Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН
Тема 2. ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ
§ 30. ВІДДІЛ ПЛАУНОПОДІБНІ
Поширення. Розглядаючи “дерево життя” рослин (мал. 58), ви можете побачити, що від уже відомої вам групи риніофітів близько 400 млн років тому виникли три рівноцінні гілки спорових рослин: папоротеподібні, плауноподібні та хвощеподібні рослини. Предками сучасних плаунів були деревоподібні рослини лепідодендрони і сигілярії, стовбури яких сягали гігантських розмірів – більше як 20 метрів.
Схили берегів, на яких вони росли, поступово підмивалися
Мал. 72. Сучасні плауни: 1 – баранець звичайний; 2 – діфазіаструм сплюснутий
Та інші спорові рослини падали у воду, течією відносились у низини, де їх засипали пісок та мул. Без доступу кисню та під великим тиском із них за сотні мільйонів років утворилися поклади кам’яного вугілля. Потомки цих давніх гігантів – сучасні плауни.
У сучасній флорі відомо більше ніж 1 000 видів плауноподібних. В Україні плауноподібних лише 12 видів. Найбільша видова різноманітність плаунів характерна для тропічної
Особливості будови. Сучасні представники відділу Плауноподібні – багаторічні, трав’янисті, переважно вічнозелені рослини. їх пагін вилчасто галузиться. Стебла плаунів постійно наростають верхівкою і, розростаючись, утворюють концентричні зарості – “відьмині кільця”. Таким чином, найстаріші пагони будуть у центрі, а молоді розміщені навколо по краю.
У плаунів, на відміну від деяких мохоподібних, уже з’являються справжні листки, стебла і корені. Корені не тільки закріплюють рослину в грунті, але й поглинають воду і мінеральні солі. Стебло може потовщуватися. Провідні тканини знаходяться в центрі стебла. Дуже дрібні лінійно-ланцетні листочки плаунів розташовані на стеблі по спіралі так щільно, що зовсім його закривають (мал. 72).
Особливості розмноження. Плауни, як і мохоподібні, розмножуються спорами. Спори у плаунів утворюються у спеціальних органах – спорангіях, які розміщені у пазухах окремих листочків або зібрані у спороносні колоски (мал. 73). Такі колоски утворені видозміненими листочками, щільно розміщеними один біля одного.
У плауна булавовидного спори однакові за розмірами і його розвиток типовий для вищих спорових рослин. Проростання спор довгі роки було загадкою, і тільки наприкінці XIX ст. вдалося виявити умови утворення заростку.
Потрапивши в землю, спори проростають через 4-8 років у безхлорофільні заростки, що мають форму барильця. Виявити їх неозброєним оком дуже важко. На нижній частині заростку утворюються ризоїди, а на верхній – чоловічі та жіночі статеві органи. Таким чином, статевим поколінням плауна є підземний заросток.
Після запліднення, для здійснення якого обов’язково потрібна вода, утворюється зигота, а з неї виростає спорофіт. Його ми і називаємо плауном, у той час як гаметофіта ніколи не бачимо: він має малі розміри і живе під землею.
Слід зазначити, що в деяких плауноподібних, зокрема селагінели, спори різні за розмірами: великі – макроспори та дрібні – мікроспори. Різноспоровість, яка стає характерною для всіх вищих насінних рослин і має велике значення для життя на суходолі, вперше виникає у плауноподібних.
Мал. 73. Будова плауна булавовидного:
1 – повзуче стебло; 2 – вертикальний пагін; 3 – спороносний колос; 4 – додаткові корені
Плауни – найдавніші спорові рослини, у яких у процесі пристосування до життя на суходолі ускладнюється будова тіла. У них з’являються справжні пагони та корені, які не лише утримують рослину в грунті, а й поглинають із нього поживні речовини. У життєвому циклі розвитку переважає нестатеве покоління – спорофіт.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)