Особливості природних умов і ресурсів: географічне положення, тектонічна будова, рельєф

Розділ 3. ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Тема 7. КРИМСЬКІ ГОРИ

Чарівним раєм, природним музеєм, перлиною на березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. З давніх-давен вони ваблять до себе людей, які не тільки тут оселялися, а й набиралися наснаги для своєї творчості. Видатні дослідники, поети, письменники, художники, серед яких А. Чехов, О. Пушкін, М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Айвазовський та інші, любили бувати тут, вони оспівували у своїх творах Кримські гори і море, що завжди поруч. Нині ця фізико-географічна

країна є джерелом найрізноманітніших ресурсів: лікувально-оздоровчих, земельних, рослинних, туристичних та ін. Щоб раціонально їх використовувати і не нашкодити кримській землі, всім, хто лікує чи надає рекреаційні послуги, споруджує будинки чи прокладає в горах дороги, влаштовує виноградники чи вирощує запашні ефіроолійні культури, потрібні міцні знання про дуже крихку і вразливу природу Криму. Такі знання дуже актуальні й для вас. А раптом ви саме цього року вирушите на відпочинок чи в похід до Криму!

§40. Особливості природних умов і ресурсів: географічне положення, тектонічна будова,

рельєф

Географічна розминка

Пригадайте, коли утворилися Кримські гори, яка їх пересічна висота. Поміркуйте і назвіть ландшафти, що переважають на південних і північних схилах Кримських гір.

Мал. 183. Кримські гори

Географічне положення і розміри. Кримські гори розташовані на півдні Кримського півострова, на рівному віддаленні від Північного полюса і від екватора, про що свідчить їхня географічна широта. Гори простягаються вздовж Чорного моря в напрямку з південного заходу на північний схід на 180 км від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля Феодосії (мал. 183). Ширина гірської смуги сягає 60 км. Усі природні компоненти гірської фізико-географічної країни – рельєф, і клімат, і грунтово-рослинний покрив, і тваринний світ – відрізняються специфічними рисами і є неповторними в межах України.

Тектонічна основа Кримських гір. Кримські гори належать до молодої, дуже рухливої області альпійської складчастості. У її межах перебувають також уже відомі вам Альпи і Карпати, що розташовані західніше, та Кавказькі гори, розміщені східніше. Кримські гори є північною частиною велетенської складчастої гірської споруди, південне крило якої тектонічними розломами опустилося під рівень Чорного моря. Про це свідчать високі скелясті кручі.

Мал. 184. Профіль Кримських гір

Мал. 185. Аюдаг (1), Карадаг (2)

Формуватися гори розпочали ще в мезозойську еру, коли на їхньому місці було спочатку море, з якого внаслідок складкоутворення “виросли” первісні гори. Складкоутворення супроводжувалося активною вулканічною діяльністю. У товщу пісковиків і сланців, що сформувалися тут на той час, по розривах у земній корі проникала магма. На деяких ділянках вона лише підняла шари осадових порід, але не вийшла на поверхню, а поступово під ними охолола на незначній глибині. Так утворилися лаколіти – невисокі гори з заокругленими вершинами, які нагадують коровай, наприклад гора Аюдаг (мал. 185, 1). Такі гори влучно називають недорозвиненими вулканами. Проте в окремих місцях магма проникла на земну поверхню, утворивши вулкани. Такою є Карадазька вулканічна група гір (мал. 185, 2).

Пізніше під дією зовнішніх процесів поверхня гір вирівнялася. В альпійську складчастість вирівняні гори були розбиті на крупні блоки і загалом піднялися. Окремі ділянки сягнули висоти понад 1000 м! Переміщення блоків триває й дотепер, про що свідчать періодичні землетруси.

Загальний малюнок рельєфу. Кримські гори простяглися трьома гірськими пасмами (мал. 184). Північне Зовнішнє пасмо – найнижче, воно поступово переходить у рівнину. Дещо вище від нього середнє Внутрішнє пасмо. А найвищим є Головне південне пасмо. Його вершини сягають понад 1000 м, а гора Роман Кош (1545 м) є найвищою точкою усіх Кримських гір. Характерна різко виражена асиметрія схилів: південні схили короткі й урвисті, північні – довгі й пологі.

Мал. 186. Демерджі-яйла (1), Карабі-яйла (2)

Головне пасмо Кримських гір у західній і центральній частинах являє собою майже суцільний ланцюг масивів, що схожі своїми вирівняними, майже плоскими, ніби столи, безлісими вершинами.

218 Такі вершини називають яйлами, що в перекладі з тюркської мови означає “літні пасовища” (мал. 186). Найцікавішими з них за зовнішнім виглядом і будовою є Байдарська яйла (500-700 м), Ай-Петринська яйла (1200- 1300 м) з примітною зубчастою вершиною, Демерджі яйла, Бабуган яйла (1400-1500 м) та ін. Ширина вершинної поверхні яйл коливається від кількох сот метрів до 3-4 км. Північні схили масивів у багатьох місцях порізані глибокими долинами верхів’їв річок, балок, які набувають вигляду каньйонів. Особливо привабливим є Великий каньйон Криму (мал. 187).

