ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ДОПОМІЖНОГО АВТОТРАНСПОРТУ

Загальний курс транспорту

РОЗДІЛ 5 АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

5.6. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ДОПОМІЖНОГО АВТОТРАНСПОРТУ

За обсягом перевезених вантажів і темпах розвитку автомобільний транспорт значно випереджає залізничний, річковий і морський.

Перевезення вантажів пов’язано з необхідністю виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що є невід’ємною і найбільш трудомісткою частиною транспортного процесу.

На автомобільному транспорті навантажувально-розвантажувальні роботи виконують допоміжним автотранспортом,

тобто за допомогою вантажно-розвантажувальних машин та різноманітних пристроїв. У загальних витратах суспільно-корисної праці по доставці вантажів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є найбільше важкими і трудомісткими на автомобільному транспорті, складають значну питому вагу.

Задача ліквідації в країні важкої ручної праці у всіх галузях народного господарства, у тому числі і на транспорті, має, як відомо, не тільки економічне, але і соціальне значення. Вирішувати цю задачу повинні не тільки вантажовідправники і вантажоодержувачі, але й автотранспортні підприємства й

організації. Робітники автомобільного транспорту широко впроваджують контейнерні і пакетні перевезення вантажів, створюють у своїй системі спеціалізовані підприємства по механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, використовують автомобілі й автопоїзди, оснащені пристроями для само навантаження і саморозвантаження.

Вантажно-розвантажувальні роботи містять основні і допоміжні підйомнотранспортні операції. До основних операцій відносяться: захоплення або подача вантажу до вантажно-розвантажувальної

Машини, підйом, переміщення й опускання або видача його машиною, укладка в штабель, узяття зі штабеля. Основні операції є найбільш важкими і трудомісткими.

До допоміжних операцій відносять: строповку вантажів, накладання і зняття загарбних пристроїв, напрямок і відтяжку вантажів (орієнтування вантажу вручну або за допомогою пристроїв у момент відриву його від опорної поверхні або опускання на неї), кріплення вантажів, підготування рухомого складу до навантажувально-розвантажувальних робіт, скріплення пакетів, передачу сигналів крановикам та ін. Допоміжні операції, хоча і не є важкими, відносяться до числа трудомістких.

Існує декілька засобів виконання навантажувально-розвантажувальних робіт: не механізований, механізований, комплексно-механізований і автоматизований.

При не механізованому засобі виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто вручну (вантажниками), народне господарство несе значні втрати за рахунок збільшених простоїв автомобілів під навантаженням і розвантаженням і великими витратами фізичної праці.

При механізованому засобі вантажно-розвантажувальні роботи виконують підйомно-транспортні машини і механізми, керовані робітниками.

Розрізняють роботи частково і цілком механізовані. У першому випадку навантаження на автомобілі або розвантаження з автомобілів виконується не цілком машинами або механізмами, а із застосуванням фізичної праці робітників. Цілком механізованими вантажно-розвантажувальні роботи є в тих випадках, коли в процесі навантаження або розвантаження вантажів фізична праця робітника не застосовується.

Особливу категорію складають комплексно-механізовані вантажно-розвантажувальні роботи, виконувані тільки за допомогою машини або системи машин без застосування ручної праці. У цьому випадку праця людини зводиться лише до керування машинами.

Вищою формою виробництва вантажно-розвантажувальних робіт є автоматизований спосіб, коли вантажно-розвантажувальні роботи виконує машина або система машин по заданих програмах без застосування праці людини, навіть щодо керування машинами.

Номенклатура вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв дуже різноманітна. Для вивчення їх техніко-експлуатаційних якостей усі машини й пристрої на транспорті класифікують по технічних і експлуатаційних ознаках. Класифікація по технічних ознаках є підставою для вивчення машин, а по експлуатаційних – для правильної оцінки особливостей застосування машини і вибору схеми механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

Всі вантажно-розвантажувальні машини за технічними ознаками можуть бути розділені на дві основні групи: машини з робочим органом безупинної дії і машини з робочим органом циклічної дії.

До першої групи відносять машини, робочий орган у яких не зупиняється для захоплення і звільнення вантажу, переміщуючи вантаж рівномірно. Такими машинами є стрічкові, пластинчасті і скребкові конвеєри (транспортери), багатоковшові навантажувачі та ін.

Машини з робочим органом циклічної дії виконують комплекс операцій, пов’язаних із навантаженням або розвантаженням за циклом. При цьому робочий орган діє періодично, тобто переміщається з вантажем від місця його завантаження до місця розвантаження і потім знову повертається для захоплення вантажу. До цієї групи належать автомобільні крани, автонавантажувачі, електронавантажувачі, одноковшові навантажувачі, лебідки, тельфери, механічні лопати, автомобілерозвантажувачі та інш.

По експлуатаційних ознаках вантажно-розвантажувальні машини можуть бути класифіковані в залежності від групи вантажу, що перевантажується, напрямків переміщення вантажу і наявності ходового устаткування.

Залежно від групи вантажів, що перевантажуються, усі машини розділяють на такі види:

– для штучних вантажів (автокрани, автонавантажувачі, тельфери та ін.); для навальних вантажів (екскаватори, одноковшові і багатоковшові навантажувачі, снігонавантажувачі, буряконавантажувачі, скребкові навантажувачі та ін.);

– для сипучих вантажів (зернонавантажувачі, пневмоперевантажувачі та ін.); для штучних або навальних вантажів (автонавантажувачі, автокрани та ін.). Ці машини експлуатують за призначенням, застосовуючи змінні вантажозахватні пристрої (вила стрілу, ковш, грейфер).

