61 Які типи виборчим систем є у світовій практиці?
Виборча система – це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур виборчої кампанії, способів визначення результатів голосування.
Основними типами виборчих систем є мажоритарна, пропорційна та змішана.
Спочатку розгляньмо мажоритарну виборчу систему. Важливою її ознакою є те, що результати голосування тут визначаються більшістю. За цієї системи обраним по виборчому округу вважається той кандидат, який здобув установлену
За мажоритарною системою абсолютної більшості обрання кандидата є можливим, якщо його підтримали щонайменше 50 відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, плюс іще хоча б один голос. Головна перевага такої системи полягає в тому, що вона уможливлює створення міцного, стабільного уряду, який спирається на надійну більшість у парламенті.
Проте ця система має й вади. Наприклад, голоси, віддані за кандидата,
За мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається той кандидат, який набрав більше голосів, ніж кожен з його суперників окремо. На думку політологів, ця система є ефективнішою, адже відносну більшість голосів хтось набирає завжди.
Незважаючи на те що мажоритарна система усталилася в багатьох країнах світу, в Європі більшого поширення набули система пропорційного представництва, а також змішана виборча система.
В основу системи пропорційного представництва покладено ідею, що вплив партії має відповідати кількості виборців, які за неї голосують. Уперше цю систему було застосовано в Бельгії 1889 р. Вона грунтується на пропорційній відповідності між кількістю здобутих голосів та кількістю отриманих мандатів. Головний її принцип полягає в тому, що виборці голосують не за індивідуальних кандидатів, а за колективні партійні списки. За цієї виборчої системи утворюються великі виборчі округи, які дістали назву багатомандатних.
Переваги системи пропорційного представництва в тому, що вона дає змогу домогтися певної відповідності між кількістю отриманих партією голосів та кількістю здобутих нею мандатів, не втративши голосів тих виборців, які проголосували за переможену меншість, домогтися відповідності між структурою законодавчого органу та розстановкою політичних сил у суспільстві. Проте поширений у сучасному світі абсентеїзм – ухиляння людей від участі у виборах – зводить ці переваги нанівець.
Укладання партійних угод та коаліцій дає можливість довільно перерозподіляти в представницькому органі справжню пропорцію політичних позицій і навіть безпідставно давати змогу меншості визначально впливати на виконавчу владу (наприклад, у складі коаліційного уряду). Це певним чином призводить до перекручування волевиявлення виборців.
Змішана виборча система передбачає, що частина мандатів, як правило, половина, розподіляється за одномандатними виборчими округами, а решта – за пропорційним принципом за багатомандатними округами. За такої виборчої системи переваги мажоритарного та пропорційного способів проведення виборів поєднуються.
В Україні змішану виборчу систему встановлено Законом “Про вибори народних депутатів України”, прийнятим 2001 р. Відповідно до цього Закону 225 депутатів обираються за пропорційною системою по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу за виборчими списками політичних партій і виборчих блоків політичних партій, а 225 – за мажоритарною системою відносної більшості за одномандатними виборчими округами.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)