Розділ IV ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
Тема 1. СТАРОДАВНІЙ РИМ ЗА ЦАРСЬКОЇ ТА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ДОБИ
§ 46. ЯКИМИ БУЛИ РЕЛІГІЯ І ТРАДИЦІЇ ДАВНІХ РИМЛЯН
1. БОГИ ДАВНІХ РИМЛЯН
Порівняйте римські та грецькі релігійні вірування.
У житті римського громадянського суспільства велику роль відігравали релігія та звичаї. Кожен громадянин був зобов’язаний брати участь в обрядах своєї фамілії та общини. Римські боги були дуже схожі на грецьких: їх навіть називали і латинськими, і грецькими іменами.
Головний бог римлян – Юпітер. Він
Діва Мінерва була покровителькою наук, ремесел, мистецтв. Юнона (грецька Гера) – богинею заміжніх жінок.
Селяни вшановували богів землеробства. Господаркою хлібних полів була Церера. Богиня Діана вважалася покровителькою всіх латинян і захисницею простих людей – плебеїв і навіть рабів. Храм цієї богині на пагорбі Авентин був притулком для рабів-утікачів.
Юнона (Гера)
Юпітер (Зевс)
Мінерва (Афіна)
Марс (Арес)
Діана (Артеміда)
Церера (Деметра)
Великою шаною користувався в римлян їхній “прабатько” – бог війни Марс.
Римляни вірили, що їхня держава існуватиме доти, доки горить вогонь Вести – богині домашнього вогнища. Діви-весталки, жриці Вести, зберігали потаємні святині, вивезені Енеєм із Трої. На того, хто образив весталку, чекала смерть, проте самі весталки могли врятувати засуджених до страти.
Попри вірування в одних і тих самих або схожих богів, греки і римляни ставилися до них по-різному. Римляни не створювали поем про божественне життя й пригоди. Молитвами й обрядами вони прагнули отримати від своїх покровителів якусь користь.
Як і давні греки, римляни вірили, що в кожному кущі, у річці, лісі живуть надприродні істоти, які можуть бути добрими або злими, допомагати або шкодити людям. У кожного члена сім’ї був свій дух-покровитель, якого називали генієм. Боги-охоронці пенати оптувалися домашнім вогнищем, помешканнями*. Ларами називалися добрі душі померлих предків, які піклувалися про сім’ю та її благополуччя за межами дому. У кожному будинку було спеціальне місце поклоніння домашнім богам – ларарій.
Давньоримські та сучасні зображення відображають ставлення римлян до пенатів, геніїв і ларів?
* Звідси походить вислів “повернутися до своїх пенатів “, тобто додому.
1 – пенати (давньоримська фреска)
2 – геній (І ст. до н. е.) 3 – римська сім’я перед ларарієм (сучасний малюнок)
2. ОСОБЛИВОСТІ СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ В РИМІ
Якою була римська сім’я за часів республіки? Чим вона відрізнялася від давньогрецької?
У царську добу та часи ранньої Республіки римляни жили за “батьківськими звичаями”. Шлюби були міцними.
Головним у сім’ї вважався чоловік. Усі інші повністю йому підкорялися. Діти виховувалися суворо. Вони мали з повагою ставитися до батьків, бути Їм відданими.
Жінок у родинах шанували. Заміжня римлянка називалася матроною. Вона була господинею в домі – вважалося хорошим тоном, коли дружина добре впорядковувала сімейний побут, звільняючи чоловіка для важливіших державних справ.
На відміну від грецьких жінок, римлянки могли вільно виходити поміж люди. Римські матрони ходили з чоловіками в гості та були присутні на домашніх бенкетах. Чесноти жінки полягали в сором’язливості, подружній вірності, чистоті душі, тобто в тих якостях, що називалися доброчесністю.
Але політика не вважалася жіночою справою, тому жінкам не дозволялося навіть бути присутніми на народних зборах.
Римлянин (давньоримська статуя)
Поміркуйте, чому римлянин зображений із бюстами своїх предків.
3. ВИХОВАННЯ В ДАВНЬОМУ РИМІ
Порівняйте виховання та освіту Давнього Риму та Давньої Греції.
До 4-5 років хлопчики і дівчата в сім’ї виховувалися разом, потім їх розділяли. Дівчата перебували під наглядом матері, годувальниці, няні. До заміжжя вони залишалися в колі жінок рідної домівки. Головним заняттям для дівчат було рукоділля (прядіння, ткацтво); їх також учили музиці, танцям, у багатих сім’ях – грецькій мові.
Вихованням хлопчиків займалися чоловіки: батьки та вихователі, яких іноді запрошували з Греції. Хлопчиків привчали до чоловічих занять і передусім учили їх володіти зброєю. Спочатку в Римі не існувало масових шкіл, тому хлопців навчали читати і писати в домашніх умовах.
Пізніше виникають початкові платні та приватні школи, де могли навчатися і плебеї. Там учили писати, читати і рахувати, знайомили із законами держави.
Виховання спрямовували на формування в молоді громадянських чеснот. Ними вважалися мужність, чесність, вірність, гідність, залізна дисципліна на війні, повага до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку.
На Капітолії, поряд із головним храмом міста, стояв храм богині Вірності, яка опікувалася всіма обіцянками, договорами та клятвами. У давніх римлян була приказка: “Я повинен, тобто я можу”.
За часів Республіки в римлян склався ідеал “доброго громадянина”, який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді.
Перевірте засвоєне на уроці
1. Яким богам поклонялися римляни? Які з них подібні до грецьких, а які – ні?
2. Кого в Стародавньому Римі називали генієм?
3. Якою була мета виховання й освіти в Римі?
4. Чим відрізнялося становище жінки в Римі та Греції?
5. Які моральні правила визначали життя римлянина, римської сім’ї, римської громадянської общини? Чи є вони значущими сьогодні? Які саме? Чому?
Домашнє завдання
Як часто та в якому значенні в нашому повсякденному житті можна використати римський вислів: “Я повинен, тобто я можу”? Поясніть, чому він з’явився саме в Римі.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)