ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ
10.3. УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ КОРМОВИХ КУЛЬТУР
Ущільненими називаються сумісні посіви двох або більше культур. Ущільнені посіви кормових культур давно використовують у практиці польового кормовиробництва. Численними дослідженнями доведено, що ущільнені сумісні посіви кормових одно – і багаторічних культур у 1,5- 2 рази збільшують загальний збір зеленої маси і протеїну з одиниці площі. Це пояснюється тим, що збільшується фотосинтетична поверхня ущільнених посівів, у яких листковий апарат рослин розміщений у різних ярусах.
Ущільнені посіви менше пошкоджуються шкідниками, хворобами, пригнічуються бур’янами. За різних погодних умов такі посіви урожайніші, а зелена маса з них ніжніша, поживніша, соковитіша.
У сумісних посівах вирощується два і більше видів кормових культур, які висівають одночасно або в різні строки. Найціннішими є ущільнені бобово-злакові посіви. У разі забезпечення
Найпоширеніші вико-вівсяні, вико-ячмінні сумішки. На Поліссі та в західних районах Лісостепу доцільно висівати ячменю та вівса до 2 млн зерен, гороху 1,2-1,5 млн/га. Норма висіву такої сумішки 180-220 кг/га. У Передкарпатті висівають 2 млн зерен вівса, вики – 1,2-1,5 млн, або 180-200 кг/га.
На піщаних грунтах Полісся перспективні ущільнені посіви вівса з кормовим горохом (пелюшкою), люпином, сераделою, кормовими бобами та іншими бобовими культурами. Висівають зернобобові сумішки звичайним рядковим способом з нормою висіву ярих зернових (вівса чи ячменю), 1,2-2,1 млн, зернобобових – 0,8-1,2 млн на 1 га схожих насінин. В умовах центральних районів доцільно висівати 1,5 млн на 1 га злакового та 0,8-1 млн на 1 га бобового компонентів.
У районах вирощування кукурудзи перспективні сумісні посіви її з соєю, сорго, кормовими бобами, амарантом багряним.
У південних районах високопродуктивні ущільнені посіви соняшнику з бобовими чи кукурудзи з соєю. В лісостеповій зоні посіви кормових культур ущільнюють чиною, горохом, викою озимою і ярою. В степовій зоні в ущільнених посівах висівають сою, горох, чину, нут разом із ячменем, суданською травою, соняшником, могаром, кукурудзою. На осушених торфових грунтах перспективні вівсяно-люпинові, ріпаково-соняшникові сумішки, а також сумішки кукурудзи з кормовими бобами. Широко впроваджують у кормовиробництво капустяні культури (перко, озимий і ярий ріпак, гірчицю білу, суріпицю озиму, редьку олійну) та їх сумішки зі злаковими компонентами (тритикале, озимим житом, вівсом, кукурудзою) разом із соняшником у зонах, де їх вирощують.
У західному регіоні України, а також у Білорусі та країнах Балтії поширені ущільнені посіви кукурудзи з кормовими бобами. Цінним компонентом для кукурудзи є білий люпин як високоросла, врожайна культура.
Останнім часом вирощують соняшник з кормовими бобами в ущільнених посівах. Його висівають також з бобовими і капустяними для збільшення в зеленій масі протеїну – з озимим ріпаком і суріпицею, гірчицею білою, олійною редькою.
У Нечорноземній зоні Росії, на супіщаних грунтах Полісся України і Білорусі значно поширені ущільнені посіви вівса з кормовим жовтим люпином. Якість і врожайність сумішки вища, ніж чистих посівів вівса. Це пояснюється тим, що на кислих грунтах люпин краще засвоює фосфор, а овес більше засвоює азот, тому на легких грунтах вівсяно-люпинова сумішка дуже продуктивна. До повної норми висіву люпину підсівають не більше половини норми вівса. Досить продуктивними є вико-тритикальні сумішки, які рано навесні дають соковитий, багатий на протеїн, вітаміни і каротин корм.
