Політологічний словник
Правова політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами, насамперед державою, у правовій сфері суспільства. Здійснюється П. п. здебільшого через органи держави, закони та інші правові акти.
У широкому розумінні будь-які зміни законодавства є змінами у правовій сфері. Але з погляду політології становлять інтерес лише такі закони і правові акти, які суттєво змінюють правовий статус суб’єктів і об’єктів політики, індивіда відносно держави і суспільства. До таких фундаментальних
Правову політику варто розглядати насамперед у контексті правової держави, яка є організаційно-юридичним механізмом управління та функціонування суспільної сфери. В такій державі система права покликана захищати громадян, їхнє життя, свободу, власність, особисте достоїнство від будь – якого утиску згаданих вище прав і свобод.
Рівень цивілізованості правової держави залежить від ефективності правових механізмів, які захищають права і свободи громадян,
У цьому зв’язку логічним є дослідження проблем П. п. через політико – правову культуру суспільства. Остання може розглядатися через призму політико – правової культури діяльності державних інституцій, структур громадянського суспільства (суспільно-політичних організацій та рухів, партій тощо), окремих особистостей.
Правова політика реалізується у вигляді політико – правових документів та конкретних ідей, спрямованих на їх реалізацію. Тому є підстави говорити про семіотичну культуру правової політики. Ця, на перший погляд, парадоксальна постановка цієї проблеми обгрунтовується тими обставинами, що право є сукупністю знаків, за допомогою яких соціальна інформація фіксується і накопичується в пам’яті суспільства. І ця сукупна семіотична система політико – правової інформації у вигляді окремих своїх елементів та блоків інтегрується в локальні системи політико – правових цивілізацій, що відрізняються одна від одної напрямами і сутністю правової політики.
Політологія / За ред. О. І. Семківа. – Львів, 1993; Потульницький В. Теорія української політології. – К., 1 993; Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996.
В. Бебик
(2 votes, average: 5,00 out of 5)