РОДЮЧІСТЬ ГРУНТУ ТА СПОСОБИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ДОБРИВА

ТЕМА 2. ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ЕКОСИСТЕМИ

УРОК 14

ТЕМА. РОДЮЧІСТЬ ГРУНТУ ТА СПОСОБИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ДОБРИВА

Мета уроку: навчальна – ознайомити учнів зі шляхами підвищення родючості грунту, зупинившись докладніше на добривах, їхніх видах, а також несприятливих наслідках неправильного внесення в грунт мінеральних добрив; розвиваюча – на прикладі мінеральних добрив показати школярам, що одна й та сама речовина при її надмірному або неправильному використанні може з корисної перетворитися на отруту; виховна

– прищеплювати учням дбайливе ставлення до грунту як до найдавнішого об’єкта докладання людської праці та здібностей.

Основні поняття: родючість, органічні добрива та мінеральні, нітрати, пар, сівозміна.

Методи уроку: словесний (бесіда), наочний (робота з рисунками підручника).

Обладнання: підручник.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

Міжпредметні зв’язки: географія (б клас), біологія (7 клас).

Структура уроку

І. Перевірка домашнього завдання

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду

IV. Викладення

основного матеріалу

1. Поняття родючості.

2. Особливості й приклади органічних добрив.

3. Особливості й приклади мінеральних добрив.

4. Поняття та доцільність сівозміни й землі “під паром”.

5. Процес догляду за грунтом.

V. Підбиття підсумків уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

– Запитання і завдання учням

1. Напишіть на дошці, із чого складається грунт. Додаткове запитання: Як називаються найродючіші грунти на Землі?

2. Що таке грунт? У результаті якого зовнішнього процесу він утворюється?

Додаткове запитання: Досліди, які ми проводили з грунтом на минулому уроці (прожарювання, спроба розчинити у воді),- це фізичні чи хімічні явища?

3. Чому після сильного дощу дощові черв’яки піднімаються до поверхні Землі й виповзають із грунту?

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

IIІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ

– Чому на сусідніх полях або городах виростає різний за розмірами урожай? (Через різну родючість грунтів.)

– Слово вчителя

У природному середовищі грунт поповнюється поживними речовинами за рахунок гниття рослинних і тваринних залишків. Але на землях, за якими доглядає людина: полях, садах та городах,- восени врожай потрапляє не в грунт, а у сховища та комори, щоб потім слугувати їжею людям. Людина порушує, розриває віками сформований кругообіг речовин.

– Що необхідно вносити в грунт, щоб його родючість із роками не знизилася? (Добрива.)

IV. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття родючості

– Бесіда

– Що розуміють під родючістю грунту? Що дають родючі грунти людям? (Великий урожай, родючі грунти забезпечують рослини необхідними поживними речовинами.)

– Який компонент грунту забезпечує його родючість? (Гумус, або перегній.)

2. Особливості й приклади органічних добрив

– На які два види поділяють добрива? (Органічні та мінеральні.)

– Від якого слова походить назва “органічні” й чому? (Від слова “організм”, оскільки органічні речовини в грунт потрапляють завдяки життєдіяльності рослин і тварин.)

– Наведіть приклади органічних добрив тваринного походження. (Гній (кізяки жуйних травоїдних тварин, у першу чергу корів і коней) та курячий послід.)

– Наведіть приклади органічних добрив рослинного походження. (Торф.)

– Чия діяльність перетворює добрива, що потрапили в грунт, у поживні речовини? (Діяльність бактерій.)

3. Особливості й приклади мінеральних добрив

– Слово вчителя

– Від якого слова походить назва “мінеральні” й чому? (Від слова “мінерал”, оскільки цей вид добрив одержують із корисних копалин.)

Залежно від того, який хімічний елемент у добриві головний (Нітроген, Калій або Фосфор), ці добрива поділяють на три групи: азотні, ортофосфатні та калійні.

Окрім цих трьох хімічних елементів, рослинам необхідні й інші, їхня відсутність у грунті спричинює захворювання рослин. Однак надлишок мінеральних речовин у вигляді добрив у грунті так само шкідливий. Добрива, як і ліки для хворої людини, при їхньому надлишковому або неправильному внесенні не допомагають грунту й рослинам, а завдають шкоди. Для кожного виду добрив існує своя пора року для внесення в грунт (так само, як і кожні ліки слід приймати за певним графіком). Щоб мінеральні добрива розчинялися, їх вносять у грунт навесні або восени, а при недостатньому зволоженні грунт додатково поливають. Деякі добрива вносять у грунт у вигляді водного розчину. Перед внесенням добрива в грунт, так само як і перед прийомом ліків, слід уважно вивчити інструкцію щодо використання певного виду добрива. При надлишковому внесенні невикористані добрива накопичуються в рослинах і спричинюють отруєння людей, які вживали ці рослини в їжу.

– Завдання у робочому зошиті

4. Поняття та доцільність сівозміни й землі “під паром” Іноді, щоб відновити родючість грунту, слід залишати поле або город незасіяним. Такі ділянки грунту, навмисно залишені без рослин, називають “землями під паром”, або “пар”.

