Розділ 1. РОСЛИНИ
Тема 1.БУДОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН
§ 13. СТЕБЛО
Стебло – осьова частина пагона. Воно об’єднує всі частини пагона, містить бруньки і листки, забезпечує транспортування води, мінеральних і органічних речовин. У стеблі може відбуватися фотосинтез, запасання поживних речовин тощо.
Різноманітність стебел. Стебла рослин різноманітні. Порівняйте, наприклад, стебло пшениці зі стеблом берези, ліщини, кульбаби, суниць, хмелю, березки.
Стебла бувають трав’янисті (у всіх трав), дерев’янисті (дерева, чагарники,
За формою поперечного зрізу є округлі, або циліндричні, стебла, як у айстри, троянди; тригранні – в осоки; чотиригранні – у кропиви; багатогранні – у щавлю; борозенчасті – у татарника.
За розташуванням у просторі розрізняють стебла прямостоячі, повзучі, виткі, чіпкі тощо (мал. 29, 30).
Мал. 29. Різноманітність стебел:
1 – прямостояче (гвоздика польова); 2 – повзуче (барвінок малий); 3 – чіпке (горох посівний);
Наприклад,
Стебла, що стеляться по землі і вкорінюються у вузлах за допомогою додаткових коренів, називаються повзучими. Вони властиві суниці лісовій, барвінку малому, розхіднику шорсткому, горлянці повзучій, жовтецю повзучому, перстачу гусячому.
Витягуючи стебло, рослини займають нове місце, де умови існування можуть виявитися кращими. Майже у всіх рослин із повзучим стеблом є і вертикальні стебла, на яких утворюються квітки. Це квіткова стрілка, як у суниць, або звичайне стебло з багатьма листками, як у перстача гусячого.
Справжнім дивом є стебло витке. Рослини з такими стеблами звуть ліанами (від фр. “ліанес” – “зв’язувати, обвивати, витись”). Для таких рослин необхідна опора. У природі нею служать, як правило, рослини з прямостоячим стеблом.
Цікавим є те, що виткі стебла закручуються у певному напрямку. Наприклад, у хмелю, іпомеї стебла завжди закручуються за годинниковою стрілкою, у квасолі, берізки польової – у протилежний бік.
Внутрішня будова стебла. Розглянемо особливості внутрішньої будови стебла, які дають йому змогу виконувати певні функції.
Мал. ЗО. Стебла: 1 – витке у іпомеї; 2 – чіпке в огірка
Звернемося до мал. 31. На поперечному зрізі гілки липи добре видно шари стебла. Зовнішній, вузький шар – це кора. Щільний, найширший, розміщений під корою – деревина. У центрі стебла знаходиться серцевина.
Кора стебла складається зі шкірки або корка, шару зелених клітин і лубу. Корок захищає стебло від надмірного випаровування вологи, проникнення пилу та мікроорганізмів. Під зеленими клітинами кори міститься луб. Його утворюють луб’яні волокна і ситоподібні трубки. Луб’яні волокна надають гнучкості і міцності стеблу. По ситоподібних трубках рухаються органічні речовини від листків до кореня та інших органів.
Деревина знаходиться під корою. У ній розміщені судини, по яких відбувається висхідний потік речовин, тобто вода і мінеральні речовини від кореня рухаються до листків. Деревина включає також механічну тканину і живі клітини.
Між корою і деревиною є особливий шар клітин – камбій. Це твірна тканина, клітини якої постійно діляться і щороку назовні відкладають шар лубу, а до середини стебла – шар деревини. Наприкінці осені камбій вступає у період спокою. Навесні, коли починає рухатися сік, клітини камбію знову діляться. Так утворюються річні кільця приросту.
Серцевина міститься в центрі стебла. Вона складається з великих клітин із тонкими оболонками, де відкладаються поживні речовини. Серцевина може відмирати, внаслідок чого утворюється дупло.
Мал. З1. Поперечний зріз гілки липи: 1 – корок; 2 – луб; 3 – камбій;
4 – деревина; 5 – серцевина
Розглядаючи зріз гілки липи під мікроскопом, помітимо, що від серцевини до кори проходять горизонтальні ряди клітин. Це серцевинні промені. По них поживні речовини рухаються в горизонтальному напрямку – від серцевини до інших шарів стебла.
Стебло – вегетативний орган, який здійснює зв’язок усіх частин рослини, містить бруньки і листки. У стеблі деревних рослин розрізняють кору, камбій, деревину і серцевину.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)