5 Що таке соціальна справедливість?
Чи є відмінність між старими і новими підходами щодо соціальної справедливості в Україні?
Трансформація українського суспільства, що розпочалася в 90-х роках XX ст., характеризується передусім формуванням найрізноманітніших форм власності: приватної, акціонерної, кооперативної, концесійної, змішаної тощо, і за кожною формою власності стоять людина і певна соціальна спільнота, які по-своєму сприймають соціальну реальність, взаємодіють, самоорганізуються, самоуправляються, залишаючись у системі державного
У зв’язку з цим сучасна соціальна структура українського суспільства є дуже складною, формування її триває, проте й сьогодні можна виокремити основні її елементи:
– вищий клас професіоналів, адміністратори;
– технічні спеціалісти середнього рівня;
– комерційний клас, дрібна буржуазія;
– кваліфіковані робітники;
– робітники, що не мають кваліфікації;
– інженерно-технічні працівники та рядові службовці;
– науково-технічна та гуманітарна інтелігенція, студенти;
– особи, що займаються індивідуальною трудовою
– землероби (фермери, колгоспники).
Ці соціальні групи в основному вже сформувалися, однак оскільки диференціація українського суспільства дедалі поглиблюється, можна простежити й певні тенденції.
Політологи та економісти вважають, що найважливішими є стратегії, які можуть стимулювати створення нових робочих місць завдяки залученню інвестицій, особливо на нових малих і середніх підприємствах, а також завдяки сприянню мобільності робочої сили, що дасть змогу працівникам із регіонів з несприятливою економічною ситуацією переїздити туди, де створюються нові робочі місця. При цьому уряд має відігравати провідну роль у забезпеченні можливості отримати базову освіту й основні послуги з охорони здоров’я.
Понад десять років тому в Україні не було бідних. У суспільстві рівних бідних немає – такою була головна ідеологема соціалізму. Тому держава – основний роботодавець – займалася лише “вирівнюванням” доходу своїх працівників, роздаючи їм пільги й забезпечуючи усереднені умови життя. Якщо згадати нещодавню історію, то до розпаду Радянського Союзу відмінність між мінімальним і максимальним рівнем оплати праці в Україні була незначною. Крім привілейованого класу працівників партійного апарату, мінімальною була відмінність й у рівні життя. Основну частку свого доходу робітники отримували у формі продуктів харчування, житла, освіти, комунальних послуг, медичного обслуговування, відпочинку в санаторно-курортних закладах, а також інших товарів і послуг або безоплатно, або за цінами, що лише частково компенсували їхню вартість.
Така система давала змогу державі зберігати мінімальну відмінність у доходах, проте руйнувала стимули до того, щоб більше вкладати у власну освіту і краще працювати. На думку фахівців, з переходом України до ринкової економіки розподіл доходу має бути не таким рівномірним. Природно, що в усі часи існуватимуть люди, які зароблятимуть менше за інших.
На початку політичних, економічних та соціальних трансформацій в Україні основними мотивами дій для більшості її громадян була боротьба за справедливість, свободу, яку розуміли як свободу від усереднених умов. Проте згодом “легалізувався” ворог, якого раніше намагалися не помічати, – бідність. І до боротьби з ним країна виявилася не готовою ні організаційно, ні політично.
Тому важливим завданням уряду України в умовах розбудови ринкової економіки є запобігання поширенню абсолютної бідності.
Проте кардинально боротися з бідністю держава не може і, як результат, примножує пільги, зберігаючи їх як раритети минулої доби. Бідність позбавляє людей можливості діяти. Громадяни звикають постійно підвищувати свої вимоги до держави й водночас сподіваються на неї. Отже, бідність – головний ворог майбутнього України.
Нині Україна шукає такі ринкові механізми, за яких жоден громадянин не жив би в абсолютній бідності. На жаль, деякі політичні партії ще й досі прагнуть досягти цієї мети старим радянським способом – збільшенням державних витрат та розширенням і без того широкої мережі пільг, а це блокує процес приватизації і реструктуризації сільськогосподарських і промислових підприємств.
