Політологічний словник
Популізм (від лат. populus – народ) – суспільні погляди і течії, які апелюють до широкого загалу і сповідують ідею прямої участі народу в управлінні, ідею недовіри до представницьких органів влади і стверджують, що мають прості рішення для розв’язання складних соціальних проблем. Термін також використовується, щоб охарактеризувати політика. Серед політичних течій найбільш популістськими були аграрні. Першими можна вважати народників, які з’явились в Росії у 1870-х роках. У США в 1890-х роках аграрний радикалізм
Світовий досвід показує, що П. характерний для країн, які переживають переломні періоди історичного розвитку. В умовах різких соціально-економічних зламів на політичну арену виходять популістські діячі. Термін П. часто використовується для означення низки тактичних прийомів політичної боротьби, пов’язаних із апеляцією до народних мас, спробами підстроїтися до їх вимог, використати такі риси суспільної свідомості, як спрощеність уявлень про суспільне життя, максималізм та схильність до простих і однозначних політичних рішень.
Також поняття П. вживається як синонім демагогії, прагнення завоювати політичний авторитет нездійсненними обіцянками, заграванням з населенням, спекуляціями іменем народу.
Canovan M. Populism. – London, 1981; lonescu G., Gellner E. Populism: its meaning and national characteristics. – London, 1962; A world of ideas: a dictionary of important theories, concepts, beliefs and thinkers / Chris Rohmann. – N. Y„ 1999.
О. Полішкарова
(1 votes, average: 5,00 out of 5)