По напрямках переміщення вантажу машини й пристрої розділяють на чотири групи:

– для горизонтального переміщення вантажу (механічні лопати);

– для вертикального переміщення вантажу (бункери тощо);

– для похилого переміщення вантажу (транспортери, багатоковшові навантажувачі);

– для вертикального і горизонтального (комбінованого)

Переміщення вантажу (крани, автонавантажувачі й ін.). Більшість вантажно-розвантажувальних машин належать до четвертої групи.

Залежно від наявності ходового устаткування, необхідного для пересування з одного пункту на інший, усі машини й пристрої можуть бути класифіковані на дві групи: стаціонарні і пересувні.

До стаціонарних відносять машини й пристрої, що не мають ходового устаткування (козлові і мостові крани, бункери й ін.). їх, як правило, встановлюють в одному місці постійно і використовують у пунктах із стійким обсягом робіт.

Пересувні машини – на відміну від стаціонарних мають ходове устаткування і тому можуть бути широко використані з перекиданням від одного складу або пункту на інший. Також пересувні машини переміщаються за рахунок власного джерела силової енергії (двигуна внутрішнього згоряння, електродвигуна) і належать до категорії самохідних машин. Деякі з них відрізняються високою мобільністю (автокрани, автонавантажувачі й ін.), у зв’язку з чим вони застосовуються для обслуговування декількох різноманітних об’єктів навіть у межах зміни.

Як стаціонарні, так і пересувні вантажно-розвантажувальні машини можуть бути розділені на дві категорії: універсальні і спеціальні машини.

До універсальних відносять такі вантажно-розвантажувальні машини, що можуть виконувати навантаження і розвантаження різноманітних вантажів: тарно-штучних, великовагових, навальних і ін. До таких машин відносять крани, автонавантажувачі, електронавантажувачі та ін.

Спеціальні вантажно-розвантажувальні машини призначені тільки для визначеної категорії вантажу (наприклад, буряконавантажувачі, зернонавантажувачі й ін.).

Основні параметри вантажно-розвантажувальних машин та пристроїв характеризують їх техніко-експлуатаційні якості, що враховуються при виборі і визначенні необхідної кількості цих машин і пристроїв.

Деякі основні параметри характерні для всіх категорій машин. До них належать: продуктивність машини, висота навантаження, потужність силової установки, габаритні розміри (довжина, ширина і висота) у робочому і транспортному положенні, маса машини.

Проте більшість параметрів є груповими, тобто характеризують тільки визначену групу вантажно-розвантажувальних машин. Наприклад, для вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв із робочим органом безупинної дії додатково до відзначених вище можна назвати

Такі основні параметри, як швидкість прямування органа, його розміри (ширина і висота шкребка, ширина стрічки, обсяг і кількість шкребків й ін.). Шнекові пристрої характеризуються діаметром шнека і швидкістю його обертання.

Для машин із робочим органом циклічної дії найважливішим параметром є вантажопідйомність, тобто найбільша маса вантажу, що може бути піднята машиною при зберіганні необхідного запасу стійкості і тривалості.

Крім того, такі машини характеризуються швидкістю підйому й опускання вантажу, швидкістю горизонтального переміщення робочого органу або всієї машини з вантажем і без вантажу. У вантажно-розвантажувальних машин із робочим органом, виконаним у вигляді поворотної консолі (стрілові крани, деякі одноковшеві навантажувачі, екскаватори), основними параметрами, крім цього, є виліт стріли, довжина стріли, висота підйому і кут повороту стріли. Виліт стріли визначається відстанню від осі обертання кранового устаткування до вертикальної осі, що проходить через точку підвісу вантажу. Довжина стріли визначається відстанню між центрами осі п’яти стріли й осі кінцевого блоку.

Найважливішими параметрами вилкових автонавантажувачів і електронавантажувачів є максимально припустима відстань від центру ваги вантажу до спинок вил при повному використанні вантажопідйомності навантажувача і мінімальний радіус повороту навантажувача.

Перший параметр характеризує можливості підйому вантажу машиною з конкретними габаритними розмірами і масою, другий визначає її маневреність і погрібні розміри ділянок складу для розгортання.

Зазначені основні параметри не вичерпують всіх елементів техніко-експлуатаційної і технічної характеристик вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв. Наприклад, самохідні машини додатково характеризуються таким параметром, як транспортна швидкість. Бункера оцінюються двома основними параметрами: внутрішнім об’ємом (місткістю) бункера і розміром вивантажувального отвору. Для деяких машин (зернонавантажувач, буряконавантажувач) установлюють ширину захоплення вантажу тощо.

Крім основних параметрів, найважливішими показниками, що враховуються при виборі вантажно-розвантажувальних машин, є такі: енергоємкість машини (устаткування), що виражається витратою енергії, що витрачається на переробку одиниці вантажу; металоємність

(матеріалоємність) машини, що характеризується масою металу (матеріалу), затраченої на її виготовлення; трудомісткість або кількість людино-годин, що затрачаються на переробку (навантаження або розвантаження 1 т або 1 м3) вантажу цією машиною.