У господарствах висівають багатокомпонентні сумішки однорічних кормових культур. Перевага їх перед бобово-злаковими сумішками полягає у вищій стабільній продуктивності, збалансованості кормів за вмістом перетравного протеїну та складом амінокислот, вітамінів, макро – і мікроелементів, можливості подовження періоду їх використання в зеленому конвеєрі. Багатокомпонентні сумішки на 25-30% збільшують вихід кормових одиниць і на 30-50% перетравного протеїну. Висівають їх у ранньовесняних, післяукісних та пожнивних посівах.
Інститут кормів УААН у лісостеповій зоні рекомендує використовувати для ранньовесняних посівів таку сумішку, млн схожих насінин на 1 га: овес (2) + вика (0,5) + горох (0,5) + кормові боби (0,2) + озимий ріпак (2) або редька олійна (1,5). У пізньовесняних посівах високі врожаї забезпечує така сумішка: кукурудза (0,25) + люпин білий (0,3) + овес (2,5) + соняшник (0,2); у пожнивних – овес (2) + кормові боби (0,3) + редька олійна (1,5).
У господарствах Перемишлянського району Львівської області на дер – ново-підзолистих грунтах у весняних посівах висівають овес (90), люпин (100), горох (100) і яру вику (60 кг/га); на силос – овес (90), люпин (100), горох (100), яру вику (40), соняшник (5).
Дефіцит білка в кормах спричинює перевитрату кормів на одиницю тваринницької продукції на 20-30% і є однією з основних перешкод для підвищення продуктивності тваринництва. Для розв’язання цієї проблеми велике значення мають зернові бобові культури.
Крім того, насіння деяких зернобобових культур містить значну кількість жиру, наприклад у сої – 16-27%, білого люпину – до 10%. Це також збільшує кормову цінність рослин.
Уміст незамінних амінокислот у білку зернових бобових культур у 1,5- З рази більший, ніж у білку злакових культур. Наприклад, в 1 кг сої вміст лізину у 6 разів більший, ніж в 1 кг пшениці. Насіння деяких зернобобових культур, наприклад сої, використовують для виготовлення кондитерських виробів, консервів, харчових і кормових концентратів. Олія сої має харчове і технічне значення (для виробництва казеїну, клею, пластмас).
ТАБЛИЦЯ. ОРІЄНТОВНІ ЗРОШУВАЛЬНІ НОРМИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ КУЛЬТУР, М3/ГА
Культура | Лісостеп | Степ | ||
Північний | Центральний | Південний | ||
Люцерна, конюшина | ||||
(під покривом ячменю) | 0-1500 | 0-1500 | 300-1500 | 0-1800 |
Люцерна, конюшина | ||||
(після збирання ячменю | ||||
На зерно) | – | 600-1800 | 600-3000 | 1200-3000 |
Кукурудза | ||||
(основні посіви) | 600-3000 | 1200-3000 | 600-4200 | 1700-4200 |
Буряк кормовий | 600-3000 | 1200-3000 | 1200-4200 | 1800-5400 |
Злаково-бобові сумішки | ||||
На зелений корм | ||||
(післяжнивні) | – | – | – | – |
Для формування високого врожаю кормовими культурами використовується велика кількість води. Наприклад, на створення 1 кг сухої маси рослини використовують 250-300, а в посушливих районах – 500-600 кг води. Інститутом зрошуваного землеробства УААН розроблені орієнтовні норми зрошення кормових культур в окремих грунтово-кліматичних зонах (табл. ).
Вологозарядкові поливи проводять восени для глибокого промочування грунту (1,5-2 м). При цьому запаси вологи використовуються рослинами протягом вегетації.
За допомогою передпосівних поливів створюється оптимальна вологість грунту на глибині загортання насіння. В разі потреби їх проводять перед сівбою озимих або навесні перед висіванням кукурудзи та інших культур. Норма поливу становить 400-600 м /га води.
Вегетаційними поливами регулюють водний режим грунту під час вегетації рослин. їх строки і норми залежать від вологості грунту, погодних умов та розвитку рослин.