Тема. Відмінювання іменників. (Вправи 100-106).
Мета. Актуалізувати (поглибити) і закріпити знання учнів, пов’язані з відмінюванням іменників як зміною форми слова; закріпити вміння відмінювати іменники в однині та множині, визначати відмінки іменників.
Обладнання: таблиця “Почуття”, додаток 4.
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Перевірка домашнього завдання.
– Прочитайте доповнені речення. Назвіть число і рід іменників.
– Яке із висловлювань про мову зворушило вас? Чому?
– Які ще висловлювання про мову
– Висловлювання про мову (див. урок 3).
III. Повідомлення теми і завдань уроку.
– На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо, які відмінки є в українській мові та яка їх роль в українській мові.
IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.
1. Вибіркове списування (вправа 100).
– Прочитайте приказки і прислів’я, з’ясуйте значення невідомих слів.
– Як ви розумієте ці приказки і прислів’я?
– Випишіть із речень усі форми іменника робота і позначте у них закінчення.
– Складіть і запишіть речення з двома формами цього іменника (на вибір).
2. Увага!
3. Каліграфічна хвилинка.
– Сьогодні повторимо, як пишуться великі літери.
Н Р Д З О М К
– Скільки букв записали? (7.)
4. Проблемна ситуація.
– Ще раз прочитайте тему уроку і скажіть, чи випадкові букви каліграфічної хвилинки.
5. Робота в парах (вправа 101).
А) Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника (індивідуально).
Б) Гра “Ти – мені, я – тобі”.
За змістом опрацьованих правил поставте один одному запитання і дайте на них відповіді.
6. Вправа “Пригадайте ще раз!”.
Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).
Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці “відмінні” від прямої форми й утворили категорію “відмінка”. У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довго вважався лише кличною формою.
Називний – називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його “прямою формою” (тому його ще називають “прямим” відмінком, а всі інші відмінки – “непрямі”). Це “гордий” відмінок, який зі словом справляється сам і не погребує допомоги прийменників.
Родовий – означає “одержаний з народження”. Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників.
Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників с близько двохсот).
Давальний – назва походить від слова “давати”. Найтиповіше його значення – назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.
Знахідний – від слова “знаходити” когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.
Орудний споріднений зі словом “орудувати”, найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.
Місцевий – вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).
Кличний – від слова “кликати”, виражає звертання до когось і, як і називний, завжди вживається без прийменників.
Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці – знахідний.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова – від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки (Одинцова Ганина, Кодлюк Ярослава. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 128 с ).
7. Колективне виконання вправи 102.
А) Розгляд таблиці відмінювання іменників.
Б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.
В) Усне відмінювання іменника день в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).
Г) Письмове завдання 4 (за варіантами).
– Складіть 7 речень з різними формами іменника день. Запишіть їх.
– Що таке початкова форма іменника?
– Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 4).
Фізкультхвилинка.
8. Поетична хвилинка (за матеріалами вправи 103 на закріплення назв і значень відмінків).
А) Рубрика “Слово про слово”.
Навзаєм – взаємно.
Б) “Побесідуємо удвох” (розповідь про відмінки іменників за змістом вірша).
В) Розгляд місцевого відмінка іменників у вірші і таблиці.
V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
1. Вправа-заклик (вправа 104).
А) Визначення теми і головної думки вірша.
– Прочитайте вірш. З’ясуйте значення невідомих слів.
– Які почуття викликає ця поезія?
Б) Міні-конкурс (заголовок до вірша).
Уявіть себе поетами. Який заголовок найбільше підходить до цього вірша? Поміркуйте і доберіть заголовок.
В) Виконання граматичних завдань.
– Назвіть іменники з вірша, ужиті у початковій формі. (Називний відмінок однини.)
Випишіть з тексту іменники у множині, вкажіть у лужках їхню початкову форму.
Переконайтеся, що виділені іменники вживаються у кличному відмінку однини.
2. Письмо з пам’яті (вправа 105).
– Прочитайте висловлювання про Україну.
– Які з них вам найбільше сподобались?
– Вивчіть їх напам’ять і запишіть.
– Який іменник повторюється у кожному реченні? Позначте у ньому закінчення і визначте відмінок.
– Доберіть синоніми до іменника Україна.
3. Вправи для самостійної роботи (робочий зошит).
VI. Підсумок уроку.
Вправа “Мікрофон”.
– Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? Скільки всього є відмінків? (7.)
– Назвіть їх за порядком.
– Що означає вислів провідміняти слово?
– Провідміняйте слово країна.
– Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)
– Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)
VII. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.
С. 51 – вправа-правило 101 (усно), с. 54 – вправа 106.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)