Організація транспортних подорожей і перевезень туристів
Розділ 6. ПАСАЖИРСЬКІ ТРАНСПОРТНІ ТАРИФИ
6.2. Особливості тарифної політики на окремих видах транспорту
На формування тарифів на всіх видах транспорту впливає множина факторів. У найбільшій мірі у тарифах відбиваються витрати того чи іншого виду транспорту. Крім того, тут враховуються ціни на продукцію інших галузей, для яких транспорт є посередницькою ланкою у сфері обігу. На розмір транспортних тарифів впливає також попит населення на поїздки різними видами транспорту
При розрахунку транспортних витрат, які у найбільшій мірі визначають величину тарифів, враховують витрати на здійснення початкових і кінцевих операцій, а також операції пов’язані з рухом транспортних засобів. Найбільшу частку видатків при цьому становлять витрати на оплату праці.
Встановлюємо, що витрати на перевезення в розрахунку на одиницю транспортної продукції при збільшенні відстані знижуються. Це знаходить своє відображення у транспортних тарифах. При цьому на невеликих відстанях найменші витрати виявляються на залізничному транспорті, а найбільші
На залізничних дорогах пасажирськими тарифами вважаються встановлені плати і збори за перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу. Застосовуються такі види пасажирських тарифів:
1. Загальний пасажирський тариф – при проїзді у всіх потягах прямого і місцевого сполучення;
2. Приміський тариф – при проїзді на відстані, які вважаються приміським сполученням.
Плата за проїзд пасажирів стягується за тарифні відстані, які розраховуються по ходу руху пасажирських потягів. В основу загального пасажирського тарифу прямого і приміського прямування покладено тариф за проїзд пасажирів у жорсткому вагоні пасажирського поїзду з місцями для сидіння. Додаткові вигоди сплачуються пасажирами окремо у відповідності з тарифним керівництвом.
Ціна квитка встановлена за поясами у межах яких плата за проїзд не змінюється. Перевагою поясного тарифу є однакова вартість проїзду до станцій, які входять у пояс.
Загальний пасажирський тариф побудовано таким чином, що вартість проїзду за 1 км із зростанням дальності перевезення знижується. Тому ціна квитка зростає повільніше, ніж протяжність поїздки. Наприклад, для відстаней 800-900 км тарифна ставка зменшується у 2 рази, для відстаней 5000-10000 км – у 4 рази у порівнянні зі ставкою на 100 км. Таким чином, загальні пасажирські тарифи на залізничному транспорті забезпечують значні пільги для пасажирів, які їдуть на дальні відстані.
Приміські тарифи, на відміну від загальних формуються так, що зі збільшенням дальності поїздки проїзна плата за 1 км, навпаки, збільшується.
У пасажирському залізничному транспортні використовуються різні види спеціальних тарифів, які призначені для учасників туристичних поїздок. На їх основі пасажирам продаються квитки із знижками або спеціальні туристичні карти, наприклад:
– Для залізничних інклюзив-турів (RIT – Railway Inclusiv Тours). Дані проїзні документи є аналогічними тим, що продаються на повітряному транспорті.
– Еурейл-пас (Eurail Pass).
Пропонуються індивідуальним туристам, які проживають поза європейським континентом, для подорожей по Європі. Квитки є іменними і дозволяють здійснювати необмежену кількість подорожей першим класом у всіх потягах. Дійсні на термін у 21 день, 1, 2 і 3 місяця.
– Для молодіжних подорожей (Rail Junior). Пропонуються особам до 21 року, а у деяких європейських країнах і до 26 років.
– Для міжнародних залізничних подорожей (Inter Rail). Даний тариф дозволяє користуватись спеціальною картою для поїздок у більшість європейських країн молодим особам до певного віку. При цьому користувач карти отримує значні знижки від звичайного тарифу.
Залізничні адміністрації деяких країн пропонують внутрішні індивідуальні туристичні карти, користування якими можливо при наявності певних умов. У Німеччині популярністю користується “Туристична карта федеральних залізниць” (DB Тourist Karte), яка дає право подорожі по всій залізничній мережі країни. За бажанням туриста термін дійсності цієї карти може коливатись від 9 до 16 днів. У 1979 році британські залізниці запровадили сімейні залізничні карти (British Rail Family Card), якими можуть користуватись одружені пари або сімейства з однією і більше дітьми. Карти надають право для подорожей по державним залізницям зі знижками від встановлених перевізних цін.
