Політологічний словник
Шаріат (араб, шаріа – прямий шлях, рух до мети) – узагальнена назва системи етико-правових приписів ісламу щодо правил поведінки мусульманина, доктринальна основа мусульманського права (фікха). Розроблений у VІI – Х ст. в Арабському халіфаті як загальноприйняті принципи розуміння, тлумачення та застосування Корану та Суни. Містить норми конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального та процесуального права.
Ш. складається з норм моралі, поведінки в суспільстві та в родині (муамалат), релігійних
Ш. розглядається як даний Богом, вічний та незмінний. Цим Ш. відрізняється від власне права (фікха), джерелом якого визнається також людська думка, виражена в узгодженій позиції авторитетних юристів-богословів (іджмі) та судженні за аналогією (киясі). Тлумачення духу та норм Ш., його співвідношення з фікхом залежить від релігійно-правових течій (мазхабів).
У ХІХ – ХХ
Еремеев Д. Ислам: образ жизни и стиль мышления. – М., 1 990; Ислам. Религия, общество, государство. – М., 1984; Ислам. Энциклопедический словарь. – М., 1991; Керимов Г. Шариат и его социальная сущность. – М., 1978; Крымский А. Лекции по Корану. – М., 1902; Мусульманское право (структура и основные институты). – М., 1984; Родионов М. Ислам классический. – СПб., 2001; Садагдар М. Основы мусульманского права. – М., 1968; Сюкияйнен Л. Шариат и мусульманско – правовая культура. – М., 1997.
О. Кресін
(1 votes, average: 5,00 out of 5)