Різні рослини споживають із грунту різні поживні речовини. Тому рослини на одній ділянці слід чергувати, висаджуючи щовесни або через два роки різні культури. Такий підхід називають сівозміною. Сівозміна дозволяє зберегти родючість грунту при малій кількості добрив або взагалі без них.

5. Процес догляду за грунтом

Догляд за грунтом складається з великої кількості заходів.

Які ж це заходи?

Оранка або перекопування грунту перед посадкою. Розпушування після поливу, боротьба з бур’янами, правильна сівозміна, внесення добрив і в разі потреби – полив.

Тварини, які живуть у грунті, також підвищують його родючість, особливо дощові черв’яки.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Родючість грунту – його головна властивість. Це здатність забезпечувати рослини поживними речовинами для одержання високих урожаїв. Для підвищення родючості грунту в нього вносять добрива різних видів, вчасно поливають і розпушують.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дати відповіді на запитання після параграфа.

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Рукотворні грунти

У XVIII ст. знаменитий шведський натураліст Карл Лінней виділив три царства природи. В одне були об’єднані тіла, що не мають ознак життя. Найяскравішими його представниками є мінерали (недарма кажуть – “мертвий, мов камінь”), саме тому перше царство було назване мінеральним. Два інших включали живі тіла й відрізнялися одне від одного здатністю цих тіл до активного пересування. Це рослинне й тваринне царства.

Отже, головна межа проходить між живим і неживим. Чи можна уявити собі щось середнє, так би мовити, мертво-живе? Найімовірніше – ні. Однак щось подібне все-таки існує. І цим “щось” є четверте царство природи – царство біокосних тіл (від грец. bios – життя), виділяти які почали саме із грунту.

Як зробити грунт більш родючим? Це питання хвилювало людину з тієї пори, як вона взялася за ручку примітивного копального знаряддя на краю свого поля. Можна внести мінеральні добрива й збільшити запас мінеральних елементів живлення рослин. Можна внести органічні — для того щоб підвищити вміст гумусу. Глибока оранка створить потужний горизонт, зручний для коренів рослин. Є й інші способи, які в сукупності поступово формують культурний грунт, що відповідає за своїми властивостями і родючістю передовому рівню землеробства.

Культурний грунт відрізняється від природного, цілинного, насамперед родючістю. У культурного грунту вона залежить від рівня землеробства, а в цілинного є природною.

У культурних грунтах може бути змінене все: мікроклімат, біологічний кругообіг речовин. Величезні маси всередині грунту можуть переміщатися при оранці. Значна кількість грунту може опинитися за межами оброблюваної території при вітровому або водному руйнуванні грунту. При хижацькій експлуатації грунтів на поверхню можуть вийти кам’янисті породи, що призведе до повного зникнення грунтів у цьому місці.

В історії відомий випадок навмисного створення солончаків на місці родючого грунту. Державний діяч Стародавнього Риму, великий землевласник, письменник і засновник латинської прози, автор знаменитого трактату “Про землеробство”, Марк Порцій Катон Старший здобув собі популярність фразою, якою він завершував кожний виступ у сенаті: “Карфаген має бути зруйнований”. Коли ж римські війська здобули перемогу над Карфагеном, то зрівняли місто із землею й засипали це місце сіллю, щоб назавжди перетворити землі свого могутнього супротивника на солону пустелю.

Культурний грунт – досить стійке утворення, чого не можна сказати про окультурений грунт, що являє собою щось проміжне між природним і культурним. Такий грунт легко й швидко втрачає свою родючість, щойно знижується культура його обробітку або догляду.

У різних країнах на одного жителя припадає різна кількість оброблюваного грунту. Це залежить від розміру площі, придатної для обробки землі, кількості жителів, рівня землеробської культури, обсягу експорту сільськогосподарської продукції. Є країни, де зручної для обробітку землі дуже мало, так мало, що постає питання життя і голодної смерті. За таких ситуацій люди, щоб якось вижити, змушені вдаватися до всіляких хитрощів.

У XVI-XVIII ст. освоєння польдерів – територій на місці осушених прибережних озер і морських лиманів – було надзвичайно важкою працею для голландських селян. Ці знамениті своєю родючістю грунти значно родючіші за природні. їх створювали шляхом тривалого освоєння осушених земель, вносячи велику кількість добрив і заорюючи в землю посіви зелених трав’янистих рослин, зокрема люцерни. У зв’язку з цим у Нідерландах з’явилося таке прислів’я: “Перший фермер помирає, другий страждає, а третій – живе”.

У горах завжди було мало підходящої для обробітку землі. Тут людина пристосовує під ріллю споконвічно непридатні ділянки на схилах. Вона вирівнює їх, укріплюючи нижню межу кам’яними стінками й перерозподіляючи грунт по утвореному горизонтальному східчастому майданчику. Часто цього грунту не вистачає або зовсім немає на схилах. Тоді людина виконує важку роботу, переносячи грунт із річкових долин високо вгору на схили. Іноді люди створюють на схилах справжні інженерні спорудження – тераси, які утворюють щаблі гігантських сходів. Вони здіймаються на схили гір на висоту кількох сотень метрів. Такі тераси зустрічаються у всіх гірських районах, де розвинене сільське господарство.