Соціологія короткий енциклопедичний словник
СТАРОСОЛЬСЬКИЙ Володимир (1878 – 1942) – укр. правник і соціолог. Викладав у Львівському ун-ті. В еміграції співробітничав в Укр. соціол. ін-ті, яким керував М. Грушевський, викладав в Укр. господарській академії в Подєбрадах і Укр. вільному ун-ті. Після повернення з еміграції до Львова, з приходом Червоної Армії, був заарештований і засуджений на 10 років. Соціол. інтереси вченого зосереджені навколо проблем нації, соціол. розуміння права і держави та ін. Він розглядав націю як суб’єктивну цілісність,
На думку С., нація є спільнотою, яка твориться стихійною, ірраціональною волею, інстинктом, почуттям приналежності, психічною настроєністю й настроями членів гурту, що робить її внутрішньо зв’язаною цілісністю. Отже, основна сутнісна характеристика нації – це нац. свідомість, а такі об’єктивні прикмети, як територія, мова і навіть культура,
Джерелом нац. спільноти та істотною силою, завдяки якій вона існує, є прагнення до політ, самодіяльності та самостійності, яке істор. проявилося як боротьба за суверенність: проти “тиранів” у межах держави та поза нею, за суверенність власної держави. Іншими словами, нація постає шляхом самоусвідомлення спільноти, ядром якого є переконання у необхідності здобути власну незалежну державу, яка одна спроможна забезпечити своїм громадянам вільний розвиток. С. дотримувався тієї думки, що істор. народження нації пов’язане із народженням демократії у модерні часи, причому цей зв’язок випливає з природи обох цих явищ. Звідси розвиток нації демокр. шляхом, а держави – в нац. формах є природним і органічним явищем.
Досліджуючи питання про соціол. розуміння права і держави, С. зупиняється на таких моментах. Передусім учений вказує на відмінність догматично-правового і соціол. поглядів на зв’язок між правом та державою. Так, якщо правна догматика “питає, як треба мислити взаємовідносини між правом та державою згідно з правилами юридичної логіки”, то соціологія “питає, як ці взаємовідносини в дійсності склалися та чому вони складалися так, а не інакше”.
Державу С. розглядав як один із типів соціальних зв’язків, який на відміну від інших тримається за допомогою правних норм. Однак правна догматика і соціологія по-різному підходять до вивчення цих норм. Формальне правознавство цікавить виключно “правна дійсність” норм, тим, до чого вони зобов’язують. А “для соціології важлива їх “дійсна дійсність”, те власне, що норми формально дійсні, і є справді дійсною, реальною, фактичною схемою для людського поводження. Названо це, на протиставлення до правної дійсності норм, їх “фактичністю”. Отож пізнати цю власну “фактичність норм”, дійсне життя не норм, а людей у їх діяльних взаємовідносинах і є завданням соціології”. Проте соціологія досліджує не лише “фактичність” норм, а й поведінку людей, яка суперечить правним нормам.
Важливим для соціології є і з’ясування питання про те, в якому відношенні перебуває соціальна дійсність до змісту правної системи. Тут С. акцентує увагу на питанні “чи, чому та в який мірі мають норми позитивного права “шанси” на здійснення, оскільки вони діють справді “мотивуюче” на людське поводження, – таке пізнання дає можливість заглянути поза самі тільки зовнішні людські вчинки”. Актуальним для соціології, на думку С., є і питання про залежність формально-юридичних систем від умов соціального буття.
– Тв. Причинки до теорії соціології // Часопись правнича і економічна. Відень, 1921; Методологічна проблема в науці про державу// Ювіл. зб. на честь проф. С. Дністрянського. Прага, 1923.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)