У практиці пасажирського судноплавства ціна морського перевезення виступає у двох формах: тарифу і фрахту.
Тариф встановлюється заздалегідь в односторонньому порядку транспортним підприємством і має чинність на протязі досить тривалого часу. Він може бути використаним будь-яким клієнтом, який бажає скористуватись послугами морського транспорту.
Фрахт встановлюється у кожному окремому випадку в результаті домовленості між власником транспортного засобу і фрахтувальником Величина фрахту фіксується в угоді фрахтування-чартеру. Термін дії ставки фрахту визначається строком чинності угоди, а сама ставка фрахту дійсна тільки для того фрахтувальника, з яким укладено угоду. Таким чином, фрахт на відміну від тарифу має індивідуальний характер.
Тарифи морського пасажирського транспорту встановлюються в залежності від таких чинників як витрати на перевезення, класність місць на суднах, швидкість перевезення на лінії.
На повітряному транспорті тарифи за перевезення пасажирів встановлюються окремо по внутрішнім і міжнародним лініям. Вони встановлюються керівництвом авіакомпанії. Тарифна політика є складовою їх загальної цінової і маркетингової стратегії. Тарифи авіакомпаній узгоджуються з тарифами, що встановлюються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (ІАТА).
Величина тарифу залежить від відстані між пунктами перельоту, наявності зупинок за маршрутом (stopover), а також від того здійснюється переліт в один кінець або в обидва. У практиці повітряних перевезень існують окремі групи тарифів, які визначаються порядком їх розробки і умовами застосування. Розрізняють декілька видів тарифів:
– Опубліковані тарифи ІАТА
– Опубліковані тарифи авіакомпаній.
– Конфіденційні тарифи авіакомпаній.
– Спеціальні пропозиції.
Опубліковані тарифи ІАТА – встановлюються Міжнародною Асоціацією авіаперевізників, які повинні захищати комерційні інтереси учасників, що входять до неї. Опубліковані тарифи є базисними, не залежать від авіакомпаній, приводяться у всіх міжнародних системах бронювання і друкуються у всіх тарифних довідниках. Опубліковані тарифи ІАТА використовуються при розрахунках складних маршрутів, де беруть участь декілька перевізників.
Опубліковані тарифи авіакомпаній – є тарифами, розробленими конкретним авіаперевізником на конкретному напрямку. Вони встановлюються за узгодженням з ІАТА і тому трохи відрізняються від них. Дані види тарифів застосовують при повітряних маршрутах з участю декількох перевізників. У перевезенні, де беруть участь авіакомпанії різних країн, при розрахунку тарифів використовують штучно введену нейтральну розрахункову одиницю NUC (Neutral Units of Coustenction), яка дозволяє нейтралізувати вплив курсів різних держав по відношенню один до одного.
Конфіденційні тарифи авіакомпаній є комерційною таємницею авіакомпанії, вони ніде не публікуються і не доступні в міжнародних системах бронювання. Пропонуються на простих маршрутах, які виконуються одним перевізником. Ці тарифи дешевші в порівнянні з опублікованими і залежать від попиту і конкуренції на даному напрямку.
Особливістю даних тарифів є додержання місцевих спеціальних умов їх застосування, а також можливість придбання квитків за ними тільки в місці, де починається перевезення.
Спеціальні пропозиції (рекламні тарифи). їх основною метою є бажання авіакомпаній привернути пасажирів до нових рейсів, зберегти конкурентоспроможність на старому напрямку, заповнити незавантажені рейси у позасезонний період. Дані види тарифів розробляються як вітчизняними, так і іноземними авіакомпаніями (на внутрішніх і на міжнародних лініях). Рекламні акції здійснюються перевізниками і вигідні як перевізникам, так і пасажирам. Проте, вони мають явний недолік – непередбачуваність їх проведення. Пасажир, зацікавлений в придбанні квитка за мінімальною ціною, може знайти інформацію, що стосується спецпропозицій авіаперевізників, на інтернет-сайтах цих авіакомпаній або в їх рекламних проспектах.
У сі наведені види тарифів за умов застосування підрозділяються на нормальні (базові) і спеціальні.
