Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 7 АВІАЦІЙНИЙ ТРАНСПОРТ (АТ)
7.6. АЕРОПОРТИ УКРАЇНИ
Регіональний міжнародний аеропорт
Регіональний міжнародний аеропорт (РМА) є державним підприємством цивільної авіації і в Україні входить до сфери управління Міністерства транспорту.
Основним документом, що регламентує діяльність аеропорту, є статут.
Функціонування РМА організовано і здійснюється на підставі законодавчих актів України, які регулюють діяльність цивільної авіації у державі, а також нормативних актів Міністерства транспорту,
Комерційні
Дотриманням необхідних правил і норм обслуговування; розробляє разом із перевізниками (авіакомпаніями) розклад руху літаків через аеропорт, організовує і забезпечує польоти радіотехнічними і світлотехнічними засобами і зв’язком, авіаційними пально-мастильними матеріалами (ПММ) тощо.
РМА здійснює експлуатацію аеропортової інфраструктури, аеровокзальних і вантажних комплексів, наземного устаткування і споруд, що передані аеропорту в повне господарське володіння. У рамках своєї діяльності аеропорт забезпечує безпеку і регулярність польотів літаків, технічно їх оснащує й обслуговує, виконує обов’язкові та додаткові роботи (на основі договорів із власниками літаків), надає послуги. Бере участь у розслідуванні або провадить розслідування авіаційних подій та інцидентів відповідно до нормативних актів у межах своєї компетентності і відповідальності. Надає пасажирам міжнародних, міждержавних і внутрішніх повітряних ліній комунально-побутові та послуги із проведення валютних операцій.
Разом зі спеціальними службами дбає про виконання вимог авіаційної безпеки на території аеропорту, заходів щодо попередження і припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації й аеропорту.
Організовує проведення санітарно-карантинних заходів, медико-санітарного обслуговування працівників аеропорту як самостійно, так і на договірних засадах. Разом із авіакомпанією базування організовує та виконує пошуково-рятувальні роботи згідно з нормативними актами і в рамках своєї відповідальності. Забезпечує декларування вантажів. Здійснює безперебійну експлуатацію аеропорту, аеродромних і аеропортових споруд та інших об’єктів, що забезпечують польоти, а також авіаційної наземної техніки. Закуповує і впроваджує в експлуатацію нову техніку, а також удосконалює технологію обслуговування пасажирів і організацію перевезень.
У межах встановленої відповідальності забезпечує керівництво повітряним рухом, відповідає за безпеку польотів у зоні своєї діяльності. Організовує метеорологічне і штурманське забезпечення польотів, які здійснюються в аеропорту (брифінг). Використовує різноманітні форми організації праці в трудових колективах, сприяє розвитку творчої активності робітників, організовує їх навчання і підвищення кваліфікації, здійснює обмін передовими методами організації праці з іншими авіапідприємствами.
Уживає заходів щодо охорони праці і навколишнього середовища, охорони і збереження майна, профілактичної роботи на об’єктах, протипожежної безпеки в аеропорту. Виконує розробку, впровадження у виробничу діяльність новітніх технологій, обладнання на підставі договорів із сторонніми підприємствами та організаціями. Провадить самостійну і спільну зовнішньоекономічну діяльність, реалізовує продукцію, відходи виробництва. Самостійно визначає структуру управління і встановлює штати.
Керівництво діяльністю аеропорту здійснює генеральний директор, який призначається згідно із контрактом Мінтрансом. Дорадчим, експертним і консультативним органом керівництва аеропорту є науково-технічна рада (НТР). Вона розглядає і приймає наукові рекомендації щодо головних напрямків розвитку і реконструкції аеродрому, залучення інвестицій, аналізу перспективних програм і пропозицій, використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу регіону у вирішенні проблем розвитку і науково-технічного забезпечення діяльності аеропорту. Безпосередньо генеральному директорові підпорядковуються його заступники і директори за напрямками, а також ряд самостійних структурних підрозділів і служб. Вирішення соціальних питань, захисту прав робітників аеропорту координується профспілковим комітетом і відділом бухгалтерського обліку та фінансів (ВБОФ).