Найефективнішою системою соціального захисту населення є створення нових робочих місць. У свою чергу.
Поширеність бідності в Україні | ||
Показник | Індекс бідності | |
У середньому | 30 | |
Кількість дітей | ||
0 | 27 | |
1 | 32 | |
2 | 34 | |
3 і більше | 48 | |
Вік (кількість осіб, старших за 65 років) | ||
0 | 23 | |
1 | 34 | |
2 і більше | Nbsp; | 49 |
Коефіцієнт утриманців (дітей та осіб похилого віку) | ||
0 | 16 | |
0,25-1,0 | 31 | |
1,25-2,00 | 44 | |
2,25 і більше | 67 | |
Непрацюючі дорослі | 39 | |
Міське/сільське населення | ||
Сільське | 27 | |
Приміське | 28 | |
Міське | 33 | |
Розподіл за регіонами | ||
Південь | 26 | |
Захід | 28 | |
Центр | 29 |
Найкращий спосіб зменшення рівня безробіття та бідності – якнайшвидша та якнайрішучіша реструктуризація підприємств.
Для того щоб подолати безробіття, треба розробити стратегію економічного зростання, яка зможе забезпечити створення нових продуктивних робочих місць. Відкрите, конкурентне економічне середовище є сприятливішим для розвитку малих підприємств порівняно з великими, оскільки вони, як правило, є менш капіталомісткими. Конкурентне середовище сприяє ефективнішому використанню ресурсів, тобто створенню більшої доданої вартості, що означає потенційну можливість підвищення заробітної плати працівників. Водночас конкурентне середовище забезпечує швидке закриття компаній – банкрутів, припиняючи відтак постійне витрачання бюджетних ресурсів та банківських коштів, які можна використовувати на створення робочих місць та виплату допомоги.
Таблиця
Безробіття за причинами незайнятості, статтю та місцем проживання, 2000 р. | |||||
Безробітні | Усього | У тому числі | |||
Жінки | Чоловіки | Міське населення | Сільське населення | ||
Усього, тис. | 2707,6 | 1315,4 | 1392,2 | 2249,5 | 458,1 |
За причинами незайнятості, відсотків: Вивільнені у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією, конверсією виробництва, скороченням штату | 40,2 | 45,4 | 35,3 | 41,2 | 35,3 |
Звільнені за власним бажанням | 29,8 | 24,8 | 34,5 | 30,3 | 27,4 |
Демобілізовані з військової строкової служби | 2,3 | _ | 4,5 | 2,0 | 3,9 |
Не працевлаштовані після закінчення середньої школи, вищих навчальних закладів І – IV рівнів акредитації | 18,3 | 21,7 | 15,2 | 17,4 | 22,7 |
Звільнені за станом здоров’я, з переходом на інвалідність | 1,1 | 0,8 | 1,4 | 1,2 | 0,5 |
Звільнені у зв’язку із закінченням строку контракту | 5,1 | 4,0 | 6,1 | 4,7 | 7,2 |
Інші причини | 3,2 | 3,3 | 3,0 | 3,2 | 3,0 |
Безробітним. Конкурентне середовище залучає також новий експорт на нові прибуткові ринки, забезпечуючи надходження в іноземній валюті.
Кожній країні потрібні надійна система соціального забезпечення, яка гарантує допомогу найменш забезпеченим верствам населення, та стабільний пенсійний захист. Отже, держава має відмовитися від універсальності соціальної допомоги, яку слід надавати лише тим, хто не здатний себе забезпечувати самостійно. Нині малий і середній бізнес перетворюється на стратегічний сектор економіки України. Це єдиний спосіб домогтися в країні добробуту, подолати бідність і зробити соціальну політику такою, яка мобілізувала б людей на соціально корисну активність і забезпечувала внутрішню національну злагоду.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)