Нормальні тарифи – це повні найдорожчі тарифи. Вони змінюються залежно від сезону. Пасажир, що придбав квиток за нормальним тарифом, може змінити дату вильоту, повернути квиток назад у касу навіть після вильоту літака, зробити декілька зупинок за маршрутом, міняти маршрут і т. д. Квитки, куплені за базовими тарифами, підлягають обміну і поверненню практично без обмежень. Від базового тарифу для різних категорій пасажирів встановлюються знижки. Нормальні тарифи розрізняються в залежності від класу обслуговування (див. рис. 6.1).
Рис. 6.1. Нормальні тарифи
Спеціальні тарифи – це всі тарифи, які опубліковані в офіційних довідниках перевізників і на екранах систем бронювання. Це найдешевші типи тарифів, проте, їх дешевизна припускає досить велику кількість обмежень при застосуванні. Правило, яке використовують при цьому перевізники, відображає таку закономірність – чим дешевше тариф, тим жорсткіше умови його застосування.
Спеціальні тарифи можна розділити на основні чотири групи :
1. Екскурсійні тарифи (Excursion fares).
2. Молодіжні тарифи.
3. Групові тарифи (Group travel fares).
4. Індивідуальні тарифи.
5. Тарифи інклюзивні (IT fares \ Package holiday fares) (див. рис. 6.2).
Рис. 6.2. Спеціальні тарифи повітряного транспорту
Екскурсійні тарифи є найпопулярнішими, вони розраховані на туристів і мають обмеження щодо мінімальних і максимальних термінів перебування за кордоном, передбачають обов’язковий політ в обидва кінці, скорочений термін придатності квитка.
Молодіжні тарифи широко використовуються на практиці туристськими компаніями, що спеціалізуються на плануванні та продажу турів для молоді та студентів. Молодіжні тарифи на авіаквитки діють тільки для власників карток ISIC (International Student Identity Card) або FIYTO (Federation of International Youth Travel Organization), які випускаються Міжнародною Студентською Туристичною Конфедерацією. Міжнародне студентське посвідчення ISIC є формою студентського квитка, затвердженого ЮНЕСКО. За цим посвідченням турист може у всьому світі одержати знижки при придбанні авіа і залізничних квитків, автоквитків при міжнародних перевезеннях, отримати знижки при розміщенні в готелях та інших засобах розміщення, а також на відвідування музеїв, виставок, спортивних заходів.
Якщо ж особа не відноситься до молоді, що вчиться, але не досягла 26 років, то вона може оформити собі Міжнародну молодіжну туристичну карту GO-25, яка дає її власнику ті ж права, що і студентська карта. Оформити міжнародні картки можна в міжнародному студентському агентстві STAR (Student Travel Agency). Квитки по картках ISIC і FIYTO можна придбати без обмеження у будь-який час.
Для всіх молодіжних тарифів існують такі загальні правила:
– білет дійсний протягом одного року;
– бронювання можна здійснювати за 365 днів, а викупити за тиждень;
– є можливість змінювати дати відправлення;
– можна поміняти квиток у будь-якому молодіжному агентстві за кордоном;
– білет можна придбати і в одну сторону, вартість квитка в одну сторону складає звичайно 50% від повної вартості тарифу “туди і назад”.
Групові тарифи застосовуються при наявності мінімальної кількості пасажирів, об’єднаних за будь-якою ознакою в одну групу. Вони мають силу тільки для конкретної туристичної подорожі.
Інклюзивні тарифи встановлюються таким чином, що при визначенні ціни подорожі до неї включається не тільки вартість перевезення туриста, а й інші основні і додаткові послуги. Як правило, інклюзивні тарифи відносяться до найбільш привабливих для туристів пасажирських тарифів.
На міжнародних пасажирських повітряних лініях застосовуються різні спеціальні групові і індивідуальні тарифи. До групових тарифів відносяться такі:
– Чартер з попередньою резервацією (ABC – Advanced Booking Charter). В даному випадку резервацію місць необхідно здійснити не менш як за 30 днів до дати польоту (у деяких країнах і до 45 днів). Ціни перевезення за тифом ABC є значно нижчими ніж за звичайним тарифом.
– Інклюзив-тур – чартер з однією стоянкою (ОТС – One Stop Inclusiv Tour Charter). Даний тариф включає крім плати за повітряне перевезення вартість основних туристичних послуг, багажних операцій, трансферу, попереднього заказу.
