Тема 7. ТИП ХОРДОВІ
§ 31. Підтип Безчерепні. Клас Головохордові
Головохордові – це невеликі морські тварини, скелет яких складає гнучка хрящова хорда – спинна струна, а нервова система представлена нервовою трубкою. Головного мозку і черепа головохордові не мають.
Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя і системи органів головохордових тварин на прикладі ланцетника звичайного, що живе в Чорному морі.
Загальний вигляд і спосіб життя. Ланцетник – це невелика (завдовжки 3-6 см) напівпрозора тварина блідо-рожевого кольору
– Зовні ланцетник зовсім не схожий на решту представників типу, тому в описі, зробленому 1774 року, його класифікували як молюска і назвали “ланцетоподібним слимаком”.
Ланцетник живе на дні моря на глибині 30-40 м, зарившись у пісок так, що видно лише передній кінець тіла. Живиться
Опорно-рухова система. Скелет ланцетника представлений хордою (мал. 83) і являє собою пружний стрижень, що складається зі щільної тканини. Вздовж обох боків тіла тягнуться дві поздовжні м’язові стрічки, поділені поперечними перегородками на сегменти.
Травна система (мал. 83) починається круглястим передротовим отвором, оточеним щупальцями. Цей отвір веде до ротової порожнини, а далі – в глотку. Стінки глотки пронизані зябровими щілинами, крізь які виводиться вода, що надходить до ротового отвору. Мікроорганізми, які містяться у воді, осідають у глотці, а звідти потрапляють у кишечник. Він прямий, має лише один виріст, що виконує функцію печінки. Кишечник закінчується анальним отвором.
Видільна система являє собою систему трубочок, що пронизують тіло, а своєю будовою видільна система ланцетника нагадує видільну систему дощового черв’яка.
Дихальна система (мал. 83). Ланцетник дихає зябрами. Вода, яка надходить у глотку, проходить крізь зяброві щілини, що відкриваються назовні. Тонісінькі кровоносні судини – капіляри – пронизують перегородки зябрових щілин. У капілярах відбувається газообмін: кров віддає воді вуглекислий газ і насичується киснем.
Мал. 82. Загальний вигляд ланцетника.
Мал. 83. Будова тіла і системи органів ланцетника:
1 – хорда; 2 – нервова трубка; 3 – спинний плавець; 4 – хвостовий плавець; 5 – підхвостовий плавець; 6 – зябра; 7 – щупальця; 8 – передротовий отвір; 9 – глотка; 10 – печінковий виріст; 11 – статева залоза; 12 – кишка; 13 – анальний отвір; 14 -артерія; 15 -вена; 16 -капіляри.
Кровоносна система (мал. 83) ланцетника замкнена, тобто кров рухається лише по судинах завдяки скороченню їх стінок. Кровоносних судин кілька. Дві основні розміщуються на черевному і спинному боці тіла. По черевній судині, що називається веною, рухається кров, насичена вуглекислим газом, – венозна кров. У капілярах перегородок зябрових щілин венозна кров збагачується киснем і стає артеріальною. Потім від спинної артерії вона рухається по судинах усього тіла. Кров у ланцетника безбарвна.
Нервова система і органи чуття (мал. 83). Вздовж усього тіла ланцетника тягнеться нервова трубка, яка по всій своїй довжині має однакову будову і достатньо рівномірну товщину. Тому вважають, що, на відміну від решти хордових, ланцетник не має головного мозку. (Пригадай, які безхребетні тварини мають головний мозок.)
Органи чуття ланцетника примітивні й недорозвинені. На передньому кінці тіла містяться нюхальна ямка і непарна світлочутлива пляма.
Розмноження і розвиток. Ланцетники – роздільностатеві тварини. Самки викидають у воду яйцеклітини – ікру, яку запліднюють статеві клітини самців. З ікринок з’являються личинки, які близько трьох місяців живуть у товщі води, живлячись планктонними тваринами. Потім личинки опускаються на дно. Тривалість життя ланцетника – до 4 років.
Різноманітність головохордових. До підтипу Головохордові належить лише кілька десятків видів тварин, що живуть у прибережній зоні морів та океанів. Головохордові ведуть переважно придонний спосіб життя, тільки окрема група ланцетників живе в товщі води. Вважають, що ці види є не що інше, як “дорослі” личинки, в яких личинковий період затягнувся на все життя. Таким чином, у подібному випадку можна сказати, що розмноження відбувається в личинок. Здатність організмів розмножуватися на ранніх стадіях розвитку називають неотенією (від грец. нео – молодий, незрілий, теніо – розтягую).
Головохордові – це найпримітивніші хордові тварини, скелет яких складається лише з хорди. Вони мають примітивну нервову систему, недорозвинені органи чуття, їх видільна система побудована за тим самим принципом, що й у кільчастих червів.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)