Дивовижні об’єкти і явища

Природне диво Криму. Так називають Великий кримський каньйон – найбільший каньйон України (мал. 187). Він розташований у глибині північного схилу Ай-Петринського масиву. Це унікальне природне утворення вражає своєю суворою величчю. Висота стрімких стін каньйону сягає 300-320 метрів, а ширина його дна місцями звужується до 3-5 метрів! Що далі в глиб Великого каньйону (довжина його близько 3 км), то суворіша краса і тяжчий шлях. Вузьким днищем каньйону протікає гірська річка Аузун-Узень. На її шляху кілька десятків безіменних водоспадів. Поблизу водоспадів на дні утворилося чимало “купалень” – своєрідних водних казанів, виточених водою. Є серед них і “Ванна молодості”. Кажуть, якщо викупатися в ній, то знайдеш другу молодість і красу. Вода в “ванні” чиста-чиста, прозоро-блакитна, от тільки температура навіть у спекотні дні сягає лише 9-11 °С.

Мал. 187. Великий каньйон Криму

Мал. 188. Карстова лійка на масиві Карабі-яйла

Мал. 189. Вапняковий масив поблизу Судака

Практичне завдання

За фізичною картою атласу відшукайте яйли Кримських гір і позначте їх на контурній карті.

Яйлинські масиви складені переважно вапняками, які сприяють утворенню своєрідних карстових форм рельєфу. Це й дрібні борозни, й різні за розмірами лійки, котловини і глибокі природні колодязі, а також гроти, величезні печери. Найхарактернішими є лійки, діаметром 200-300 м з глибиною понад 40 м (мал. 188). Нерідко дно лійки переходить у печери. Найбільш відома з них Червона, завдовжки понад 13 км, з підземною річкою та озерами.

У районі Алушти Головне пасмо змінює північно-східний напрямок на східний, зберігаючи його аж до мису Іллі. На схід від Карабі-яйли, що між Алуштою і Судаком, Головне пасмо змінює й свій зовнішній вигляд. Тут воно розпадається на короткі, переважно вапнякові хребти, гостро гребеневі пасма, піковершинні гори, що різко підіймаються над низькогір’ям і котловинами, розділеними долинами, ярами і балками. При цьому абсолютні висоти знижуються до 600-800 м. Особливо мальовничим є рельєф поблизу Судака (мал. 189). Тут масиви вапняків, колишніх коралових рифів, утворюють групу скелястих гір – Сокіл, Алчак, Караул-Обу та ін. Головне пасмо Кримських гір закінчується низькими хребтами поблизу Феодосії.

У нижній частині південного схилу Головного пасма розташоване південне узбережжя Криму. В місцях значного обводнення глинистих сланців та інших гірських порід на узбережжі утворюються зсуви, обвали, які трапляються скрізь уздовж узбережжя, а особливо в його західній частині, де схили найкрутіші.

Проблема

Море і річки розмивають береги, а люди підрізають схили і забудовують їх, посилюючи тим самим зсувні процеси. Масштаби зсувної діяльності у Криму дуже великі. Активізуються вони особливо після зими, що завдає значних збитків: руйнуються будівлі, дороги, порушується робота транспорту тощо. Як призупинити формування зсувів? Запропонуйте способи запобігання зсувам на Південному березі Криму та способи боротьби з їхніми негативними наслідками.

Мал. 190. Міжкуестові улоговини

Іншим районам південного берега властивий пасмово-ерозійний рельєф (мал. 191) з ярами, балками, долинами коротких річок, які часто біля витоків утворюють ущелини та водоспади. На схилах балок і ярів накопичується значна кількість пухких наносів, які під час злив змиваються, утворюючи селі – потоки з грязі і дрібного каміння.

Рельєф Зовнішнього і Внутрішнього пасом Кримських гір відрізняється асиметричністю схилів, що пов’язано з чергуванням дуже міцних гірських порід із більш м’якими, що піддаються вивітрюванню і розмиванню. Такі пасма мають назву куести, а рельєф відповідно називають куестовий (мал. 190). Між пасмами розмістилися котловиноподібні зниження, у яких здавна оселялися люди. Так, Сімферополь виник у такому зниженні в долині р. Салгир між Внутрішнім і Зовнішнім пасмами.

У цілому рельєф Кримських гір за різноманітність і неповторність вважають справжньою природною скарбницею.

Мал. 191. Пасмово – ерозійний рельєф

Кримські гори розташовані на півдні Кримського півострова і тягнуться з південного заходу на північний схід на 180 км.

Кримські гори мають мезозойський фундамент, а остаточно сформувалися в період альпійської складчастості.

Рельеф представлений трьома пасмами гір – Зовнішнім, Внутрішнім, Головним.

Переважаючими формами дрібного рельєфу є річкові долини, яри, балки, зсуви, різноманітні карстові форми.

Ключові слова

Гірські пасма яйла лаколіт селі каньйон куести

Самоперевірка

Поясніть, в якій частині Кримських гір можна в майбутньому будувати нові споруди, селити людей, освоювати територію. Порівняйте особливості рельєфу Головного пасма гір на заході і сході. Чим зумовлені їхні відмінності?

Наведіть приклади форм рельєфу, особливості яких зумовлені складом гірських порід.

Назвіть час утворення Кримських гір і основні елементи їхнього рельєфу.