– Спеціальний груповий чартер (AGC – Affinity Group Charter). Застосовується для груп сформованих за професійною або іншою ознаками, при інсентив-турах з мінімальною кількістю учасників 6 осіб.
– Звичайний груповий чартер (TGC – Travel Group Charter). Застосування такого тарифу передбачає наявність групи мінімум 40 осіб і попередню резервацію місць за 60 днів до дати польоту. Допускається і оренда цілого літака.
До індивідуальних тарифів при туристичних подорожах на міжнародних повітряних лініях відносяться такі:
– Екскурсійні тарифи з терміном дії від 14 до 21 дня та від 22 до 45 днів.
– Молодіжні тарифи для осіб віком між 12 і 26 роками.
– Тарифи для короткочасних пекидж-турів. Застосовуються деякими авіакомпаніями для окремих послуг у формі премій.
– Відкриті кругові тарифи. Пасажир, який вирішив скористуватись таким тарифом, може вилетіти з одного міста, а повернутися в інше. При цьому йому не треба купувати білет на одиничний зворотній політ за більш високою ціною.
У пасажирському автомобільному транспорті застосування спеціальних тарифів є обмеженим. Вони є характерними більше для перевезень людей у великих містах або у пожвавлених туристичних центрах. На пасажирському водному транспорті спеціальні тарифи також є рідкісним явищем, оскільки цей вид транспорту сьогодні майже повністю перейшов на обслуговування перевезень з туристичними цілями.
В цілому головний напрям тарифної політики на всіх видах транспорту – це залучення пасажирів і туристів до того чи іншого виду транспортного засобу, формування нових пасажиропотоків. Можна навести багато прикладів, які розкривають прагнення транспортних організацій за допомогою різноманітних заходів залучити своїх потенційних клієнтів.
Наприклад, авіаційні компанії для залучення клієнтів розробляють спеціальні дисконтні програми. Значення цих програм полягає у тому, що споживачі послуг одержують різні пільги, подарунки і заохочення, якщо вони постійно користуються послугами даної авіакомпанії.
Головний принцип усіх бонусних програм однаковий – за певну кількість миль, що налітав пасажир, він одержує “заохочувальні бали”, якими надалі може “розплатитися” за послуги авіакомпанії або її партнерів, а також одержати певні привілеї.
Кожна авіакомпанія пропонує свої варіанти бонусних програм. У більшості випадків накопичення балів лімітується певним тимчасовим терміном (1-2 роки, до 5 років, у деяких випадках без обмежень).
Головною умовою в нарахуванні балів є відстань польоту і класність обслуговування.
Деякі авіакомпанії нараховують бали не тільки на польоти за повним тарифом, але і на польоти за пільговими тарифами. Однак, система нарахування балів у даному випадку буде абсолютно інша – 60% від кількості балів за повним тарифом.
Кожна авіакомпанія пропонує свої варіанти заохочувальних програм за нараховані бали – поліпшений клас обслуговування, безкоштовний переліт, видача дисконтних карт різної вартості, різні подарунки і сувеніри, культурна і розважальна програма, туристські путівки та ін.
Як правило, всі дисконтні програми передбачають певні рівні членства – звичайний і привілейований (“срібний”, “золотий”, “платиновий”). Причому, перехід клієнта з одного рівня на другий вищий, залежить від збільшення кількості набраних балів. Клієнт привілейованого рівня може скористатися наданими йому перевагами не тільки у польоті, але і на етапі передполітного (зокрема, реєстрація, обслуговування у VIP – залах і т. д.) і післяполітного обслуговування (бронювання в готелі, трансфер, оренда автомобіля, надання засобів зв’язку та ін.). Ряд авіакомпаній практикує розробку не тільки індивідуальних бонусних програм, але і заохочувальних програм для крупних фірм, співробітники яких часто користуються послугами таких компаній. Крім того, деякі авіакомпанії практикують розробку програм заохочення для працівників туристських агентств, що продають квитки на рейси рідних авіакомпаній. Туристичні агентства одержують призові бали за кожний проданий ними квиток.
Останнім часом авіакомпанії розпочали практикувати укладання партнерських угод з іншими підприємствами щодо обслуговування туристів – готелями, фірмами з прокату автомобілів і т. д. Таким чином, заохочувальні бали можна заробити і користуючись послугами даних партнерів авіакомпаній.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)