх сімей від материнської сім’ї формують індивідуальні відводки, яким дають молодих маток. Відводки роблять рівними за силою з контрольними сім’ями, щоб було легше порівнювати їхню продуктивність. Результати роботи перевіряють восени: підраховують продуктивність кожної сім’ї за медом і воском, оглядають стан і силу кожної сім’ї при осінній ревізії. На початку весни порівнюють стан сімей після зимівлі (при однаковому і якісному їхньому утриманні), після весняної ревізії визначають силу сімей, затрату кормів, витрачених після осінньої ревізії, кількість підмору, якість розплоду, стан стільників, наявність проносу бджіл. Підсумувавши всі дані, порівнюють їх між сім’ями. Найкращу серед них вибирають для подальшої племінної роботи.
У зонах поширення породних бджіл займаються їхнім чистопорідним розведенням із застосуванням селекції (найкращих місцевих порід) і подальшою оцінкою маток за потомством. Необхідно пам’ятати, що продуктивність сімей-помісей другого, а тим більше третього й наступного поколінь різко знижується. У кожному разі краще схрещувати міжлінійні гібриди, що забезпечує схоронність чистопородності. У багатьох країнах, наприклад, займаються здебільшого чистопорідним розведенням місцевих бджіл. Найкращими для контрольованого промислового схрещування в країнах СНД уважаються: сіра гірська грузинська, середньоросійська, далекосхідна породи.