Взаємовідносини аеропорту з авіаперевізниками та іншими користувачами
Аеропорт забезпечує право рівного доступу і однакові умови діяльності авіаперевізникам усіх форм власності, що виконують польоти (перевезення) за виданими їм ліцензіями, в тому числі надає інформацію, потрібну для організації і виконання перевезень, здає в оренду (використання) необхідні для забезпечення авіаційної діяльності об’єкти, споруди, ємності для зберігання ПММ, обладнання, АНТ, ангари, МС, площі та приміщення в терміналах, місця в готелі, земельні ділянки на території аеропорту з урахуванням наявних виробничих потужностей і за умов ефективного використання майнового комплексу аеропорту. Керівництво аеропорту повинно унеможливити дискримінаційний економічний тиск на експлуатантів та обмеження їхніх комерційних прав, крім випадків, коли такі обмеження спрямовані на забезпечення безпеки перевезень, виконання вимог державних органів і в разі форсмажорних обставин. Передача в суборенду будь-якого орендованого в аеропорту юридичними чи фізичними особами майна не допускається. З метою забезпечення технологічних зв’язків з приймання, відправлення ПС та обслуговування авіаперевезень аеропорт укладає договори з авіакомпаніями, в яких визначаються перелік і процедури надання послуг та юридична відповідальність сторін. Усі служби договірних сторін, задіяні в забезпеченні зльоту і посадки ПС, перебувають в оперативній взаємодії з центральною диспетчерською аеропорту. Сторони використовують тільки затверджені або узгоджені з керівництвом аеропорту технології наземного обслуговування ПС, пасажирів, обробки пошти, багажу, вантажів та виконання інших видів господарської діяльності. За умовами договору аеропорт встановлює порядок доступу до будь-якої зони, яка використовується (орендується) клієнтурою, і надання необхідної інформації для інспектування виконання умов договору. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони мають право його дострокового припинення (розірвання). Якщо до аеропорту звертається кілька клієнтів із запитом на оренду одних і тих самих будівель, споруд, автостоянок, обладнання або пропозицій щодо виконання робіт та надання послуг, рішення приймається на конкурсній основі, де пріоритет мають клієнти, які:
– раніше виконували аналогічні роботи за договором в аеропорту (в тому числі на пріоритетних основах – базовій авіакомпанії);
– підготували бізнес-план, який підтверджує можливість щонайкращого виконання передбачених статутом аеропорту виробничих функцій і має достатні умови для забезпечення стандартів якості обслуговування.
Під час укладання договору з авіакомпаніями пріоритет, крім зазначених, надається:
– авіакомпаніям, що виконують особливо важливі, в т. ч. урядові, перевезення;
– авіакомпаніям, що виконують міжнародні авіаперевезення за розкладом;
– авіакомпаніям, що виконують внутрішні авіаперевезення за розкладом;
– авіакомпаніям, що виконують міжнародні та внутрішні авіаперевезення на чартерній основі.
Умови договору визначають за єдиною методологією, яку встановлює Міністерство транспорту України, і повинні бути єдиними для всіх авіаперевізників, оскільки залежать тільки від типу ПС та переліку послуг, що надаються, а також мають відповідати антидемпінговим та іншим вимогам міжнародних угод, укладених Україною.
Розміри ставок та зборів і всі їхні зміни затверджуються та реєструються відповідно до порядку, встановленого Укравіатрансом.
Державне регулювання цінової політики аеропорту та контроль за використанням ним єдиної системи авіаційних ставок і зборів виконують Міністерство транспорту і Державний комітет України з антимонопольної політики та підтримки економічних структур. Державне регулювання цінової політики аеропорту включає як регулярний, так і вибірковий контроль, аналіз і оцінку таких основних аспектів цінової політики:
– рівня цін (ставок і зборів), узявши до уваги правильність їх розрахунків, відповідність темпам росту витрат аеропорту та рівню його рентабельності, встановленому оптимально (за підсумком року в цілому);
– відповідності обсягів та якості послуг (робіт), які фактично надаються аеропортом будь-якій авіакомпанії, отриманим з неї ставкам, зборам (відповідно до обсягів і якості послуг, передбачених у розрахунках цін аеропорту);
– термінів перегляду цін;
– достовірності розрахунків з авіакомпаніями за ставками та зборами, узявши до уваги обсяги попередньої плати за послуги аеропорту, терміни виставлення аеропортом рахунків, відповідності оформлення рахунків (із відображенням обсягів робіт для авіакомпаній) та організації встановленого обліку в аеропорту;
– політики аеропорту у взаємостосунках із сторонніми підприємствами і організаціями, що надають послуги з аеропортового обслуговування, в т. ч. з базовою авіакомпанією (заохочення розвитку конкуренції, відповідальності і контролю за цінами та якістю послуг).
Оренда, концесії з обслуговування основної діяльності авіаперевізників надаються аеропортом за плату, яка передбачає компенсацію витрат аеропорту на забезпечення авіаційної діяльності і відтворення використаного майна, або на інших взаємовигідних для обох сторін умовах.
У разі виділення тимчасових інтервалів авіаперевізникам аеропорт, за узгодженням з авіаперевізниками, визначає час наземного обслуговування (прибуття/відправлення) ПС з урахуванням функціональної спроможності, об’єктів і служб та їх фактичного завантаження.
За неможливості надання авіаперевізнику того часового інтервалу, котрий він запитує, аеропорт зобов’язаний запропонувати йому інший найближчий часовий інтервал.
Призначаючи авіаперевізникам тимчасові інтервали (ЛОТи), аеропорт керується документом Європейської ради від 18.01.93 року, за № 95/93 і виконує всі процедури згідно з документом ІАТА SSІМ.
Аеропорт відповідає за виділення авіаперевізникам тимчасових інтервалів для обслуговування в аеропорту і контролює процес їх використання.
Регламент діяльності аеропорту базується на принципах:
– ефективності (максимальне використання пропускної спроможності аеропорту);
– неупередженості (робота на підставі об’єктивних критеріїв);
– прозорості (доступність інформації для всіх зацікавлених сторін);
– використання справедливих і не дискримінаційних процедур виділення тимчасових інтервалів і надання обслуговування;
– збереження прав попередніх учасників авіаперевезень;
– надання можливості виходу на ринок новим учасникам авіаперевезень.