Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ
СУЧАСНА ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ
Рушійними силами еволюції органічного світу є боротьба за існування і природний добір на основі спадкової мінливості, а основою виведення порід і сортів – спадкова мінливість і штучний добір.
Спадковість – це здатність дочірніх організмів бути схожими на своїх батьків. Зв’язок між поколіннями здійснюється за допомогою розмноження. За сучасними уявленнями матеріальну основу спадковості складають гени, які при статевому розмноженні
Мінливість – це здатність дочірніх організмів відрізнятися від батьківських форм (властивість, протилежна спадковості). Дарвін розрізняв певну, невизначену і співвідносну мінливість.
Певна (групова) мінливість – ця поява схожих ознак у особин одного виду під впливом однакових умов середовища. Наприклад, білоголова капуста при вирощуванні в жарких країнах не утворює качана; при утриманні овець в холодних умовах у них росте більш густа шерсть. Ці зміни не спадкові, оскільки при перенесенні організмів у початкові умови виявляються первинні ознаки.
Невизначена (індивідуальна) мінливість – це виникнення різних змін у особин одного виду під дією схожих умов. Невизначена мінливість є спадковою, оскільки при цьому відбувається зміна генетичного матеріалу. В даний час її називають мутаційною. Наприклад, в стаді овець з’явився баранчик з короткими ногами, і ця ознака почала передаватися спадково. Спадкові зміни, що з’явилися в популяції, поступово розповсюджуються серед особин завдяки схрещуванню, і популяція виявляється поступово насиченою ними. Таким чином, мутації дають елементарний еволюційний матеріал.
Дарвін розумів організм як цілісну систему, окремі частини якої тісно пов’язані між собою. Тому він виділив ще і співвідносну мінливість, коли зміна одного органу або ознаки спричиняє за собою зміни інших органів і ознак. Наприклад, довгі кінцівки у тварин майже завжди супроводжуються довгою шиєю, голуби з пір’ям на ногах мають перетинки між пальцями. З погляду генетики таку мінливість пояснюють множинною дією генів, тобто коли один ген визначає розвиток декількох ознак (плейотропія).
В даний час виділяють ще комбінативну мінливість, пов’язану з перекомбінацією генів батьків у нащадків, обумовлену кросинговером, випадковою розбіжністю хромосом в мейозі та випадковим поєднанням гамет при заплідненні. Комбінативна мінливість веде до появи нескінченно великої різноманітності генотипів і фенотипів, тобто є джерелом спадкової різноманітності й основою для природного добору.
Боротьба за існування. Оскільки особин у популяції з’являється у багато разів більше, ніж може існувати на займаній нею території, то це неминуче приводить до боротьби за існування, що є складними і різноманітними відносинами організмів один з одним і з неживою природою. Під боротьбою за існування розуміють конкуренцію між особинами, яка приводить до загибелі одних і виживання інших. Проте і серед особин, що вижили, можуть бути більш і менш пристосовані. Як правило, більш пристосовані залишають і більше нащадків. Тому мірою пристосованості є і кількість потомства.
Дарвін розрізняв три форми боротьби за існування: внутрішньовидову, міжвидову і боротьбу з умовами неживої природи.
Внутрішньовидова боротьба відбувається між особинами однієї популяції будь-якого виду. Ця форма боротьби найбільш напружена, оскільки особини одного виду потребують однакових умов існування і джерел харчування. Прикладами внутрішньовидової боротьби можуть бути: конкуренція між хижаками за здобич, у рослин – за світло, суперництво за територію, самку тощо.
У популяціях тварин деяких видів зустрічається і взаємодопомога, наприклад, сумісна турбота про потомство (у бджіл, птахів). У цілому внутрішньовидова боротьба супроводжується зниженням плодючості та загибеллю частини особин виду. Одночасно це сприяє вдосконаленню виду у напрямі більшої пристосованості окремих особин до середовища існування.
Міжвидова боротьба спостерігається між популяціями різних видів. Вона протікає дуже гостро, якщо види потребують схожих умов існування і джерел харчування, наприклад сарана і травоїдні тварини. Ця форма боротьби за існування включає боротьбу хижака і жертви, паразита і господаря, конкурентні відносини через їжу, світло тощо.
Боротьба з чинниками неживої природи спостерігається при засусі, надлишках тепла або холоду, повенях, ранніх заморозках тощо.
Всі види боротьби за існування посилюють внутрішньовидову боротьбу, сприяють зміні та вдосконаленню виду. Зрештою вони приводять до виживання організмів, найбільш пристосованих до конкретних умов, тобто до природного добору.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)