Робоча сила

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність її потреб, фізичних, інтелектуальних і організаторських здібностей, набутих знань і досвіду, що використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг. У політекономічному контексті P. c. – це власність найманого працівника на свою здатність до праці, яку він змушений продавати капіталісту й у процесі використання якої виникають відносини з приводу привласнення необхідного продукту власником даного товару та додаткового і частки необхідного продуктів капіталістом

і державою у різних сферах суспільного відтворення. В західній економічній літературі дається спрощене тлумачення P. c. Так, англійські економісти Р. Еренберг і Р. Сміт розглядають P. c. як працівників, яким більше 16 років, хто має роботу або активно шукає її, а також тих, хто після звільнення з роботи сподівається знову її отримати. P. c. – складова людської особистості з притаманними їй свідомістю, метою, волею, культурними навиками, національною самосвідомістю, духовними цінностями та ін. Оскільки людська особистість є сукупністю суспільних відносин у взаємодії з природною стороною, P. c. – лише один з елементів цієї особистості, вона охоплює не всю сукупність рис і якостей людини економічної, а лише здебільшого риси людини-працівника. P. c. належить до загальних економічних понять і категорій, які існують в усіх суспільно-економічних формаціях (усіх економічних системах), поряд з такими категоріями, як праця, засоби праці, засоби виробництва, споживна вартість, матеріальні блага та ін. Як загальноекономічна категорія P. c. набуває специфічних ознак у межах певної суспільно-економічної формації залежно від її соціально-економічного і техніко-економічного поєднання із засобами виробництва, від соціального статусу особистості в суспільстві. Так, за рабовласницького ладу раб був позбавлений прав вільної людини, вважався знаряддям праці, що розмовляє, тому не міг відчужувати (наприклад, продавати) свою P. c., розпоряджатися нею. Вона стала товаром лише за капіталізму, коли найманий працівник став юридично вільним, позбавленим засобів виробництва та засобів існування. Як і будь-який товар, P. c. має споживну вартість і вартість. Водночас P. c. є специфічним товаром (відмінним від більшості інших товарів), що зумовлено унікальністю самої людини, її рисами та особливостями. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожному аспекті P. c. Щодо споживної вартості, специфіка цього товару полягає в тому, що у процесі її споживання вона не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару P. c., і саме споживна вартість є джерелом синергічного ефекту – нової продуктивної сили, що виникає у процесі її взаємодії із засобами виробництва. Специфічністю вартості P. c. як товару є й те, що її величина визначається не лише суспільно необхідними витратами на власне відтворення (це спільна ознака P. c. та інших товарів), а й, по-перше, необхідністю відтворення сім’ї найманого робітника; по-друге, вартість P. c. охоплює моральний, історичний, соціальний та інтернаціональний елементи. Моральний – гідність, самоповага людини, вплив морально-етичних чинників, зростання їхньої ролі у процесі еволюції капіталістичного способу виробництва; історичний – зростання фізичних, духовних та інших потреб людини, її здібностей, а також поступове посилення ролі морального елемента, для відтворення яких необхідно витрачати чимраз більшу сукупність матеріальних і нематеріальних благ, в т. ч. послуг; соціальний – вплив на вартість P. c. таких соціальних факторів, як виступи найманих працівників на захист своїх прав, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів та ін.; інтернаціональний – зростання впливу на вартість робочої сили окремих країн процесу її міжнародної міграції. Процес розвитку P. c. виявляється в посиленні таких сучасних рис людини-працівника, як розвиток творчих і організаторських здібностей, економічне мислення, підвищення рівня підготовки до управлінської діяльності, вдосконалення психофізіологічних якостей (цілеспрямованості, психологічної стійкості тощо). Поліпшення якості P. c., зокрема її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів, зумовлює зростання вартості даного товару. Так само діють моральний, історичний, соціальний та інтернаціональний елементи вартості P. c. Водночас наприкінці 90-х XX – на початку XXI ст. у розвинених країнах світу продовжували діяти дві суперечливі тенденції у динаміці вартості цього товару – до підвищення його вартості та до її зниження. У напрямі зниження діє зростання суспільної продуктивності праці (передусім у галузях, що виробляють предмети особистого споживання, оскільки при цьому знижується вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника і членів його сім’ї), зниження якості праці (що засвідчує зв’язок мінової вартості робочої сили з її споживною вартістю), широке використання жіночої та дитячої праці, праці мігрантів. У напрямі зростання вартості P. c. діють такі основні фактори: 1) зростання інтенсивності праці (фізичної та розумової); 2) зростання матеріальних, духовних, соціальних та екологічних потреб, що зумовлено передусім дією об’єктивного економічного закону зростання потреб (див. Закон зростання потреб; Закон зростання екологічних потреб); 3) ускладнення P. c. – підвищення її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів, потреби у здобутті двох або більше спеціальностей, що значною мірою зумовлено дією закону переміни праці; 4) погіршення стану навколишнього середовища, особливо забрудненість у великих містах, що потребує додаткових витрат на відтворення P. c. нормальної якості; 5) поступове подорожчання послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, комунального господарства та ін.; 6) поліпшення якості праці. Як засвідчує практика, фактори підвищення вартості P. c. діють потужніше, що зумовлює зростання реальної заробітної плати, яка є грошовим вираженням вартості та ціни P. c. і частково результативності праці. Водночас вартість і ціна P. c. збігаються лише за рівності попиту і пропозиції на цей специфічний товар. Оскільки пропозиція P. c. постійно перевищує попит (про що свідчить існування безробіття у більшості країн світу), реальна заробітна плата встановлюється на рівні, нижчому від вартості P. c. Тому зростання реальної заробітної плати за таких умов є додатковим доказом зростання вартості P. c. У 90-х XX – на початку XXI ст. в Україні за глибокої економічної кризи значної деградації зазнала споживна вартість P. c. частини працездатного населення через значні масштаби явного і прихованого безробіття, скорочення кількості професійно-технічних училищ та інші фактори. Водночас під впливом зростання цін до рівня світових, поширення платної системи здобуття освіти тощо зросла вартість P. c. Однак внаслідок не виважених дій кількох урядів об’єктивний процес зростання вартості цього специфічного товару блокувався штучним заморожуванням реальної заробітної плати на значно нижчому від вартості P. c. рівні, що погіршило умови відтворення P. c. Це змушує значну частину працездатного населення емігрувати до країн близького й далекого зарубіжжя.