Стилістика української мови
Стилістика узагальнено-особових речень
Односкладні узагальнено-особові речення найчастіше вживають у розмовно-побутовому, художньому і, менш часто, в публіцистичному стилях мови. Майже зовсім не характерні вони для офіційно-ділового стилю мови в його писемному вияві (формі).
Узагальнено-особові речення – це такі односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може стосуватись будь-якої особи, кожного. Головний член в узагальнено-особових односкладних
Стилістична своєрідність узагальнено-особових речень також полягає в тому, що вони, як правило, виступають структурами мовлення афористичного, тобто мовлення узагальненого і водночас образного. Це здебільшого прислів’я, приказки, загадки, влучні вислови, зміст яких втілює в собі народну мудрість, найрізноманітніші узагальнені думки, сентенції, повчання. Ступінь узагальнення дійової особи, її
Стилістично близькі до щойно розглянутих узагальнено-особових структур речення, які формально мають у своєму складі “підмет” – займенник ти, ми або ви і узгоджене з ним дієслово: Другим ми. часто пророкуємо, Як знахарі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм, циганок (І. Котляревський); Що тут вдієш, коли, ти йому допомагаєш, а він не розуміє цього. Сказане в обох реченнях стосується не конкретного ми або ти, а будь-кого, передусім самого мовця. Це своєрідна збірна множинність, бо той, хто висловлюється, об’єднує себе з іншими якоюсь спільною дією.
Отже, семантико – синтаксична і, внаслідок цього, стилістична своєрідність односкладних узагальнено-особових речень виразно своєрідна й неповторна за виконуваною комунікативною функцією. Це переважно конструкції емоційні, образні.